вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.08.2020м. ДніпроСправа № 904/1237/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Cкиба Т.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м. Нікополь, Дніпропетровська область
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення штрафу у розмірі 616 199,40 грн. за несвоєчасну доставку вантажів.
Представники:
від позивача: Добровольський А.Т., довіреність № 55-4016 від 23.07.2019 року, посвідчення № 1969 від 22.04.2019 року, адвокат;
від відповідача: Костриба Т.В., довіреність № 736 від 13.08.2020 року, посвідчення № 000175 від 09.06.2018 року, адвокат.
Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 616 199,40 грн. за несвоєчасну доставку вантажів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 31.03.2020 року о 12:20 год.
25.03.2020 року електронною поштою від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 25.03.2020 року про відкладення розгляду справи.
26.03.2020 року від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № б/н від 24.03.2020 року
У підготовче судове засідання 31.03.2020 року представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2020 підготовче судове засідання відкладено на 30.04.2020 року о 11:40 год.
02.04.2020 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив вих. № 2020.03.30/49-4016.
29.04.2020 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 2020.04.27/30-4016 про відкладення розгляду справи.
У підготовче судове засідання 30.04.2020 року представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2020 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 03.06.2020 року включно та підготовче судове засідання відкладено на 28.05.2020 року о 11:40 год.
28.05.2020 року електронною поштою від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 2020.05.28/1-4016 про відкладення підготовчого судового засідання.
У підготовче судове засідання 28.05.2020 року представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження в межах розумного строку та підготовче судове засідання відкладено на 02.07.2020 року о 11:40 год.
У підготовчому судовому засіданні 02.07.2020 року оголошено перерву до 28.07.2020 року о 11:20 год.
15.07.2020 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 2-4016 від 15.07.2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті за відсутності представника позивача.
У підготовче судове засідання 28.07.2020 року представник позивача не з'явився.
28.07.2020 року у підготовчому судовому засіданні відповідачем зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.08.2020 року о 11:15 год.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 26.08.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача викладена у позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з доставки вантажу, а саме відповідачем прострочено строк доставки вантажу.
Позивач ґрунтує свої вимоги на нормах статей 307, 313 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 550, 610, 611, 909, 923 Цивільного кодексу України.
На підтвердження своїх вимог надає такі докази:
- копії залізничних накладних на 153 арк..
Позиція відповідача, викладена у відзиві.
У відзиві на позов, який надійшов до суду 26.03.2020 року, Відповідач просить суд зменшити розмір нарахованого штрафу до 50%.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач послався на скрутне матеріальне становище Акціонерного товариства "Українська залізниця" та його стратегічне значення для економіки держави.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у справі є наступні обставини:
- факт здійснення перевезення вантажу відповідачем;
- наявність/відсутність факту прострочення термінів доставки вантажу;
- правомірність здійснення розрахунку заявленого до стягнення штрафу.
У першій декаді вересня 2019 року Акціонерним товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Відповідач) здійснено перевезення вантажу до станції призначення Нікополь Придніпровської залізниці, одержувачем яких є АТ "Нікопольський завод феросплавів" (далі - Позивач).
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що під час здійснення вказаних перевезень Відповідачем допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних: №№ 41812702, 41812710, 41812728, 41819194, 41819202, 41819210, 41826272, 41826280, 41826298, 41826306, 41909078, 41909086, 41909094, 41909102, 41909110, 41909128, 42150839, 42150847, 42150854, 42150862, 42150870, 42150888, 42150896, 42150912, 42150920, 42150938, 42150946, 42170803, 42170811, 42170829, 42170837, 42170845, 42170852, 42170860, 42170878, 42170886, 42170894, 42098400, 42098434, 42110411, 42110429, 42110437, 42110445, 42110452, 42110460, 42110478, 42110486, 42110494, 42110502, 42130898, 42130955, 42005116, 42005124, 42005132, 42005140, 42005157, 42005165, 42005173, 42005181, 42005728, 42021931, 42021949, 42021956, 42021964, 42021972, 42021980, 42021998, 42022004, 42022012, 42022020, 42022038, 42022046, 42022053, 42253260, 42253294, 42253252, 42253278, 42253286, 42270710, 42270728, 42270736, 42270751, 42270769, 42304642, 42304659, 42304667, 42304675, 42304683, 42304691, 42304709, 42304717, 42304725, 42362947, 42362954, 42362988, 42363010, 42363028, 42369256, 42369264, 42369272, 42369280, 42369298, 42369306, 42369314, 42369322, 42369330, 42369348, 42369355, 42382689, 42382697, 42382721, 42428433, 42130872, 42130880, 42131011, 42131037, 42131045, 42131052, 42190173, 42190231, 42190249, 42190256, 42190264, 42190272, 42190298, 42190306, 42190314, 42190322, 42190330, 42190348, 42232967, 42232975, 42232983, 42461509, 42461517, 42461525, 42461541, 42461558, 42461574, 42461582, 42503128, 42503136, 42503144, 42503151, 42516195, 42516203, 42516229, 42516237, 42516245, 42516252, 42503102, 42503110, 42516211, а саме: вагони доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, у зв'язку з чим Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 616 199,40 грн., що і є причиною спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року, (далі - Статут), Правил обчислення термінів доставки вантажів, Правил оформлення перевізних документів, Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011 року) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 року за № 765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Згідно статті 22 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до статті 41 Статуту, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно статті 130 Статуту залізниць України належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.
