28 серпня 2020 року Справа № 160/6266/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/6266/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
1. 09.06.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу, ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини і усіх видів забезпечення 07 жовтня 2019 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу, ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини і усіх видів забезпечення 07 жовтня 2019 року.
2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 09.06.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.
4. 22.06.2020 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі суду від 10.06.2020 року.
5. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року відкрито спрощене позовне провадження по справі №160/6266/20, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку положень ст.262 КАС України.
6. Також, ухвалою суду від 30.06.2020 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:
- наказ про зарахування позивача до Військової частини НОМЕР_1 ;
- витяг з наказу №502 від 07.10.2019 року про виключення позивача зі списків особового складу частини;
- заява позивача від 12.05.2020 року щодо виплати йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки;
- лист Військової частини від 20.05.2020 року №1696/пл9;
- інформацію щодо здійснення виплат позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2019 рік;
- довідка Військової частини від 10.08.2017 року №1139 та інші наявні докази щодо суті спору.
7. 03.08.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.
8. 19.08.2020 року позивачем до суду подана письмова відповідь на відзив на позов відповідача.
9. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
10. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
11. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
12. Отже, рішення у цій справі приймається судом 28.08.2020 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
13. У позовній заяві, зазначено про те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 502 від 07.10.2019 року з 07 жовтня 2019 року позивача виключено зі списків особового складу частини і усіх видів забезпечення на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.08.2019 року № 183, яким його, командира групи матеріального забезпечення ОСОБА_1 , звільнено у запас відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункту «й» пункту 2 частини п'ятої (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом).
14. Позивач вказав, що згідно виданого Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України посвідчення серії НОМЕР_3 від 17 серпня 2015 року він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів і війни - учасників бойових дій.
15. 12 травня 2020 року позивач звернувся із заявою на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , у якій просив надати вказівку начальнику фінансової служби на виплату йому, колишньому командиру групи матеріального забезпечення майору запасу ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (за 2015 - 2019 роки), передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п.3 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам» від 07.06.2018 року № 260.
16. Відповіддю № 1696/пл9 від 20.05.2020 року у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015 - 2019 роки позивачу було відмовлено мотивуючи відмову тим, що:
- додаткова відпустка не є щорічною, а тому компенсації при звільненні не підлягає;
- при цьому відповідач наполягає на тому, що додаткова відпустка учасникам бойових дій Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачена, а тому, відповідно до п.8 ст. 10-1 цього Закону, стосовно цієї відпустки необхідно керуватися правилами, передбаченими Законом України «Про відпустки»;
- відповідач, мотивуючи свою відмову, також посилається на ст. 24 Закону України «Про відпустки», згідно з якою у разі звільнення особи їй виплачується грошова компенсація за всі невикористані нею дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи.
17. Таким чином, відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини і усіх видів забезпечення, тобто станом на 07 жовтня 2019 року.
18. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та не обґрунтованими, та такими, що порушують його права, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
19. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
20. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що наразі в Україні діє особливий період.
21. На думку відповідача, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотримані додаткові відпустки, а відтак позовні вимоги позивача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.
22. Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового збереження.
23. Вказали, що відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
24. Згідно статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ
25. Отже, відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
26. З урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотримані додаткові відпустки.
27. Грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена у разі наявності відповідного права на відпустки.
28. Отже, на думку відповідача, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за не отриману додаткову відпустку, оскільки частиною 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
29. Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 2015-2019 роки.
30. 17.08.2015 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 , копія якого залучена до матеріалів справи.
31. Згідно довідки військової частини польова пошта НОМЕР_4 від 29.09.2016 року №511, капітан ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України.
32. Також, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2017 року №1139, капітан ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
33. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 502 від 07.10.2019 року з 07.10.2019 року ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини і усіх видів забезпечення на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.08.2019 року № 183, яким позивача, командира групи матеріального забезпечення ОСОБА_1 , звільнено у запас відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункту «й» пункту 2 частини п'ятої (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом).
34. Позивач у позові зазначає, що станом на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, з 2015 - 2019 роки, у зв'язку із чим, 12.05.2019 року він звернувся із заявою до командира військової частини НОМЕР_1 , у якій просив надати вказівку начальнику фінансової служби на виплату йому, колишньому командиру групи матеріального забезпечення майору запасу ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (за 2015 - 2019 роки), передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п.3 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам».
35. Листом №1696/пл9 від 20.05.2020 року позивача було повідомлено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
36. Відповідно до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям в особливий період, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього нагляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
37. Таким чином, позивача повідомлено, що ним не набуто відповідного права на отримання грошової компенсації за неотриману додаткову відпустку, оскільки частиною 19 статті 10-1 Закону припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки.
38. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
39. Вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
40. Відповідно до ч.1 ст.4 Закон України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) установлюються такі види щорічних відпусток основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
41. У відповідності до статті 16-1 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
42. Приписами статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
43. Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги - використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
44. У відповідності статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
45. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
46. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
47. У особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
48. У особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
49. Згідно статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
50. Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
51. У особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
52. Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
53. Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
54. Слід зазначити, що норми Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
55. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 17.08.2015 року отримав посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 .
56. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 502 від 07.10.2019 року з 07 жовтня 2019 року позивача було виключено зі списків особового складу частини і усіх видів забезпечення на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.08.2019 року № 183, яким його, командира групи матеріального забезпечення ОСОБА_1 , звільнено у запас відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункту «й» пункту 2 частини п'ятої (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом).
57. Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки за 2015-2019 роки.
58. Таким чином, згідно матеріалів справи, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2015 року по 2019 рік.
59. Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
60. Крім того, слід зазначити про таке.
61. Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
62. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм викладених у постанові Верховного Суду по справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19), яка постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року була залишена без змін.
63. Суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19).
64. Отже, зі змісту наказу від 07.10.2019 року № 502 про звільнення позивача з військової служби судом встановлено, що на час його прийняття, відповідач не провів з позивачем розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за період з 2015 року по 2019 рік, тому зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, тобто з 07.10.2019 року.
65. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, є обґрунтованими доведеними та підлягають задоволенню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
66. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
67. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
68. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
69. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
70. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
71. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).
72. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
73. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
74. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
75. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 07.10.2019 року.
76. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 підлягають задоволенню та визнанню протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини і усіх видів забезпечення, а саме 07 жовтня 2019 року та зобов'язанню Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини і усіх видів забезпечення, а саме 07 жовтня 2019 року.
77. Щодо розподілу судових витрат.
78. Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
79. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
80. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
81. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини і усіх видів забезпечення, а саме 07 жовтня 2019 року.
82. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини і усіх видів забезпечення, а саме 07 жовтня 2019 року.
83. Розподіл судових витрат не здійснювався.
84. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_5 ).
85. Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
86. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
87. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
88. Повний текст рішення складено 28.08.2020 року.
Суддя В.В Ільков