справа №380/6102/20
31 серпня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 74% до 70% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років позивачу відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 по 04.09.2019 75 % суми підвищення пенсії станом на 01.03.2018;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 05.03.2019 по 04.09.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 та з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з пропущенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену в порядку та на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ в розмірі 74% від суми грошового забезпечення. При проведенні перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 відповідачем протиправно застосовано відсоткове визначення основного розміру пенсії у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення. Крім цього зазначає, що відповідачем було протиправно занижено розмір пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 по 04.09.2019 75% суми підвищення пенсії. У зв'язку із скасуванням рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» скасовано обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії, яке відновилось 04.09.2019 з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804. Таким чином, позивач має право на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії з 05.03.2019 по 04.09.2019, визначеного станом на 01.03.2018. Крім цього, позивач вважає що має право на компенсацію частини втрачених доходів у зв'язку з порушенням виплати строку пенсії відповідачем.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. ГУ ПФУ у Львівській проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103. Відповідно до норм законодавства, чинних на момент перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсії за вислугу років, обчислений відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Щодо виплати позивачу пенсії з урахуванням 100% суми підвищення, відповідач зазначив, що після скасування пунктів 1 та 2 Постанови №103, Кабінетом Міністрів України не було прийнято нового порядку здійснення перерахунку пенсії з метою виконання положень Закону №2262-ХІІ та Постанови №704, а тому пенсія позивачу виплачувалася у розмірах, передбачених Постановою №103 (з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року). Поряд з цим, вказує, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 14.08.2019 № 804, якою установлено у 2019 році здійснювати виплату пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 та перерахованих з 01.01.2018 відповідно до постанови № 704, у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018. Позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії вважає протиправними. Крім цього заперечує щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн, оскільки вважає, що надані адвокатом документи не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені такі витрати. Додатково звертає увагу, що дана справа є незначної складності. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою від 04.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідачем 28.08.2020 (вх.№42746) подано відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 з 26.10.2011 призначено довічно пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІ у розмірі 74% грошового забезпечення, що підтверджується протоколом у пенсійній справі №1301007974 (Міноборони) від 26.10.2011.
Львівським обласним військовим комісаріатом Міністерства оборони України на ім'я ОСОБА_1 видано довідку від 08.03.2018 №ХВ62803 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України.
На підставі довідки від 08.03.2018 №ХВ62803 ГУ ПФУ у Львівській області з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), в результаті якого основний розмір пенсії обраховано у розмірі 70% грошового забезпечення.
Виплата проведеного ГУ ПФУ у Львівській області з 01.01.2018 відповідно до Постанови №103 перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 становила 75% підвищення пенсії.
Позивач у липні 2020 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про перерахунок пенсії у розмірі 74% суми грошового забезпечення та виплати з 05.03.2019 100% підвищення пенсії.
ГУ ПФУ у Львівській області листом від 22.07.2020 №4932-521/П-02/8-1300/20 повідомило позивача, що з прийняттям Постанови №103, перерахунок раніше призначеної пенсії здійснено з 01.01.2018 за нормами законодавства, що діє на момент перерахунку, виходячи із 70% суми грошового забезпечення, а виплата пенсії у вказаних відсотках та розмірах здійснюється відповідно до пункту 2 вказаної постанови.
ОСОБА_1 , вважаючи дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення розміру грошового забезпечення пенсії та не виплати усієї суми підвищення пенсії розміру пенсії у розмірі, визначеному станом на 01.03.2018, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.
Суд зазначає, що дана справа в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 74% до 70% сум грошового забезпечення є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 240/5401/18 від 04.02.2019, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019, в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 по 04 вересня 2019 75 % суми підвищення пенсії, станом на 01.03.2018 є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 160/3586/19 від 06.08.2019, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020.
Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 74% до 70% сум грошового забезпечення та
зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років позивачу виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, суд зазначає таке.
Згідно із частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45) встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-XII, у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Спір у даній справі виник з приводу перерахунку розміру пенсії на підставі Постанови №103.
Пунктом 1 Постанови №103 передбачено перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб».
На виконання Постанови № 103 ГУ ПФУ у Львівській області з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії позивача, визначивши при цьому основний розмір пенсії з 70 відсотків грошового забезпечення, хоча вперше пенсія позивачу призначалася 26.10.2011 довічно у розмірі 74% грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби та призначення йому пенсії) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII (далі - Закон №1166-VII) внесено зміни у частині другій статті 13 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими цифри «80» замінено цифрами « 70». Таким чином, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ стосуються розміру відсотків грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсій, що вперше призначаються.
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ураховуючи викладене, положення статті 13 Закону №2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії, виходячи з 70 відсотків від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014, тобто після набрання чинності Закону № 1166-VII, та виключно стосовно призначення пенсії, а не її перерахунку.
Всупереч наведеному, ГУ ПФУ у Львівській області при здійснені перерахунку пенсії позивачу на підставі Постанови № 103, застосувало норми в частині визначення відсотку, які регулюють питання саме призначення пенсії.
Верховний Суд в рішенні від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18 зазначив, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII.
Отже, при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103, відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінено може бути лише розмір грошового забезпечення, проте відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Вказане зумовлює висновок про те, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачу у відповідача були відсутні підстави для обмеження розміру його пенсії до 70% грошового забезпечення.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
При цьому, згідно з статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Суд зауважує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду від 12.11.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабміну від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб».
