28 серпня 2020 року Справа № 160/6092/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/6092/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
1. 03.06.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 16.06.2020 року, просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії за віком та неврахування стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі;
- здійснити перерахунок та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати за період з 01.07.2000 року по 31.12.2019 року, з урахуванням коефіцієнта страхового стажу роботи у подвійному розмірі за період роботи з 16.09.1985 року по 22.05.1986 року з урахуванням проведених виплат з 29.08.2017 року.
2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 03.06.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160,161 КАС України.
4. 16.06.2020 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, які були викладені в ухвалі суду від 05.06.2020 року.
5. Ухвалою суду від 30.06.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі №160/6092/20 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку положень ст.262 КАС України.
6. Також, ухвалою суду від 30.06.2020 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:
- пенсійну справу позивача;
- заяви позивача про здійснення перерахунку пенсії від 13.04.2020 року та від 16.04.2020 року;
- листи Пенсійного фонду №0400-0315-8/19836 від 23.04.2020 року та №0400/0315-8/21479 від 29.04.2020 року та інші наявні докази щодо суті спору.
7. 27.07.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.
8. 19.08.2020 року позивачем долучені додаткові докази по справі.
9. 19.08.2020 року позивачем до суду була подана письмова відповідь на відзив відповідача.
10. Приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
11. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
12. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
13. Отже, рішення у цій справі приймається судом 28.08.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
14. У позовній заяві позивач зазначила, що позивач отримувала пенсію по вислузі років з 15.08.2013 року та з 29.08.2017 року отримує пенсію за віком відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058.
15. На момент призначення пенсії за віком позивач мала загальний стаж роботи за період з 01.09.1978 року по 31.07.2017 року - 40 років 11 місяців 4 дні. Станом на 01.04.2020 року - 43 роки 7 місяців 4 дні.
16. Згідно записів трудової книжки позивач працювала в Томаківській районній санітарній епідеміологічній станції лікарем-бактеріологом в бак-лабораторії з 16.09.1985 року по 22.05.1986 року та трудовий стаж за вказаний період зараховується у подвійному розмірі, оскільки згідно частини 1 статті 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» СЕС входила до структури Міністерства охорони здоров'я України.
17. 13.04.2020 року та 16.04.2020 року позивач зверталася до Пенсійного фонду із заявами про перерахунок пенсії за віком та просила врахувати трудовий стаж роботи в лікарем-бактеріологом в бак-лабораторії у подвійному розмірі та не погоджується з визначеним відповідачем індивідуальним коефіцієнтом заробітку - 0,96184, доплатою за понаднормативний стаж з прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність станом на 01.01.2016 року.
18. Вказала, що Пенсійний фонд у своїх відповідях від 23.04.2020 року та 29.04.2020 року зазначає, що її загальний стаж роботи за даними пенсійної справи станом на 29.08.2017 року обчислено, виходячи із: загального стажу, зарахованого по 31.07.2017 року, що складав 37 років 9 місяців 29 днів; а вже станом з 01.04.2020 року складає 40 років 4 місяці 29 днів. Заробітної плати відповідно до ст. 40 Закону №1058 за період роботи з 01.07.2000 року за даними системи персоніфікованого обліку, усього 193 місяці, з яких вилучено оптимізацією 45 місяців з листопада 2012 року по серпень 2013 року та з вересня 2014 року по липень 2017 року, тобто 148 місяців (10% від загальної кількості місяців страхового стажу).
19. Також, у своїй відмові щодо перерахунку пенсії за віком від 23.04.2020 року Пенсійний фонд вказує, про розмір пенсійної виплати станом на 01.04.2020 року складає 2000 гривень, з них: 1708,62 грн - розмір пенсії за віком відповідно до ст. 27 Закону № 1058 (4236,28*0,40333); 107,40 грн. - доплата за понаднормовий стаж 10 років (прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 1074,00 грн. станом на 01.01.2016 року); 183,98 грн. - доплата до 2000 грн. 01.07.2019 року.
20. Позивач зазначила, що відповідач здійснював розрахунок пенсії 01.10.2017 року та зазначав про наявний стаж роботи Позивача 39 років 11 місяців 4 дні (0,3991).
