про повернення позовної заяви
01 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/8895/20
категорія 111060000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 вказана позовна заява була залишена без руху, а позивачу було надано строк на усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом п'яти днів з дня закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Копію вищезазначеної ухвали позивач отримав 25.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду.
Через відділ документального забезпечення суду 27.08.2020 від позивача на виконання ухвали суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач просить поновити строк звернення до суду та звільнити його від сплати судового збору як інваліда 3 групи, а також просить витребувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирської області № Ф-7511-51 від 04.03.2020, винесену відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 29236,54 грн.
Позивачем у вказаних письмових поясненнях зазначено, що йому 10.06.2020 стало відомо від працівників державної виконавчої служби про стягнення з нього боргу на користь Головного управління ДПС у Житомирської області в сумі 29236,54 грн., підставою для стягнення є вимога про сплату боргу від 04.03.2020 № Ф-7511-51 ГУ ДПС у Житомирської області.
Суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Позивачем оскаржується вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2020 №Ф-7511-51, яка винесена на підставі норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціального страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), за положеннями пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В силу вимог пункту 4 частини першої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Згідно з абз. 3, 4 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно абз. 9 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Таким чином, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону №2464-VI в судовому порядку з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI (протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 480/106/19.
Позивач вказує, що від відповідача не отримував оскаржуваної вимоги, а про її існування йому стало відомо лише 10.06.2020 від працівників державної виконавчої служби. Разом з тим, доказів отримання вказаної вимоги від виконавця (із зазначенням дати її одержання) до заяви не додано. Долучена до позовної заяви копія конверту, де позивачем власноруч зроблено відмітку про його отримання, не є таким доказом.
Так, слід зазначити, що відповідно до номера трекінгу 1001424945862 поштовий лист Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) був вручений ОСОБА_1 12.05.2020.
Оскільки суду не доведено належними доказами факт отримання поштового листа з номером трекінгу 1001424945862 саме 10.06.2020, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено того, що перебіг строку звернення до суду розпочався саме з цієї дати.
Будь-яких інших підстав та обставин для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом, які могли б бути визнані судом поважними, позивачем не вказано.
У контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для такого поновлення.
Частиною 1, 2 ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не вказано підстав, які є поважними для його поновлення, що в силу ч. 2 ст. 123 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.
Крім цього, у порушення вимог ч. 3 ст. 161 КАС України позивачем не додано до позовної заяви документу про сплату судового збору чи документу, який підтверджує підстави для звільнення його від сплати судового збору.
Натомість, позивач стверджує, що звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю III групи.
З цього приводу суд зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (зі змінами та доповненнями, далі - Закон).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Таким чином, позивач не підпадає під перелік осіб, встановлений Законом України "Про судовий збір", які звільняються від сплати судового збору, а тому вимоги ухвали суду від 22.06.2020 щодо сплати судового збору позивачем також виконані не були.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Майстренко