Справа №: 397/443/20
провадження №: 2/398/1246/20
Іменем України
"01" вересня 2020 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Коліуш Г.В., з участю секретаря судового засідання Замкової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 22.04.2008 року в розмірі 23382,39 грн., яка виникла станом на 22.03.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.04.2008 року між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір №б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання послуг складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач належним чином зобов'язання за договором не виконує, в результаті чого станом на 22.03.2020 року виникла заборгованість в розмірі 23 382,39 грн., яка складається з: 12 246,61 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5 037,70 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 4746,54 грн. - заборгованість за пенею, 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1101,54 грн. - штраф (процентна складова).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, в позовній заяві просив розгляд справи провести за відсутності представника Банку, не заперечував проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час, місце та дату судового засідання повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі та заяву про застосування строків позовної давності щодо основної вимоги та вимог про стягнення пені та неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
22.04.2008 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Своїм підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердив факт ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладення, та погодився з його умовами, а також з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України.
За цим договором відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що підтверджується довідкою про умови кредитування, підписаною відповідачем, за умовами якої базова відсоткова ставка в місяць становить 3,0%.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконував, в зв'язку з чим станом на 22.03.2020 року виникла заборгованість в розмірі 23 382,39 грн., яка складається з: 12 246,61 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5 037,70 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625; 4746,54 грн. - заборгованість за пенею, 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1101,54 грн. - штраф (процентна складова).
Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.
Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника та довідці про умови кредитування від 22.04.2008 відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та не визначений їхній розмір.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти в порядку ст.625 ЦК України, штрафи та пеню за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.04.2008 вересня року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів в порядку ст.625 ЦК України, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві та довідці про умови кредитування домовленості сторін про розмір процентів за ст.625 ЦК України, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Тобто, позивач одночасно з поданням позову повинен був подати суду докази на підтвердження своїх вимог щодо надання кредиту відповідачу, домовленості сторін про узгодження розміру процентів іншому, ніж передбаено ст.625 ЦК України, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, тощо.
Таким чином суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22.04.2008 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 в розмірі 234,50 грн. суд зазначає наступне
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, для вирішення питання щодо стягнення відсотків, нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України, визначальним є строк виконання грошових зобов'язань та розмір простроченої суми, а в кредитних правовідносинах - розмір та строк внесення щомісячних платежів.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховувались проценти відповідно до ст. 625 ЦК України з розрахунку 86,4% річних з 01 жовтня 2019 року по 01 січня 2020 року (колонки №№19 - 23). В той же час, як ст. 625 ЦПК України передбачає можливість нарахування відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі три проценти річних від простроченої суми.
Крім того, із наданих позивачем доказів на обґрунтування позовних вимог неможливо встановити строк виконання основного грошового зобов'язання відповідача, дату виникнення прострочення боржника, суму простроченого грошового зобов'язання та період прострочення.
З урахуванням зазначеного суд самостійно позбавлений можливості зробити таких розрахунок, оскільки неправильність розрахунку позивача полягає не тільки в арифметичних діях, а і в принципах та підставах нарахування процентів за ст. 625 ЦК України, що безумовно впливає на їх розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 в розмірі 5037,70 грн. не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені позову у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в частині стягнення відсотків, пені та штрафів (фіксована та складова частини) через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу в анкеті-заяві та довідці про умови кредитування, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
В той же час, враховуючи те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, тобто відповідач не виконав передбачені кредитним договором і законом зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12246,61 грн.
Оскільки на день розгляду справи, зі сторони відповідача не надано доказів про виконання свого обов'язку в частині сплати заборгованості за тілом кредита суд вважає, що позов в цій частині є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому він підлягає задоволенню в розмірі, визначеному судом.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за поточним тілом кредиту в сумі 12246 грн. 61 коп. 61 копійку, що виникла станом на 22.03.2020 року.
Щодо застосування строку позовної давності за вимогою про стягнення тіла кредиту суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
За договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).
Судом встановлено, що картка № НОМЕР_1 діяла до березня 2012 року, після чого була неодноразово перевипущена, останній раз - зі строком до березня 2021 року. Також суд зазначає, що пролонгація договору полягає в продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено, якщо інше не передбачено договором, зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, отже така дія як пролонгація договору не є разовою, а діє до розірвання сторонами договору, що кореспондується з п. 3.1.3 Умов та правил надання банківських послуг. Доказів надсилання Банку письмової заяви про закриття карткового рахунку відповідачем не надано. В свою чергу, позивач звернувся до суду із позовом 21.04.2020 року, тобто в межах строку позовної давності.
Суд не вбачає підстав для застосування позовної давності за вимогами щодо сплати процентів в порядку ст.625 ЦК України, пені та штрафу, оскільки в цій частині в задоволенні позові відмовлено по суті позовних вимог.
Згідно вимог ст.141 ЦПК України суд стягує на користь позивача сплачений судовий збір з відповідача, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1100 грн. 93 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за поточним тілом кредиту в розмірі 12246 (дванадцять тисяч двісті сорок шість) гривень 61 копійку за кредитним договором б/н від 22.04.2008 року, що виникла станом на 22.03.2020 року.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) 1100 грн. 93 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;
ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Коліуш Г.В.