21. Проте, згідно вимог Закону №1058 самостійно перерахувала коефіцієнт страхового стажу згідно записів її трудової книжки, який станом на 01.04.2020 року складає 0,4358, а станом на 29.08.2017 року - 0,4091 (40 років 11 місяців 4 дні).
22. При обчисленні пенсії за віком, згідно вимог ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначається, індивідуальний коефіцієнт заробітку та стажу залежно від кількості відпрацьованих місяців.
23. На думку позивача, за період з 01.07.2000 року по 31.12.2019 року індивідуальний коефіцієнт заробітку становить 198.56548, проте Пенсійний фонд, у порушення норм чинного законодавства, протиправно відмовляється здійснити перерахунок пенсії за віком позивачу належним чином, тому позивач недоотримує належну їй пенсію у досить значному розмірі з 29.08.2017 року.
24. Також, позивач вказала, що відповідач неправомірно відмовляє їй щодо зарахування трудового стажу роботи у подвійному розмірі за період роботи з 16.09.1985 року по 22.05.1986 року посилаючись на вимоги зазначені ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Положення про відділи небезпечних інфекцій, затверджені МОЗ України від 12.04.1982 року.
25. Позивач не погоджується з протиправними діями відповідача щодо неврахування їй трудового стажу роботи у подвійному розмірі та вважає, що її робота лікарем-бактеріологом в бак-лабораторії з 16.09.1985 року по 22.05.1986 року є такою, що відноситься до особливо небезпечних, оскільки вона працювала з відбором біологічного матеріалу на особливо-небезпечні та небезпечні інфекційні захворювання.
26. Таким чином, на думку позивача вищевказані дії відповідача є протиправними, та такими, що порушують її права на належне соціальне забезпечення, у зв'язку із чим вона звернулася до суду із цією позовною заявою.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
27. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
28. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 15.08.2013 року та відповідно з цієї дати отримувала пенсію за вислугу років, а з серпня 2017 року, згідно заяви позивача від 29.08.2017 року її було переведено на пенсію за віком, яка розрахована згідно положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).
29. Наразі позивач продовжує працювати.
30. Механізмом нарахування пенсій, відповідно до Закону №1058, передбачено, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально та залежно, від набутого стажу, та отриманого заробітку, з якого сплачувались страхові внески.
31. При обчисленні пенсії для кожного пенсіонера визначається індивідуальний коефіцієнт страхового стажу залежно від кількості, відпрацьованих місяців та коефіцієнт заробітної плати.
32. За даними пенсійної справи розмір пенсії позивача станом на 29.08.2017 року обчислено, виходячи із:
- загального стажу, зарахованого по 31.07.2017 року, що складав 37 років 9 -місяців 29 днів;
- заробітної плати відповідно до ст. 40 Закону №1058 за період роботі з 01.07.2000 року за даними системи персоніфікованого обліку, всього 193 місяці, з яких вилучено оптимізацією 45 місяців з листопада 2012 року по серпень 2013 року та з вересня 2014 року по липень 2017 року (10% від загальної кількості місяців страхового стажу).
33. Відповідач зазначає, що враховувати лише 60 місяців, які позивач обрала для розрахунку з 01.07.2000 року, немає підстав, оскільки це не передбачено пенсійним законодавством.
34. Коефіцієнт страхового стажу складав - 0,37750.
35. Індивідуальний коефіцієнт заробітку - 0,96184.
36. Таким чином, на думку Пенсійного фонду, позивачу пенсія за віком розрахована згідно чинного законодавства.
37. Додатково зазначено також, що позивачу з 01.04.2020 року було проведено автоматизований перерахунок пенсії по стажу відповідно до абз.3 ч.4 ст. 42 Закону №1058, додано страховий стаж з 01.08.2017 року по 29.02.2020 року, загальний страховий стаж складає 40 років 4 місяці 29 днів.
38. Коефіцієнт страхового стажу після перерахунку складає 0,40333.
39. Відповідач вказав, що перерахунок по стажу та заробітку проводити недоцільно, оскільки коефіцієнт заробітної плати при цьому зменшиться.
40. Заробіток для обчислення пенсії складає 4236,28 грн. (4404.35 грн. х 0,96184).
41. Розмір пенсійної виплати станом на 01.04.2020 року складає 2000,00 гривень.
42. На думку Пенсійного фонду пенсія позивачу розрахована відповідно до положень чинного законодавства.
43. Додатково відповідач вказав, також, що згідно записів трудової книжки позивача, вона працювала в Томаківській райсанепідстанції лікарем-бактеріологом в бак-лабораторії з 16.09.1985 року, лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 22.05.1986 року, лікарем-лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 02.11.1998 року, лікарем-лаборантом-гігієністом з 18.02.2003 року по 04.12.2012 року.
44. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я зараховується в стаж робота у подвійному розмірі. До інфекційних відділень відносяться і відділи з боротьби особливо небезпечних інфекцій санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС), які створюються у протичумних закладах та СЕС (положення про відділи небезпечних інфекцій, затверджені МОЗ України від 12.04.1982 року).
45. Відповідач зазначає, що оскільки згідно записів трудової книжки позивач не працювала у вищезазначеному відділі СЕС і за документами пенсійної справи відсутні відомості про те, що вона обслуговувала хворих на патологію у відповідності з наказом МОЗ від 19.07.1995 року № 133 "Про затвердження Переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб", період роботи в Томаківській райсанепідстанції для розрахунку пенсії враховано в одинарному розмірі.
46. Таким чином, на думку Пенсійного фонду, відсутні правові підстави для врахування стажу роботи позивача період її роботи з 16.09.1985 року по 22.05.1986 року у подвійному розмірі.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
47. Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 15.08.2013 року де отримувала пенсію за вислугу років.
48. Починаючи з серпня 2017 року, на підстави заяви позивача від 29.08.2017 року, ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком, яка розрахована відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).
49. Згідно трудової книжки позивача НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи, позивача наразі продовжує працювати.
50. 13.04.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду із заявою, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії за віком з урахуванням більш вигідного індивідуального коефіцієнта заробітної плати та врахуванням коефіцієнту стажу роботи, а також просила Пенсійний фонд здійснити доплату недоотриманого розміру пенсії за віком починаючи з 29.08.2017 року.
51. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №0400-0315-8/19836 від 23.04.2020 року надали позивачу роз'яснення щодо вказаної вище заяви позивача від 13.04.2020 року.
52. Згідно цього листа Пенсійний фонд зазначив, що чинним механізмом нарахування пенсій, відповідно до Закону №1058, передбачено, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально залежно, від набутого стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувались страхові внески. При обчисленні пенсії для кожного пенсіонера визначається індивідуальний коефіцієнт страхового стажу залежно від кількості, відпрацьованих місяців та коефіцієнт заробітної плати.
53. Також, відповідач у листі зазначає, що за даними пенсійної справи розмір пенсії позивача станом на 29.08.2017 року обчислено, виходячи із:
- загального стажу, зарахованого по 31.07.2017 року, що складав 37 років 9 -місяців 29 днів;
- заробітної плати відповідно до ст. 40 Закону №1058 за період роботі з 01.07.2000 року за даними системи персоніфікованого обліку, всього 193 місяці, з яких вилучено оптимізацією 45 місяців з листопада 2012 року по серпень 2013 року та з вересня 2014 року по липень 2017 року (10% від загальної кількості місяців страхового стажу).
54. Враховувати лише 60 місяців, які позивач обрала для розрахунку з 01.07.2000 року, немає підстав, оскільки це не передбачено пенсійним законодавством.
55. Коефіцієнт страхового стажу складав - 0,37750.
56. Індивідуальний коефіцієнт заробітку - 0,96184.
57. Таким чином, пенсія за віком розраховано згідно чинного законодавства.
58. Додатково у листі роз'яснено з 01.04.2020 року позивачу було проведено автоматизований перерахунок пенсії по стажу відповідно до абз.3 ч.4 ст. 42 Закону №1058, додано страховий стаж з 01.08.2017 року по 29.02.2020 року, загальний страховий стаж складає 40 років 4 місяці 29 днів.
59. Коефіцієнт страхового стажу після перерахунку складає 0,40333.
60. Перерахунок по стажу та заробітку проводити недоцільно, оскільки коефіцієнт заробітної плати при цьому зменшиться.
61. Заробіток для обчислення пенсії складає 4236,28 грн (4404.35 грн. х 0,96184).
62. Розмір пенсійної виплати станом на 01.04.2020 складає 2000,00 гривень, з яких:
- 1708,62 грн. - розмір пенсії за віком відповідно до ст. 27 Закону України №1058 (4236,28грн.х0,40333);
- 107,40 грн. - доплата за понаднормовий стаж 10 років (абз. 2 ч.12 ст. 28 Закону №1058);
- 183,98 грн. - доплата до 2000,00 грн. 01.07.2019 року.
