31 серпня 2020 року справа №320/1815/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області у не здійсненні зарахування усіх періодів роботи ОСОБА_1 у зоні відчуження ЧАЕС починаючи з 07.05.2004 року до страхового стажу в полуторному розмірі, як роботу в зоні відчуження та за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та невірному визначенню понаднормативного стажу з урахуванням пункту а) статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію з червня 2018 року із зарахуванням до страхового стажу усіх періодів роботи ОСОБА_1 у зоні відчуження ЧАЕС починаючи з 07.05.2004 року в полуторному розмірі, як роботу в зоні відчуження та за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням Довідок встановленої форми, затвердженими постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1988р. №122 та постановою КМУ від 05.07.2006р. за №920, збільшивши доплату за понаднормативний стаж за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 2012 року перебуває на обліку в пенсійному органі як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах. Пояснює, що після призначення пенсії вона продовжувала працювати на ДСП "Чорнобильська АЕС" та є особою, яка постійно працює в зоні відчуження і час роботи якої повинен зараховуватись до стажу роботи в полуторному розмірі. Проте, з відповіді пенсійного органу позивачу стало відомо про те, що пенсія їй, з моменту призначення, була розрахована з порушенням норм діючого законодавства, а саме: стаж роботи за Списком №1; загальний трудовий стаж; індивідуальний коефіцієнт стажу; понаднормативний стаж та відповідна доплата за нього, що, в свою чергу, призвело, на її думку, до суттєвого зменшення загального та основного розміру пенсії.
Ухвалою суду від 04.03.2020 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що до періоду трудової діяльності позивача після 01.01.2004 підлягають застосуванню положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, якими не передбачено зарахування стажу роботи за списком №1 до страхового стажу у полуторному розмірі, у зв'язку з чим, на думку, представника, пенсія позивача розрахована відповідно до норм чинного законодавства.
Протокольною ухвалою суду від 20.07.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
З 13.06.2012 р. позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м. Славутича Київської області, на даний час це є Управлінням обслуговування громадян Славутицького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України (надалі - відповідач), як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до Закону України 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-ІV).
Після призначення пенсії позивач продовжує постійно працювати у ДСП «Чорнобильська АЕС» і до 26.09 2019 року та відносилася до осіб, які постійно працюють у зоні відчуження.
З відомостей протоколу відповідача про призначення пенсії, наданими позивачу при особистому зверненні 02.12.2019р. на запит щодо розміру складових пенсії та страхового стажу, вбачається, що по наявних у пенсійній справі документам, станом на 22.02.2019 року (здійснення останнього перерахунку з індексації пенсії), основний розмір призначеної позивачу пенсії за віком становить 4987,66 грн. (0,40917 х 2,76765 х 4404,35). Де 0,40917 - індивідуальний коефіцієнт стажу; 2,76765 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати; 4404,35 - середня заробітна плата по Україні за 2014, 2015 та 2016 роки з урахуванням коефіцієнту індексації 1,17. Разом, з надбавками, підвищеннями встановленими законодавством, загальний розмір пенсії складає 5095,06 грн.
При цьому:
- Загальний трудовий стаж становить 30 років 15 днів, з них 11 років роботи за Списком №1, всього стажу, для розрахунку - 41 рік 15 днів (без урахування кратності розрахунку). Стаж зараховано по 31.05.2018р.
- Індивідуальний коефіцієнт стажу Відповідачем вираховувався згідно наступної формули: (в перерахунку на місці) 491 місяць : 12 : 100 = 0,40917;
- Доплата за понаднормативний стаж (10 років) - 107,40 грн.
Проте, враховуючи викладене у вищезазначеному протоколі відповідача та з урахуванням відомостей, що містяться у пенсійній справі, позивач вважає, що з часу призначення пенсії та її перерахунків, відповідачем було розраховано розмір складових пенсії з порушенням норм діючого законодавства, що призвело до суттєвого зменшення загального та основного її розміру, а тому з такими діями відповідача не може погодитися і вважаю їх протиправними, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюються Законом №1058-ІУ та іншими законами України.
Статтею 56 Закону №796-ХІІ передбачено, що час роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи: ...зі січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29.12.1987 року №1497-378 встановлено, що у період 1988-1990 років: час роботи робітників, задіяних на експлуатації Чорнобильської АЕС та ліквідації наслідків аварії в зоні відселення, зараховується у полуторному розмірі в трудовий стаж та в стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію по списку № 1, затвердженому Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173.
Дію вказаної постанови було пролонговано пунктом 1 постанови Ради Міністрів СРСР № 1136 «Про продовження на 1991-1995 роки строку дії постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦРП від 29.12.1987 року №1497».
У подальшому зазначена норма про те, що робота у зоні відчуження ЧАЕС зараховується до трудового стажу у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1) безперервно продовжується в часі, зокрема пунктом 2 Постанови КМ України «Про компенсації та пільги особам, які працюють на Чорнобильській АЕС і у зоні відчуження» від 29.02.1996 року № 250, пунктом 3 Постанови КМ України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» від 30.06.1998 року № 982, пунктом 3 Постанови КМ України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» 07.02.2000 року № 223, пунктом 3 Постанови КМ України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» від 29.01.2003 року №137, абзацом 6 Постанови КМ України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження» №571 від 27.04.2006 року, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р. № 1400 «Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 571», абзацом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 р. № 831 із змінами, внесеними постановою КМУ від 21.09.2011 р. № 984, постанови КМУ від 29.12.2014 р. № 717, від 20.04.2016 р. № 297.
Постанови Кабінету Міністрів України прийняті у відповідності з положеннями ст. 56 Закону №796-ХІІ , встановлюють пільги щодо обчислення стажу роботи.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 листопада 2014 року у справі № К/800/23040/14.
Загальний аналіз правових приписів перерахованих вище нормативно-правових актів свідчить, що законодавець надав Кабінету Міністрів України з 1 січня 1993 року та в наступні роки встановлювати пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження. Таке право надано КМУ Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який є спеціальним законом для застосування у питанні обчислення стажу роботи для осіб, віднесених до категорії «чорнобильців».
Отже, у період з 01.01.1988 року по теперішній час особам, які постійно працюють у зоні відчуження, час роботи зараховується до стажу роботи у полуторному розмірі.
Таким чином, враховуючи викладене, відповідач повинен був при обчисленні пенсії позивача, весь час роботи в зоні відчуження, починаючи з 07.05.2004 року по 31.05.2018 рік, і в подальшому, відповідно до Довідки №6628 від 04.12.2019р., за виконання робіт в зоні відчуження, аналогічно вищевказаним періодам роботи, зарахувати до стажу роботи в півтора кратному розмірі.
Відповідно до наявних у пенсійній справі позивача довідок (на підставі яких відповідний стаж у зоні відчуження зараховано як роботи за Списком №1): № 27850 від 07.2011р., № 27863 від 07.2011 р. №1154 від 2012р., №2804 від 05.2014р., № 4150 від 31.05.2016р., № 5583 від 31.05.2018 року, періоди роботи з: 07.05.2004р. по 20.06.2004р. що становить 1 місяць 14 днів 01.12.2006р. по 31.12.2009р. що становить 3 роки 1 місяць 01.01.2010р.по 31.05.2014р. що становить 4 роки 5 місяців 01.06.2014р. по 31.05.2016р. що становить 2 роки 01.06.2016р. по 02.08.2016р. що становить 2 місяці 2 дні 03.08.2016 по 31.05.2018 що становить 1 рік 9 місяців 28 днів;
Відповідно до довідки №6628 від 04.12.2019 року, що надана позивачу роботодавцем, періоди з:
01.06.2018р. по 26.09.2019р. що становить 1 рік 3 місяці 26 днів, - це періоди, які виконувалися у зоні відчуження, протягом яких позивач безпосередньо була зайнята на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, ради міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986р. №665-195, у зоні відчуження, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах згідно зі Списком №1, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173.
Всього, станом на останній перерахунок пенсії у червні 2018р. в зоні відчуження та за Списком №1 вказані періоди роботи, становлять 11 років 7 місяців 14 днів. А з врахуванням довідки №6625 від 03.12.2019р. Весь період роботи позивача в зоні відчуження та за Списком №1 становить 12 років 11 місяців 10 днів.