При цьому, суд зазначає, що скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 не впливає на результат розгляду цієї справи, оскільки алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», передбачений у постанові Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, не змінився у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 по 04.09.2019 75 % суми підвищення пенсії, станом на 01.03.2018 та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 05.03.2019 по 04.09.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 та з врахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з частиною вісімнадцятою статті 43 Закону №2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частини третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Пунктом 2 Постанови №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) передбачалося проводити з 1 січня 2018 року виплату у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Судом встановлено, що згідно з Постановою №103 підвищення пенсії позивачу виплачувалось з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення, з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення.
У зв'язку із скасуванням рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, пункту 2 Постанови №103, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, пункти 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 втратили чинність з 05 березня 2019 року.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що з 05.03.2019 пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Згідно з позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 160/3586/19, з 05 березня 2019 року пенсія підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії у зв'язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019.
Верховним Судом в рішенні від 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19, задоволено позов шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, які є предметом оскарження.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій та рішень спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що така не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 74% до 70% сум грошового забезпечення слід визнати протиправними, задовольнивши першу з позов них вимог.
Друга позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років позивачу відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум є похідною від першої позовної вимоги, тому також підлягає до задоволення.
При оцінці дій відповідача стосовно зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 по 04.09.2019 75 % суми підвищення пенсії, перехованої станом на 01.03.2018, суд виходить з такого.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 14.08.2019 № 804 (далі - Постанова №804), якою встановлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
При цьому норми Закону № 2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містять приписів щодо виплати призначеної/ перерахованої пенсії частинами або у будь-яких відсотках від суми підвищення пенсії внаслідок її перерахунку.
Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 та від 14.08.2019 № 804 містять положення, які регулюють процес виплати вже перерахованої пенсії, однак Законом № 2262-ХІІ делеговано Кабінету Міністрів України право встановлювати лише умови, порядок та розмір проведення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Суд наголошує, що нормами Закону України № 2262-ХІІ не уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати відстрочку виплати вже перерахованих пенсій.
Ураховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 та від 14.08.2019 № 804 у частині встановлення порядку виплати перерахованих пенсій не відповідають Закону № 2262-ХІІ як нормативно-правовому акту вищої сили та фактично звужують право позивача на отримання пенсії в розмірі, який встановлений внаслідок проведеного перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Крім цього суд звертає увагу на те, що на момент вирішення спору по суті рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/19133/19 від 23.01.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 804 від 14.08.2019 визнано протиправною та нечинною повністю.
Вказане зумовлює висновок суду про задоволення третьої позовної вимоги шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 75% суми підвищення пенсії станом на 01.03.2018.
Щодо четвертої позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 05.03.2019 по 04.09.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 та з врахуванням раніше виплачених сум, суд для забезпечення належного захисту прав позивача та з врахуванням висновків суду про протиправність дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 75% суми підвищення пенсії, дійшов висновку про її задоволення шляхом викладення такої у редакції рішення Верховного Суду у зразковій справі №160/3586/19, а саме зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Щодо п'ятої позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з пропущенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.
Саме така позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладена в постанові від 10.07.2018 у справі № 404/6317/16-а і врахована судом при розгляді даної справи.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині нарахування компенсації втрати частини доходів є передчасними, тому не можуть бути задоволеними.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Позивач просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесені ним судові витрати.
При вирішенні цього питання, суд враховує таке.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Професійна правова допомога ОСОБА_1 надавалася Адвокатським об'єднанням «Мицик і Партнери» (адвокат Ревер С.В., свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 21.02.2018 серія ЛВ №000876) на підставі договору про надання правової допомоги від 17.06.2020 №438, який наявний у матеріалах справи.
Вид наданих ОСОБА_1 послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом виконаних робіт від 29.07.2020.
Згідно з вказаним актом ОСОБА_1 надано наступні послуги: надання консультацій та узгодження правової позиції, тривалість 1 год;оформлення заяви від імені позивача до відповідача щодо перерахунку пенсії 1 год; складання адвокатського запиту до відповідача 1 год; пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень, практики в аналогічній категорії справ, опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, а також пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби 1 год; складання позовної заяви 2 год.
Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить вартість 1 години - 1 000 грн.
Оплата послуг за правову допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги від 17.06.2020 №438 здійснена в розмірі 6 000 грн, що підтверджується квитанціями від 17.06.2020 №0.0.1739355477.1 на суму 2 000 грн та від 29.07.2020 №0.0.1784893090.1 на суму 4 000 грн.
Відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу з тих підстав, що надані адвокатом документи не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені такі витрати.
Проте, суд не бере до уваги такі заперечення відповідача, оскільки з доданих документів до матеріалів справи чітко видно, що професійна правова допомога ОСОБА_1 надавалася адвокатом Ревером С.В. на підставі договору про надання правової допомоги, а акт виконаних робіт вказує на належність витрат на правову дорогу саме до даної справи.
Суд, у свою чергу, зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При цьому суд зазначає, що дана справа є незначної складності, а Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах та рішення Верховного Суду у зразкових справах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогійній категорії справ.
Враховуючи вищенаведене в сукупності та висновок суду про часткове задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 4 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за квитанцією №18 від 29.07.2020 на суму 1 681 грн 60 к.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 74% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 75 % суми підвищення пенсії станом на 01.03.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4 000 (чотири тисячі) грн судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 к. судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома