справа№380/4242/20
31 серпня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, просп. В.Чорновола, 4) про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.04.2020 № 13-4773/16-20-СІ щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Миколаївської міської ради Пустомитівського району, орієнтовний розмір 2,000 га;
- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Миколаївської міської ради Пустомитівського району, орієнтовний розмір 2,000 га.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно прийняв оскаржений наказ. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є відчуженням, передачею у користування та заставу, що спростовує посилання відповідача в оскарженому наказі на ч. 3 ст. 136 ЗК України. Звертає увагу на те, що подав клопотання 06.03.2020, а наказ, яким спірну земельну ділянку включено до переліку земельних ділянок для виставлення на земельні торги прийнято 02.04.2020. У відповідача не було підстав для відмови у наданні дозволу, а тому у нього відсутнє право діяти на власний розсуд.
Ухвалою суду від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Головне управління Держгеокадастру у Львівській області прийняло наказ від 02.04.2020 № 13-4588/16-20-СГ, яким земельна ділянка на яку претендував позивач включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення держаної форми власності права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах. Вказане є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Миколаївської міської ради Пустомитівського району.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Львівський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач 06.03.2020 звернувся до відповідача з клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Миколаївської міської ради Пустомитівського району, орієнтовний розмір 2,000 га. (розташованої за межами населеного пункту).
Відповідач за результатами розгляду вказаного клопотання прийняв наказ від 08.04.2020 № 13-4773/16-20- СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Підставою для прийняття наказу слугувало те, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву, який відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.04.2020 № 13-4588/16-20-СГ включений до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, та які відповідно до пункту 3 статті 136 ЗК України не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Вважаючи такий наказ протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".
За змістом ч. 1 - 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У ст. 121 ЗК передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч.1).
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому приписи ст. 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Так, згідно з положеннями ч.ч. 1-3 даної статті організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Пунктом 4 ч. 4 ст. 136 ЗК України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №815/3059/17 та від 17.10.2019 у справі №823/1120/16, від 08.11.2019 у справі №420/914/19.
Аналіз наведених правових норм також дає змогу дійти висновку, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов'язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №815/905/17).
Як встановив суд, земельна ділянка на яку претендував позивач знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4623684400:08:000:0106), який відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.04.2020 № 13-4588/16-20-СГ включений до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області.
Отже, станом на момент прийняття оскарженого наказу про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, земельна ділянка, частину якої хотів отримати у власність позивач, була включена до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, що виключало можливість надати її в безоплатну приватизацію позивачу.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.01.2020 у справі №620/1058/19.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, бажана позивачем до відведення, розташована у межах сформованої земельної ділянки (масив) кадастровий номер: 4623684400:08:000:0106 (17,0734 га), які перебувають в державній власності.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
У ч. 6 ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 03.10.2019 у справі №823/1172/17, від 25.11.2019 у справі №823/1178/17, від 26.11.2019 у справі №№823/1180/17.
Суд також відхиляє аргументи позивача про те, що відповідач прийняв рішення про включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок для виставлення на земельні тори 02.04.2020, а з клопотанням він звернувся ще 06.03.2020, оскільки позивач не позбавлений права вибрати іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення та звернутися до відповідача для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Вказане зумовлює висновок суду про правомірність наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.04.2020 № 13-4773/16-20 -СГ.
Враховуючи наведене, позовна вимога про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства задоволенню не підлягає, оскільки є похідною.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, з вищенаведених підстав. Враховуючи вище викладене, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.08.2020.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна