Справа № 219/13448/19
Провадження № 2-а/219/17/2020
04 серпня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі; головуючого судді Хомченко Л.І., за участі секретаря судового засідання Гаврилюк К.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бахмут справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Луганській області рядового поліції Назаренка Данііла Сергійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Луганській області рядового поліції Назаренка Данііла Сергійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постановою серії ЕАК № 1736959 від 12.11.2019 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. за керування транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла в умовах недостатньої видимості , чим порушив п. 19.1 ПДР України.
Позивач не погодився з притягненням його до адміністративної відповідальності, вважав, що постанова не відображає дійсних обставин справи, зокрема, не враховано його пояснень. Доводи інспектора про недостатню видимість є його власним припущенням, не підтвердженим відповідними доказами. Вважав, що постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення, справа розглянута одразу на місці вчинення правопорушення, а не за місцезнаходженням органу поліції.
На підставі вищевикладеного позивач просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серії ЕАК № 1736959 від 12.11.2019 року.
Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13.12.2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач, який був належним чином повідомлений про час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов просив задовольнити.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та просив відмовити задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких підстав.
Як свідчать матеріали справи про адміністративне правопорушення, постановою ЕАК № 1736959 від 12.11.2019 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., в якій зазначено про те, що позивач - водій ОСОБА_1 12.11.2019 року, о 10 год. 42 хвил., керував транспортним АС-G 3302 АХХ-І номерний знак НОМЕР_1 , по вул..9 Травня,34 в м.Лисичанська без ввімкненого ближнього світла фар в умовах недостатньої видимості , чим порушив п. 19.1а ПДР України .
Відповідно до п. « а» п. 19.1. Правил дорожнього руху Україна у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Суд при вирішення цього спору керується принципом верховенства права, передбаченого ст. 129 Конституції України та ст. 6 КАС України згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис вчинення адміністративного правопорушення, а тому у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вину позивача, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 26.04.2018р. (справа №202/2862/17 (2-а/202/143/2017)) та у постанові від 26.04.2018р. (справа №200/5590/17(2а/200/669/17)), від якої колегія суддів Верховного Суду не знайшла підстав для відступлення при винесенні постанови від 20.12.2019р. по справі № 191/1060/17 (2-а/191/94/17).
Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати:
- чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні,
- чи підлягає вона адміністративній відповідальності,
- чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду,
- чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу,
- а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд звертає увагу на те, що оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність передбачається за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що питання, яке є спірним - доведення факту порушення водієм правил дорожнього руху - керування транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла в умовах недостатньої видимості - відповідачем не доведено.
Враховуючи викладене суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваної постанови.
Щодо доводів представника позивача про порушення порядку розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (Пункт 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 318 від 13.04.2018).
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч. 1-3 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст.ст. 124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.
Частина 2 ст. 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
При цьому, слід зазначити, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справі і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.
Суд зазначає, що законом встановлений спеціальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, який полягає у тому, що протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП.
Суд враховує висновок Конституційного Суду України, який викладений у рішенні від 26.05.2015р. № 5-рп/2015, згідно якого скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», що набув чинності з 08.08.2015р. були внесені зміни до ст. 258 КУпАП у частині визначення випадків, у яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, а накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення.
З урахуванням викладеного, доводи позивача про те, що справа розглянута не у відповідності до вимог ст. 276 КУпАП (не за місцем вчинення правопорушення і без виклику позивача) судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.
В своєму позові позивач також просив визнати дії відповідача протиправними . Поряд з цим, в цій частині в задоволенні позову слід відмовити, оскільки встановлення вказаного факту є підставою для скасування такої постанови, що є належним та достатнім способом захисту порушеного права та узгоджується з приписами ст.286 КАС України, якою визначено конкретний перелік рішень, які суд може прийняти за наслідками розгляду даної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Луганській області рядового поліції Назаренка Данііла Сергійовича ЕАК № 1736959 від 12.11.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу 425 грн. за порушення ч.2 ст.122 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273,275-277,280,282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283,статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Артемівський міськрайонний суд Донецької області до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Хомченко Л.І.
Суддя Л.І. Хомченко
05.08.2020