26 серпня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/2036/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
представника позивача Болотової Е.І.,
представники відповідача Денисенко О.О., Опарко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області та просить: стягнути з управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради (вул. Київська № 281, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17500, код ЄДРПОУ 03196222) 1 914 464,07 (один мільйон дев'ятсот чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) гривень заборгованості від перевезення пасажирів, які мають право на ці пільги згідно з чинним законодавством України, на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відмова Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області сплатити АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» вартість фактично наданих послуг по перевезенню пасажирів, які мають право на ці пільги згідно з чинним законодавством України в сумі 1 914 464,07 гривень суперечить нормам чинного законодавства та умовам договір про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом укладеному між сторонами 01 січня 2019 року.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - Перевізник, Позивач) та Управлінням праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради (далі - Платник, Відповідач) 01 січня 2019 року укладений договір про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом, предметом якого є відносини сторін щодо здійснення компенсаційних виплат, пов'язаних з наданням послуг з перевезення пасажирів, які мають право на ці пільги згідно з чинним законодавством України та оформили пільгові проїзні документи (далі - Договір).
Відповідно до умов п.3.1 Договору його ціна складає фактичні збитки Перевізника від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги.
Умовами п.2.3 Договору встановлено, що Платник (Відповідач) зобов'язується щомісячно здійснювати компенсаційні виплати за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян згідно з поданими Перевізником рахунками на суму, яка підлягає компенсації (п.2.3.1 Договору), а також передбачити у своєму бюджеті кошти, які будуть спрямовані на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом в повному обсязі з урахуванням заборгованості за попередній період (п.2.3.2 Договору).
Свої зобов'язання за Договором в частині подання до 25 числа місяця наступного за звітним періодом облікових форм та актів звіряння розрахунків із Платником (Відповідачем) щодо надання за минулий місяць пільгового проїзду окремими категоріям громадян (п.2.1.3 Договору) Позивач виконав в повному обсязі.
Відповідач в неповному обсязі виконав свої зобов'язання за договором: при фактичному наданні Позивачем послуг за Договором в розмірі 2164 464,07 гривень Відповідачем оплачено послуг на суму в розмірі 250 000,00 гривень.
Заборгованість за Договором станом на 01.01.2020 становить суму в розмірі 1 914 464,07 гривень.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо 2 актів цивільного законодавства.
Відповідно до пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон).
Статтею 19 вказаного Закону визначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, Законами України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до п. 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим Постановою КМ України від 19.03.1997 № 252, суб'єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.
Залізниця безперешкодно надає пільговий проїзд окремим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом. Жодним законодавчим актом не передбачено обмеження у пільговому перевезенні осіб, які мають право на пільговий проїзд; особа, яка має право на пільговий проїзд, може скористатися такою пільгою в будь-який час і без жодних обмежень.
Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Загальний принцип надання пільг виглядає наступним чином: пасажир пільгової категорії придбаває безкоштовно чи з відповідною знижкою проїзний документ (квиток) для здійснення поїздки; залізницею враховуються недоотримані суми й виставляються рахунки відповідним органам.
Залізниця здійснює перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а не за окремими угодами, а збитки залізничного транспорту від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевого бюджетів.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону та іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.
Зобов'язання сторін, в даному випадку, виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.
Згідно з нормами ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на перевезення пасажирів і багажу у приміському сполученні встановлюються відповідними залізницями за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки залізниць компенсуються із місцевих бюджетів. Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції. Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з нормами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з положень п. 4 ч. І ст. 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов'язання, встановлених договором або законом, є відшкодування збитків.
Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з підпунктом «г» пункту 3 частини першої ст.91 Бюджетного кодексу України до видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян» (далі - Порядок).
Згідно п. З Порядку, облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформленні та видачі пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).
Відповідно до п.4 цього Порядку сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Пунктом 5 Порядку визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
Відповідно до п. 7 Порядку сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток).
Згідно з нормами п. 9 Порядку на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевого бюджетів.
Виходячи з положення п. 10 Порядку, залізниця щомісяця не пізніше, ніж 15 числа місяця, наступного за звітним, подає відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, облікові форми.
Отже, виходячи з положень пунктів 3-5, 7, 9, 10 Порядку, облік пільгових категорій на залізничному транспорті здійснюється за виданими безкоштовними (пільговими) проїзними документами, які оформляються на підставі відповідного посвідчення за кожною категорією. Видача проїзних документів здійснюється через автоматизовану систему керування пасажирськими перевезеннями (АСК ПП УЗ) та реєстратори розрахункових операцій «Спекка-00».
Сума недоотриманих доходних надходжень розраховується автоматизовано за кожним пільговим (безкоштовним) квитком у залежності від маршруту прямування згідно з діючими тарифами та формується в місячну звітність.
На підставі звітності залізниці формують облікові форми, відповідно до яких головним розпорядникам коштів виставляються рахунки.
В облікових формах зазначено фактичну кількість оформлених пільгових проїзних квитків та відповідну недоотриману суму коштів за перевезення фактичної кількості пільговиків.
Вищезазначені нормативні акти покладають на відповідача обов'язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти позивачем за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі. При цьому, подання облікових форм за січень - грудень 2019 року відповідає п. 10 Порядку, а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.
Частиною другою ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Нормами чинного законодавства України не передбачено залежність відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Закон України «Про залізничний транспорт» та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 27.12.2006 № 1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Також позивач не наділений правом перевіряти місце реєстрації пільгових пасажирів, чи відмовляти їм у наданні послуг, в разі реєстрації таких пасажирів за межами юрисдикції відповідача.
Перевезення пасажирів на пільгових умовах AT «Українська залізниця» виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - Платник (Відповідач), у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати Перевізнику.
Обслуговуючи дану категорію громадян України, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення пільговиків.
За таких підстав, суд вважає за необхідне стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради 1 914 464,07 грн. заборгованості від перевезення пасажирів, які мають право на ці пільги згідно з чинним законодавством України, на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 21 020,00 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул.Єжи Гедройца №5, м.Київ,03680, код ЄДРПОУ 40075815) до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області (вул.Київська, 281, м.Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область,17500, код ЄДРПОУ 03196222) про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради 1 914 464,07 грн. заборгованості від перевезення пасажирів, які мають право на ці пільги згідно з чинним законодавством України, на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір в розмірі 21 020.00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 02 вересня 2020 року.
Суддя С.Л. Клопот