Проте, починаючи з 07.05.2004 року весь час роботи у зоні відчуження та за Списком №1, відповідач протиправно не врахував у полуторному розмірі, всупереч вимогам статті 56 Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон №796-ХІІ), з огляду на наступне.
Тобто, 11 років 7 місяців 14 днів (період з 07.05.2004 по 31.05.2018), відповідачем зараховано до трудового стажу позивача лише в одинарному розмірі, тоді як вона продовжувала постійно працювати у зоні відчуження, час роботи якої зараховується до стажу роботи у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. N 36, на підставі постанови КМУ від 10 вересня 2008 р. N 831.
Саме 11 років 7 місяців 14 днів, що відпрацьовані у зоні відчуження та за Списком №1 починаючи з 07.05.2004 року по 31.05.2018р., повинні бути зараховані відповідачем з урахуванням кратності коефіцієнту 1.5, а тому, додатково повинно бути враховане до загального стажу роботи, станом на 31.05.2018р. (до 30 років 15 дням) - ще 5 років 9 місяців 22 дні.
Отже, після 07.05.2004р., станом на 31.05.2018р. загальний стаж роботи позивача має становити: 30 років 15 днів + 5 років 9 місяців 22 дні = 35 роки 10 місяців 7 днів.
Також, зарахуванню до загального трудового стажу, з урахування кратності з коефіцієнтом 1.5, підлягає й період, що зазначений у довідці №6628 від 04.12.2019р. - з 01.06.2018р. по 26.09.2019р.
Для обчислення коефіцієнту страхового стажу, відповідно до ч.3 ст. 24 Закону № 1058-ІV, за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Тобто, 35 років 10 місяців 7 днів + 11 років (станом на 31.05.2018р.) = 46 років 10 місяців 7 днів.
Коефіцієнт страхового стажу, як наслідок (похідна), визначається з урахуванням правильно обчисленого страхового стажу, у даному випадку, з урахуванням півтора кратного обчислення.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону 105 8-ІV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = См х Вс/100% х 12, де:
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Тобто, відповідач розрахував мій індивідуальний коефіцієнт виходячи: (в перерахунку на місці) 491 місяць : 12 : 100 = 0,40917. Водночас, має бути таким: 46 років х 12 + 10 місяців = 562 місяці, 562 : 12 : 100 - 0,46833.
Також, враховуючи, що пунктом а) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону на час призначення пенсії) встановлено, що: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах...», суд вважає, що понаднормативний стаж позивача становить: 46 років - 15 років = 31 рік.
Отже, при призначенні, та в подальшому при перерахунках пенсії позивача, відповідач нехтуючи вимогами встановленими ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», вимоги щодо мінімального стажу, що необхідний для призначення пенсії - 30 років, в той час, коли статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлені зовсім інші вимоги.
Таким чином, суд вважає, що складові пенсії позивача повинні бути наступними:
- Загальний трудовий стаж - 46 років 10 місяців 7 днів, в тому числі додатковий стаж роботи за Списком №1 з урахуванням кратності починаючи з 07.05.2004р., станом на останній перерахунок пенсії 31.05.2018р. - 5 років 9 місяців 22 дні;
- Індивідуальний коефіцієнт стажу станом на 31.05.2018р. не менш ніж. - 0,46833:
- Понаднормативний стаж не менш ніж - 31 рік.
Частиною 1 статті 4 Закону 1058-ІУ встановлено, що: «законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні» (в редакції Закону 1058- IV, на час призначення пенсії). А в редакції станом на час звернення до суду, ця норма уточнена, тим, що законодавство про пенсійне забезпечення складається з норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі за текстом - Закон №796-ХІІ) час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, як надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12): до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за Списком № 1 (36-2003-п). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Тобто саме нормами Закону №796-ХІІ, у відповідності до вимог статті 92 Конституції України встановлено, що пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановами Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 р. № 250, від 30.06.1998 р. № 982, від 07.02.2000 р. № 223, від 29.01.2003 р. № 137, від 27.04.2006 р. № 571, від 10.09.2008 р. № 831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» (з наступними неодноразовими змінами) передбачено, що особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи зараховується до стажу роботи і вислуги років в полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 16 січня 2003 р. № 36).