У відповідності до пункту 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1. Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1. Правил).
Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил).
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (п. 2.10. Правил).
Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (п. 8 Правил).
Згідно статті 131 Статуту залізниць України претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.
Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
В Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012 року "Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів" зазначено, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Позивачем надано розрахунок суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за першу декаду вересня 2019 року, розмір якого склав 616 199,40 грн. по кожній залізничній накладній окремо з урахуванням відстані перевезення, залізничного тарифу, дат приймання вантажу до відправлення та дат прибуття вантажу на станцію призначення, встановленого терміну доставки та фактичного терміну доставки вантажу.
Матеріалами справи підтверджено, що за залізничними накладними №№ 41812702, 41812710, 41812728, 41819194, 41819202, 41819210, 41826272, 41826280, 41826298, 41826306, 41909078, 41909086, 41909094, 41909102, 41909110, 41909128, 42150839, 42150847, 42150854, 42150862, 42150870, 42150888, 42150896, 42150912, 42150920, 42150938, 42150946, 42170803, 42170811, 42170829, 42170837, 42170845, 42170852, 42170860, 42170878, 42170886, 42170894, 42098400, 42098434, 42110411, 42110429, 42110437, 42110445, 42110452, 42110460, 42110478, 42110486, 42110494, 42110502, 42130898, 42130955, 42005116, 42005124, 42005132, 42005140, 42005157, 42005165, 42005173, 42005181, 42005728, 42021931, 42021949, 42021956, 42021964, 42021972, 42021980, 42021998, 42022004, 42022012, 42022020, 42022038, 42022046, 42022053, 42253260, 42253294, 42253252, 42253278, 42253286, 42270710, 42270728, 42270736, 42270751, 42270769, 42304642, 42304659, 42304667, 42304675, 42304683, 42304691, 42304709, 42304717, 42304725, 42362947, 42362954, 42362988, 42363010, 42363028, 42369256, 42369264, 42369272, 42369280, 42369298, 42369306, 42369314, 42369322, 42369330, 42369348, 42369355, 42382689, 42382697, 42382721, 42428433, 42130872, 42130880, 42131011, 42131037, 42131045, 42131052, 42190173, 42190231, 42190249, 42190256, 42190264, 42190272, 42190298, 42190306, 42190314, 42190322, 42190330, 42190348, 42232967, 42232975, 42232983, 42461509, 42461517, 42461525, 42461541, 42461558, 42461574, 42461582, 42503128, 42503136, 42503144, 42503151, 42516195, 42516203, 42516229, 42516237, 42516245, 42516252, 42503102, 42503110, 42516211, вантаж Відповідачем доставлено Позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статут залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується календарними штемпелями на накладних на загальну суму 616 199,40 грн.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідач доказів відсутності вини в порушенні терміну доставки вантажів та заперечень по суті позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 616 199,40 грн. не надав.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, зі стягненням з Відповідача на користь Позивача 616 199,40 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 50%.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання і мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) і захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватись із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 року у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 року у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 року у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 року у справі № 904/3551/18.
Посилання відповідача на те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 83, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності. При цьому, організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб'єктом господарювання, як і позивач, та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, у даному випадку щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що мало місце у цій справі.
Інші доводи, зокрема посилання на відсутність збитків у позивача внаслідок прострочення в доставці вантажу є недостатніми для зменшення розміру заявленого штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 910/9765/18, постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 року у справі № 904/3988/18 та від 29.05.2019 року у справі № 904/5943/18.
Питання розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливає на правовідносини позивача та відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів, які мав здійснити відповідач у встановлені законом строки та які він порушив. Зменшення обігових коштів відповідача також не впливає на обов'язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Таким чином, суд доходить висновку, що у даній справі відсутні обставини та не надані відповідачем належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення штрафу.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 242,99 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ 40081237) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310; код ЄДРПОУ 00186520) штраф за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 616 199,40 грн. та витрати зі сплати судовий збір у розмірі 9 242,99 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 02.09.2020 року.
Суддя В.Г. Бєлік