Справа № 420/3923/20
31 серпня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» до управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування постанов,-
До Одеського окружного адміністративного суду 08 травня 2020 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» до управління Укртрансбезпеки в Одеській області, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №196428 та №196427 від 24.04.2020 року, винесені управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області.
Ухвалою від 13 травня 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
10 червня 2020 року до суду від позивача за вх.№21957/20 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з належним чином оформленою позовною заявою та доказами плати 2102,00 грн. судового збору.
Ухвалою суду від 15 червня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» (вх.№21957/20), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області 24 квітня 2020 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 196428 про стягнення з ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП» 8500,00 грн. за порушення, що передбачене ч.1, абз 14 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також, 24 квітня 2020 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 196427 про стягнення з ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП» 17000,00 грн. за порушення передбачене ч.1, абз.15 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач зазначає, що справи про притягнення до відповідальності розглянуто без участі позивача. На думку позивача адміністративно-господарські штрафи за ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників, яким позивач не є, оскільки транспортні засоби на момент перевірки були передані ПП «ПІВДЕНЬДОРТЕХ» на підставі укладених договорів оренди. Крім того, орган власних повноважень мав заборонити подальший рух транспортних засобів при виявленні порушень, зазначених у акті перевірки, але представники відповідача цього не зробили. Відповідачем не надано жодного документа (чека або талона зважування, квитанції, тощо) на підставі якого було визначено вагу транспортних засобів та навантаження на осі; не надано довідку про здійснення габаритно-вагового контролю; відсутній акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд. Управління Укртрансбезпеки не надало свідоцтва про перевірку ваг чи свідоцтва про їх державну метрологічну атестацію. Зазначає, що автомобілі перевозили щебеневу суміш, тобто сипучий вантаж, а в Україні відсутня методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі. Просив визнати протиправними спірними постанови та скасувати їх.
25.08.2020 року до суду за вх. №ЕП/12923/20 надійшов відзив управління Укртрансбезпеки в Одеській області (а.с.42-49), в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що на розгляд справи про притягнення до відповідальності позивач був запрошений належним чином; відповідач обґрунтовано визнав саме ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП» перевізником з огляду на відсутність договорів оренди транспортних засобів, що надані до суду та на підставі даних, зазначених у товарно-транспортній накладній. Відповідачем було виконано всі вимоги, передбачені законодавством, з огляду на що позовні вимоги є безпідставними. Враховуючи викладене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року клопотання відповідача (вх. №ЕП/12924/20) задоволено частково, поновлено управлінню Укртрансбезпеки в Одеській області строк на подання відзиву та у розгляді справи № 420/3923/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» до управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування постанов в порядку загального позовного провадження відмовлено.
Також ухвалою суду від 31 серпня 2020 року у задоволенні клопотання відповідача про залучення в якості третьої особи ПП «ПІВДЕНЬДОРТЕХ» відмовлено.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами та з відзивом на позов відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступне.
Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області 25 лютого 2020 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортного засобу ВАРЗ МБ4141 К-20, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , про що складено акт від 25.02.2020 року № 183686 (а.с.9) (далі - Акт від 25.02.2020 року).
Відповідно до Акту від 25.02.2020 року, перевезення здійснювалось на підставі накладної на вантаж від 25.02.2020 року автотранспортним засобом, що належить ТОВ «УЛФ-Фінанс» (код ЄДРПОУ 41110750). Під час перевірки виявлено порушення: «перевезення вантажу згідно накладної на вантаж від 25.02.2020 року - щебінь з перевищенням встановлених п.22 ПДР України габаритно-вагових норм на 16% на загальну вагу без відповідного дозволу та на 93,13% на здвоєну ось», відповідальність за яке передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. У графі Акту від 25.02.2020 року «Пояснення водія про причини порушень» зазначено: «З актом ознайомлений, від надання пояснень та підпису відмовився».
25 лютого 2020 року управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області складено акт № 0004117 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.52), відповідно до якого фактична повна маса автомобіля ВАРЗ МБ4141 К-20 складає 46,4 т, поряд з нормативно допустимою - 40 т.
Також, управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області 02 березня 2020 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортного засобу MERSEDES BENZ, державний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , про що складено акт від 02.03.2020 року № 183686 (а.с.10) (далі - Акт від 02.03.2020 року).
Відповідно до Акту від 02.03.2020 року, перевезення здійснювалось автотранспортним засобом, що належить ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП», вул. Володимира Висоцького, 23/162, м. Одеса. Під час перевірки виявлено порушення: «перевезення вантажу (щебінь) з перевищенням допустимих вагових обмежень, чим порушено п.п.22.5 ПДР України, згідно ТТН автомобільний перевізник ООО «СПМК-17», замовник ООО «Доріндерж», вантажовідправник ООО «Первомайськй с/р», одержувач ООО «Доріндерж», загальною вагою 46 т», відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: «абз.14 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно». У графі Акту від 02.03.2020 року «Пояснення водія про причини порушень» зазначено: «Водій від підпису відмовився».
02 березня 2020 року управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області складено акт № 0011824 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.55), відповідно до якого фактична повна маса автомобіля MERSEDES BENZ ACTROS 4141, державний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 складає 43 т, поряд з нормативно допустимою - 40 т.
24.04.2020 року на підставі Акту від 25.02.2020 року управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 196427 (а.с.12) (далі - Постанова № 196427), відповідно до якої, враховуючи те, що ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП» допущено порушення, відповідальність за яке передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП» 17000,00 грн.
Також, 24.04.2020 року на підставі Акту від 02.03.2020 року управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 196428 (а.с.11) (далі - Постанова № 196428), відповідно до якої, враховуючи те, що ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП» допущено порушення, відповідальність за яке передбачена абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП» 8500,00 грн.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаними постановами про застосування щодо нього адміністративно-господарських штрафів, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух», відповідно до частини 2 статті 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:
- наявність визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 16 Порядку №1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п.20-22 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).
За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до п. 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Згідно з п.21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Позивач, заперечуючи правильність визначення відповідачем автомобільного перевізника під час здійснення перевезення вантажу, посилається на договори оренди між ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП» (орендодавець) та ПП «ПІВДЕНЬДОРТЕХ» (орендар) № 03/20-О/2339 від 02.03.2020 року та № 02/20-0/6520 від 03.02.2020 року, акти приймання-передачі транспортних засобів (а.с.5-8).
З аналізу змісту цих договорів слідує, що ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП» передає в оренду на декілька днів ПП «ПІВДЕНЬДОРТЕХ» транспортні засоби, стосовно яких були здійснені перевірки управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області.
Разом з тим суд зазначає, що сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу. Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивач не надав. З цього приводу варто зауважити, що пунктом 4.1. наданих до суду копій договорів обумовлено, що за оренду транспортного засобу орендар сплачує орендну плату згідно рахунків, наданих орендодавцем.
Однак позивач не надав до суду документів, які б підтверджували виконання умов договору (наданих рахунків, доказів орендної плати тощо). При цьому відповідно до положень частини другої статті 79 КАС України докази надаються позивачем разом із поданням позовної заяви.
Крім того, згідно з абзацом четвертим пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок №1388), за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 16 Порядку №1388 тимчасовий реєстраційний талон видається сервісним центром МВС за бажанням користувача чи розпорядника транспортним засобом та за зверненням власника, що передав транспортний засіб у користування і/або розпорядження фізичній або юридичній особі на строк, зазначений у його заяві або документах, які підтверджують право користування і/або розпорядження транспортним засобом.
Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року №379 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 січня 2011 року за №123/18861, далі - Інструкція №379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 та пункту 16 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу і не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж пряма вимога щодо наявності у водія тимчасового реєстраційного талону міститься у статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №804/8740/16.
Тому, з огляду на наведене правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин, суд вважає, що надані позивачем суду копії договорів оренди транспортних засобів, які до того ж не надавалася під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансінспекції, не є достовірним та допустимим доказом того, що позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення вантажу 25 лютого 2020 року та 02 березня 2020 року відповідно. Під час рейдової перевірки водії не надали документів, які б підтверджували законність перебування у володінні та користуванні інших осіб транспортних засобів, належних ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП»: ні договору оренди транспортного засобу, ні тимчасового реєстраційного талону.
Посилання позивача на специфіку вантажу і що за рахунок його пересипання мало місце перевищення встановленого допустимого осьового навантаження суд оцінює критично, оскільки це не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення.
Пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Крім того, згідно чинного законодавства жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху (пункти 2.3а, 2.36; 12.1; 12.5) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.
Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.
Поряд з цим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неналежного проведення габаритно-вагового контролю, зокрема, за відсутності спеціально визначеної методики, адже відсутність такої методики не позбавляє спеціально уповноважені органи проводити такий контроль, а посилання позивача на висновки викладені в постановах Верховного Суду у справі № 816/2329/13-а від 12.04.2018 року, у справі № 826/442/13-а від 16.01.2018 року та у справі № 821/597/17 від 12.06.2018 року суд не приймає до уваги, оскільки предмет спору у цих справах не є ідентичним з даною справою, а матеріально-правові вимоги позивача до відповідача не є тотожними.
Суд зазначає, що, дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Проте, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу. Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.
Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п.19 Порядку № 879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.
У свою чергу, суд зазначає, що відсутність такої методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, та обов'язку по внесенню плати за це.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 819/1381/16.
Позивач у позові посилається на той факт, що якщо б позивачем дійсно було перевищено вагові параметри, то йому було б запропоновано привести габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормативами та пройти повторний габаритно-ваговий контроль, і лише після цього транспортний засіб продовжив би свій рух, проте таких дій з боку працівників відповідача не вчинено, що свідчить про відсутність порушень чинного законодавства України.
З приводу вищевказаних посилань позивача суд зазначає, що відповідно до пункту 22 Порядку 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбаченого статтею 132-1 (порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами) цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Суд зауважує, що з огляду на зазначене вище, у відповідача відсутні повноваження щодо заборони руху великовагового транспортного засобу.
Крім того, такі обставини не знаходяться в причинному зв'язку з результатами габаритно-вагового контролю та встановленим перевищенням вагових параметрів, та не можуть бути підставою для визнання протиправними дій відповідача під час здійснення контролю.
При цьому, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Також, за змістом п.п.4,5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Тобто, з приписів Порядку № 879 та Порядку № 1007/1207 слідує, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.
У Акті від 25.02.2020 року та Акті від 02.03.2020 року відсутні посилання на результати габаритно-вагового контролю, а саме на довідку про здійснення габаритно-вагового контролю.
Поряд з цим суд зауважує, що фотокопії талонів № 1911 (а.с.56) та № 1863 (а.с.53), що містяться в матеріалах справи не є результатом здійснення габаритно-вагового контролю та не можуть підміняти визначений Порядком № 879 та Порядком 1007/1207 документ.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Однак, наведені відповідачем аргументи та надані докази не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Таким чином, Порядок № 1567 визначає, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання, яка про час і місце розгляду такої справи повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 813/5802/15, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вже вказано судом, відповідач стверджує, що запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 10.04.2020 року №31738/32/24-20 (а.с.51) було надіслано на адресу позивача, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень №783 (а.с.50).
З наданої до суду копії списку згрупованих поштових відправлень № 783 судом встановлено, що 14.04.2020 року на адресу позивача було направлено поштове відправлення з штриховим кодовим ідентифікатором « 6501408197660» (а.с.50).
В той же час, з вказаного списку не вбачається, який саме документ було надіслано на адресу позивача.
Суд встановив та не заперечується сторонами, що справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач розглянув без уповноваженої особи суб'єкта господарювання ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП».
Водночас, відповідач не надав належних та допустимих доказів завчасного повідомлення позивача про час та місце розгляду такої справи, а тому доводи наведені позивачем в позові щодо неповідомлення його про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не спростовані відповідачем.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі та надані позивачем докази у справі, суд дійшов висновку, що за неналежного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивач був позбавлений права надати пояснення щодо встановленого порушення, що в свою чергу дало б змогу відповідачу встановити усі необхідні обставини для прийняття обґрунтованого рішення.
З огляду на зазначене, відповідач в порушення пункту 26 Порядку № 1567, не надав змогу позивачу надати пояснення щодо встановленого порушення, що призвело до порушення принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, зокрема:
- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;
- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 813/5802/15, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд вважає за необхідно зауважити, що право бути вислуханим під час розгляду його справи, дійсно віднесено до одного основних складових (принципів) адміністративної процедури.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.2 КАС України особа має право на участь у процесі прийняття рішення, яке стосується її інтересів.
Право бути почутим, складова частина принципу верховенства права.
Суб'єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб'єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.
Разом з тим, сам по собі цей принцип не є формальним. Порушення права особи бути вислуханою, має наслідком протиправність ухваленого суб'єктом владних повноважень рішення, у тому разі, якщо особа мала повідомити інформацію чи надати пояснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП» підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн. згідно платіжного доручення № 1039 від 15.05.2020 року.
Таким чином суд вважає за доцільне стягнути з управління Укртрансбезпеки в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань управління Укртрансбезпеки в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанови управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №196428 від 24.04.2020 року та №196427 від 24.04.2020 року.
Стягнути з управління Укртрансбезпеки в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань управління Укртрансбезпеки в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» (вулиця Володимира Висоцького, буд.23, кв.162, м. Одеса, 62123, код ЄДРПОУ 43115478).
Відповідач - управління Укртрансбезпеки в Одеській області (вул. Успенська, буд.4, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя Вовченко O.A.