63. Таким чином, відповідач у листі зазначає, що пенсія позивачу розрахована відповідно до положень чинного законодавства.
64. 16.04.2020 року позивач також звернулася до Пенсійного фонду із заявою, в якій просила відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням більшого коефіцієнта страхового стажу роботи та індивідуального коефіцієнта заробітної плати та врахуванням коефіцієнту стажу роботи та здійснити доплату недоотриманого розміру пенсії за віком з 29.08.2017 року.
65. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №0400-0315-8/21479 від 29.04.2020 року повідомили позивачу про те, що згідно записів трудової книжки позивача, вона працювала в Томаківській райсанепідстанції лікарем-бактеріологом в бак-лабораторії з 16.09.1985 року, лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 22.05.1986 року, лікарем-лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 02.11.1998 року, лікарем-лаборантом-гігієністом з 18.02.2003 року по 04.12.2012 року.
66. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я зараховується в стаж робота у подвійному розмірі. До інфекційних відділень відносяться і відділи з боротьби особливо небезпечних інфекцій санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС), які створюються у протичумних закладах та СЕС (положення про відділи небезпечних інфекцій, затверджені МОЗ України від 12.04.1982 року).
67. Пенсійний фонд у листі зазначає, що оскільки згідно записів трудової книжки позивач не працювала у вищезазначеному відділі СЕС і за документами пенсійної справи відсутні відомості про те, що вона обслуговувала хворих на патологію у відповідності з наказом МОЗ від 19.07.1995 року № 133 "Про затвердження Переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб", період роботи в Томаківській райсанепідстанції для розрахунку пенсії враховано в одинарному розмірі.
68. Таким чином, Пенсійним фондом позивачу було відмовлено у врахуванні стажу роботи позивача період її роботи з 16.09.1985 року по 22.05.1986 року у подвійному розмірі.
69. На думку позивача вищевказані дії Пенсійного фонду є протиправними, та такими, що порушують її права на належне соціальне забезпечення, у зв'язку із чим вона звернулася до суду із цією позовною заявою.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
70. Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" гарантовано право громадян на державне пенсійне забезпечення. Право окремих категорій громадян на пенсію за вислугу років визначено ст. 55 зазначеного Закону.
71. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
72. Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
73. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909.
74. Відповідно до аб. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.
75. Відповідно до розділу 2 Переліку до закладів охорони здоров'я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
76. У зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право: лікарі та середній медичний персонал.
77. Відповідно до примітки 2 цієї Постанови робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
78. Переліком не передбачена необхідність підтвердження роботи в структурному лікувальному закладі для визначення чи підтвердження спеціального стажу.
79. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
80. Положеннями ст. ст. 3, 16 "Основ законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 року №2802-ХІІ визначено, що закладами охорони здоров'я є підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.
81. Згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
82. Із роз'яснень МОЗ України №05.03-18-54/973 від 27.01.2010 року слідує, що «інфекційний заклад (відділення)» це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).
83. Крім того, Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР № 916 від 04.08.1983 року, що діє на території України, згідно вказівки МОЗ України № 165 від 28.05.1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, та містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
84. Дослідивши докази по справі, встановлено, що позивач працювала у Томаківській райсанепідстанції лікарем-бактеріологом в бак-лабораторії з 16.09.1985 року по 21.05.1986 року, лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 22.05.1986 року по 01.11.1998 року, лікарем-лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 02.11.1998 року по 17.02.2003 року, лікарем-лаборантом-гігієністом з 18.02.2003 року по 04.12.2012 року.
85. Зазначене вище, також підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_2 , копія яка долучена до матеріалів справи.
86. Позивач зазначає, що працювала з 16.09.1985 року по 22.05.1986 року на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії Томаківської районної санітарно-епідеміологічної станції. Завданнями та обов'язками лікаря-бактеріолога є застосування сучасних методів бактеріологічного обстеження різноманітних об'єктів та забезпечення знешкодження інфекційного матеріалу. Працівники бактеріологічних лабораторій закладів охорони здоров'я України всіх рівнів в межах своїх посадових обов'язків постійно працюють з матеріалом, потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб, а також із живими збудниками інфекційних хвороб.