Постанова КМУ від 10.09.2008 р. № 831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» (з наступними змінами), яка відповідно до повноважень КМУ, делегованих статтею 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлює правила пільгового обчислення стажу роботи в зоні відчуження, є самостійною правовою підставою для обчислення стажу роботи в зоні відчуження, який враховується при обчисленні коефіцієнту страхового стажу при визначенні розміру пенсії, незалежно від наявності підстав для застосування Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 16 січня 2003 р. № 36).
Враховуючи вищевикладене, є безспірним, що вищевказаною постановою КМ України №831 від 10.09.2008 року (на підставі ст. 56 Закону №796-ХІІ) надано особам, які постійно працювали (працюють) або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, додаткові соціальні гарантії при призначенні пенсії, а тому спірний період необхідно зарахувати до пільгового трудового стажу, що дає право позивачу на перерахунок призначеної пенсії в зв'язку зі збільшенням страхового стажу.
Відповідач не заперечує, що позивачем надані всі необхідні документи, які підтверджують наявність стажу роботи в зоні відчуження за списком №1, саме цей стаж підлягає зарахуванню у полуторному розмірі.
Таким чином, дії відповідача є неправомірними і їх наслідком було зменшення розміру призначеної позивачу пенсії та обмеження її відповідного права.
Відповідач хибно підмінює поняття юридичної сили закону як основного джерела права, надаючи перевагу в цій системі, в супереч Конституції України, виключно Закону 1058-ІУ. Прирівнюючи норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема норми статті 56» до норм підзаконного акту.
В частині невірного визначення відповідачем понаднормативного стажу при розрахунку пенсії, відповідач взагалі не навів свої заперечення у відзиві на позовні вимоги. Одночасно, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, без доведення обставин, на які він має посилатися.
Суд звертає увагу на те, що пунктом а) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла на час призначення мені пенсії, та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020) встановлено: «Працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них неменше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - по 31 березня 1970 року включно...».
Тому понаднормативний стаж позивача становить: 46 років - 15 років = 31 рік.
З часу оприлюднення Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, Конституційним Судом України вирішено визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ.
2. Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року№ 213-УІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3. Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-УІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
„На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах......
Таким чином, суд вважає, що складові пенсії позивача повинні бути наступними:
- Загальний трудовий стаж - 46 років 10 місяців 7 днів, в тому числі додатковий стаж роботи за Списком №1 з урахуванням кратності починаючи з 07.05.2004р., станом на останній перерахунок пенсії 31.05.2018р. - 5 років 9 місяців 22 дні;
- Індивідуальний коефіцієнт стажу станом на 31.05.2018р. не менш ніж. - 0,46833:
- Понаднормативний стаж не менш ніж - 31 рік.
Тобто, з наведеної правової норми, статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», чітко вбачається наявність пільг встановлених особам, які відпрацювали за списком №1, щодо обчислення страхового стажу необхідного для настання права на пенсію в повному обсязі. А тому весь стаж, відпрацьований понад встановлений цими правовими нормами - є понаднормативним для цих осіб, а саме для позивача.
Обчислення понаднормативного стажу відповідачем у випадку позивача, за загальними нормами, передбаченими приписами Закону 1058-ІУ, - є протиправним, що повністю підтверджується діючими спеціальними нормами, встановленими ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Водночас, суд вважає передчасною вимогу позивача про зобов'язання відповідача збільшити доплату за понаднормативний стаж за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років, оскільки перерахунок пенсії з врахування спірного стажу не відбувся, відповідно в цій части вимог слід відмовити.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій, а тому суд вважає, що позовні вимог слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області (код ЄДРПОУ 22933548) у не здійсненні зарахування усіх періодів роботи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у зоні відчуження ЧАЕС починаючи з 07.05.2004 року до страхового стажу в полуторному розмірі, як роботу в зоні відчуження та за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та невірному визначенню понаднормативного стажу з урахуванням пункту а) статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити перерахунок та виплачувати пенсію з червня 2018 року із зарахуванням до страхового стажу усіх періодів роботи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у зоні відчуження ЧАЕС починаючи з 07.05.2004 року в полуторному розмірі, як роботу в зоні відчуження та за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням Довідок встановленої форми, затвердженими постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1988р. №122 та постановою КМУ від 05.07.2006р. за №920.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.