Справа № 640/1368/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
31 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В., Сорочка Є.О.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України до Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
Міністерство внутрішніх справ України (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 26.12.2018 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 208,26 грн. у ВП №56360340 та постанову від 26.12.2018 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 14892 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувані постанови державного виконавця підлягають скасуванню, оскільки стягнення виконавчого збору з позивача є безпідставним та необґрунтованим.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2017 року у справі № 712/6015/17, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 року, зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення (висновок) за заявою ОСОБА_1 від 09.03.2017 року щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 850 від 21.10.2015 року.
10.05.2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявським О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56360340 щодо виконання виконавчого листа №712/6015/17 від 30.11.2017 року виданого Соснівським районним судом м. Черкаси.
Листом від 26.07.2018 року № 15/2-2790 та листом від 28.09.2018 № 12/6-4625 позивач направив на адресу відповідача копію висновку від 22.12.2017 року.
26.12.2018 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №56360340 на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з невиконанням боржником рішення.
Цього ж дня державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 208,26 грн. та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 14892 грн.
Позивач, вважаючи постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ з виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв на підставі та в межах наданих повноважень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII).
Згідно положень ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до п.8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Отже, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення, про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем виноситься постанова про стягнення виконавчого збору у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56360340 щодо виконання виконавчого листа №712/6015/17 від 30.11.2017 року виданого Соснівським районним судом м. Черкаси.
26.12.2018 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №56360340 на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з невиконанням боржником рішення.
Правомірність дій державного виконавця щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» було предметом спору у справі №640/1369/19.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2019 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог Міністерства внутрішніх справ України щодо скасування постанови головного державного виконавця від 26.12.2018 про закінчення виконавчого провадження № 56360340, винесеного на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язання головного державного виконавця прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження № 56360340 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
Зокрема, у вказаній справі суди дійшли висновку, що станом на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, Міністерством внутрішніх справ України рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.06.2017 року в спосіб зазначений у виконавчому листі № 712/6015/17 від 30.11.2017 року виконано не було.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів зазначає, що основним та єдиним доводом апеляційної скарги є твердження апелянта про фактичне виконання ним рішення суду та у зв'язку з цим відсутність підстав для стягнення з нього виконавчого збору.
Оскільки рішенням суду у справі №640/1369/19 було встановлено факт не виконання Міністерством внутрішніх справ України рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.06.2017 року в спосіб зазначений у виконавчому листі № 712/6015/17 від 30.11.2017 року, а також встановлено правомірність дій державного виконавця щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №56360340 на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів дійшла висновку про наявність у державного виконавця підстав для прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 14892 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність постанови державного виконавця (ВП №56360340) від 26.12.2018 року про стягнення виконавчого збору.
Стосовно постанови державного виконавця (ВП №56360340) від 26.12.2018 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно п.2 Розділу VІ Інструкції №512/5 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини 1статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Згідно з розділом I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження»(далі - Наказ №2830/5) до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку), плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України Про виконавче провадження плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п'яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження. Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг.
Отже, за змістом наведених норм, у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження повинні бути зазначені види витрат та суми таких витрат виконавчого провадження.
В даному випадку у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 56360340 від 26.12.2018 року державним виконавцем було зазначено детальний розрахунок таких витрат, а саме: плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69,00 грн., конверт малий С6 7*0,16 грн. = 1,12 грн., витрати тонера на друк 1 аркуша А4 36**0,87 грн.=31,32 грн., аркуші формату А4 28*0,12 грн. = 3,36 грн., обкладинка «Виконавче провадження» 2,46 грн.,маркувальна машина 23,00 грн., рекомендований лист 6*13,00 = 78,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна постанова прийнята на підставі та у відповідності до приписів чинного законодавства України, оскільки у ній наявний детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом № 2830/5.
Слід зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І.В. Федотов
Є.О.Сорочко