87. Отже, згідно матеріалів справи, позивач виконувала роботи, пов'язані з відбором та лабораторними дослідженнями біологічного матеріалу від хворих на небезпечні інфекційні захворювання.
88. Зазначені інфекційні захворювання, відповідно до наказу МОЗ України від 19.07.1995 року № 133 «Про затвердження переліку особливо небезпечних, інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійство збудників цих хвороб», відносяться до небезпечних інфекційних хвороб.
89. У чинному законодавстві відсутнє тлумачення терміну «інфекційний заклад (відділення)», однак із роз'яснень МОЗ України у листі № 05.03-18-54/973 від 27.01.2010 року вбачається, що це є заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).
90. Крім того, Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР № 916 від 04.08.1983 року, що діє на території України згідно вказівки МОЗ України № 165 від 28.05.1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, та містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.
91. Відповідно до Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України, затверджену постановою КМУ від 19.08.02 року № 1218 дана служба визначає першочергові заходи щодо профілактики інфекційних хвороб; проводить аналіз та оцінку ризику для здоров'я і життя людини; забезпечує охорону території України від занесення та поширення небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб; аналізує причини та умови виникнення і поширення інфекційних хвороб.
92. Провівши системний аналіз положень законодавства України, слід дійти висновків про наявність порушення прав позивача з боку відповідача щодо відмови в зарахуванні в подвійному розмірі періоду роботи на посаді зазначених вище посадах у Томаківській районній санітарно-епідеміологічній станції.
93. Щодо вимог позивача про здійснення перерахунку пенсії за віком з індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати, який позивач розрахувала за період з 2000 року по 2017 рік - 1,176, слід зазначити про таке.
94. Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
95. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абз.5 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV).
96. Відтак, обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, іншого чинним законодавством не передбачено.
97. Статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок обчислення заробітної плати (доходу) для пенсії в частині 1 даної статті зазначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
98. Відповідно до частини четвертою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV, який діяв на той час) встановлено, що в разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
99. Відповідно до статті 43 Закону України У «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника. За вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснювався за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходилися на час перерахунку в пенсійній справі та відповідали вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
100. Пенсія за віком визначається як добуток коефіцієнта страхового стажу застрахованої особи на осучаснений заробіток для обчислення пенсії. Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз - Зв : Зс. де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).
101. Шляхом співвідношення зарплати особи із середньою зарплатою по народному господарству визначено індивідуальний коефіцієнт зарплати за кожен місяць періоду, за який вона обчислюється.
102. Абзацем 3 частини 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можу бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю І групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
103. Отже, у даному випадку, після оптимізації повинен залишитися заробіток не менше як за 60 місяців.
104. Таким чином, законодавцем надано перевагу особі, яка звертається за призначенням пенсії, а саме можливість виключення з обчислення заробітку «невигідних» періодів, що має на меті проведення оптимізації заробітку, яка проводиться з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що «оптимізація» в сумі складе не більш як 10 відсотків тривалості всього страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
105. За даними пенсійної справи розмір пенсії позивача станом на 29.08.2017 року обчислено, виходячи із:
- загального стажу, зарахованого по 31.07.2017 року, що складав 37 років 9 - місяців 29 днів;
- заробітної плати відповідно до ст. 40 Закону №1058 за період роботі з 01.07.2000 року за даними системи персоніфікованого обліку, всього 193 місяці, з яких вилучено оптимізацією 45 місяців з листопада 2012 року по серпень 2013 року та з вересня 2014 року по липень 2017 року (10% від загальної кількості місяців страхового стажу).
106. Враховувати лише 60 місяців, які позивач обрала для розрахунку з 01 липня 2000 року, немає правових підстав, оскільки зазначене не відповідатиме Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
107. Коефіцієнт страхового стажу складав - 0,37750.
108. Індивідуальний коефіцієнт заробітку - 0,96184.
109. Таким чином, дії Пенсійного фонду щодо нарахування пенсії позивачу із застосуванням зазначеного вище індивідуального коефіцієнту заробітку є правомірними, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог у цій частині, слід відмовити у зв'язку із недоведеністю.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
110. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
111. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
112. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
113. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
114. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
115. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" №30985/96).
116. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
117. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
118. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
119. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі період її роботи у Томаківській районній санітарно-епідеміологічній станції. лікарем-бактеріологом в бак-лабораторії з 16.09.1985 року по 21.05.1986 року, лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 22.05.1986 року по 01.11.1998 року, лікарем-лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 02.11.1998 року по 17.02.2003 року, лікарем-лаборантом-гігієністом з 18.02.2003 року по 04.12.2012 року.
120. З урахуванням вищевикладеного, з урахуванням положень ч.2 ст.9 КАС України та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи ОСОБА_1 у Томаківській районній санітарно-епідеміологічній станції. лікарем-бактеріологом в бак-лабораторії з 16.09.1985 року по 21.05.1986 року, лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 22.05.1986 року по 01.11.1998 року, лікарем-лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 02.11.1998 року по 17.02.2003 року, лікарем-лаборантом-гігієністом з 18.02.2003 року по 04.12.2012 року, а також в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 стаж її роботи у Томаківській районній санітарно-епідеміологічній станції лікарем-бактеріологом в бак-лабораторії з 16.09.1985 року по 21.05.1986 року, лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 22.05.1986 року по 01.11.1998 року, лікарем-лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 02.11.1998 року по 17.02.2003 року, лікарем-лаборантом-гігієністом з 18.02.2003 року по 04.12.2012 року, у подвійному розмірі та здійснити перерахунок та виплату пенсії, відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 29.08.2017 року, з урахуванням фактично сплачених сум.
121. Щодо розподілу судових витрат.
122. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
123. Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
124. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 630,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
125. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, слід зазначити таке.
126. Так, відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
127. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
128. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
129. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
130. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
131. Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
132. З аналізу вищенаведених процесуальних норм видно, що розподіл витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката адміністративним судом можливо здійснити лише за наявності сукупності доказів, якими такі витрати підтверджуються, а саме: договору про надання правничої допомоги; детального опису, часу, використаного на виконання робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
133. Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надані до суду копію договору про надання правової допомоги №КЛ/2020 від 04.04.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №884 від 23.06.2011 року, ордер №1015457 від 01.06.2020 року, квитанцію прибуткового касового ордеру №23 від 22.06.2020 року на суму 3000,00 грн., квитанцію до прибуткового ордеру від 17.08.2020 року №36 на суму 1500,00 грн., розрахунок суми судових витрат, а також акт завершення етапу робіт за договором на надання правової допомоги від 02.06.2020 року.
134. Разом із тим, аналіз змісту наданих до суду документів щодо правничої допомоги не містить детального опису робіт (наданих послуг), до договору про надання правової допомоги № КЛ/2020 від 04.04.2020 року, а також часу, витраченого на виконання послуг адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не містить конкретизації вартості кожного з виду робіт, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат.
135. Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
136. Така ж правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
137. Аналізуючи все вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи ціну позову, та конкретні обставини справи, яка не є складною та судові засідання у якій не проводилися, а також і приймаючи до уваги, що позивачем не було надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги із зазначенням конкретизації вартості кожного з виду робіт, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача судових витрат позивача на правову допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
138. При прийнятті цього рішення, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від 18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від 10.02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
139. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
140. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
141. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи ОСОБА_1 у Томаківській районній санітарно-епідеміологічній станції. лікарем-бактеріологом в бак-лабораторії з 16.09.1985 року по 21.05.1986 року, лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 22.05.1986 року по 01.11.1998 року, лікарем-лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 02.11.1998 року по 17.02.2003 року, лікарем-лаборантом-гігієністом з 18.02.2003 року по 04.12.2012 року.
142. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 стаж її роботи у Томаківській районній санітарно-епідеміологічній станції лікарем-бактеріологом в бак-лабораторії з 16.09.1985 року по 21.05.1986 року, лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 22.05.1986 року по 01.11.1998 року, лікарем-лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 02.11.1998 року по 17.02.2003 року, лікарем-лаборантом-гігієністом з 18.02.2003 року по 04.12.2012 року, у подвійному розмірі та здійснити перерахунок та виплату пенсії, відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 29.08.2017 року, з урахуванням фактично сплачених сум.
143. В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.
144. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 630,60 гривень.
145. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування, АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_3 ).
146. Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
147. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
148. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
149. Повний текст рішення складено 28.08.2020 року.
Суддя В.В Ільков