номер провадження справи 15/22/20
25.08.2020 Справа № 908/229/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали
за позовом Керівника Бердянської місцевої прокуратури, 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Перемоги, 4, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72а
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро Бердянський завод сільгосптехніки "Альфа", 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельників, буд. 4В
про стягнення збитків заподіяних навколишньому природному середовищу
за участю секретаря судового засідання Осоцькому Д.І.
за участю представників сторін та учасників процесу:
від прокуратури - Стешенко В.Є., посвідчення № 038186 від 30.12.15;
від позивача - Сеньків І.М., довіреність №04 від 08.05.2020; у минулому судовому засіданні Галагуз М.О., довіреність № 03 від 08.05.2020;
від відповідача - Стребіж С.О., ордер серія АР №1011183 від 24.02.2020.
Суть спору:
Господарського суду Запорізької області надійшов позов Керівника Бердянської місцевої прокуратури, Запорізька область, м. Бердянськ в інтересах держави в особі Державної Азовської морської екологічної інспекції, Донецька область, м. Маріуполь до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро Бердянський завод сільгосптехніки "Альфа", Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення збитків заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів за період з 31.12.2016 по 17.05.2018 за відсутності дозволу на викиди у розмірі 80 736 грн.
Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 10, 11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 11, 15, 16, 96, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 20, 24, 53, 80, 129, 162, 164 Господарського процесуального кодексу України. Заявлений позов обґрунтований порушенням ТОВ «КБ БЗС Альфа» ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме за період з 31.12.2016 по 17.05.2018 відповідачем допускалась експлуатація обладнання, що має викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел за відсутності дозволу на викиди. Несплата ТОВ «КБ БЗС Альфа» в добровільному порядку збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в розмірі 80 736,00 грн стали підставою для звернення, прокурора в інтересах Азовської морської екологічної інспекції з, відповідним позовом до господарського суду.
Разом з позовними вимогами, позивачем заявлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 908/229/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 05.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/229/20, присвоєно справі номер провадження 15/22/20. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 26.02.2020.
Ухвалою суду від 25.02.2020 відмовлено в задоволені заяви Державної Азовської морської екологічної інспекції, Донецька область, м. Маріуполь про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 26.02.2020 оголошено у судовому засіданні перерву до 19.03.2020.
Ухвалою суду від 19.03.2020 зупинено провадження у справі № 908/229/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
09.06.2020 на адресу Господарського суду надійшло клопотання прокурора Запорізької області про поновлення провадження у справі, оскільки з відомостей розміщених на офіційному веб - порталі "Судова влада України" встановлено, що 26.05.2020 справу № 912/2385/18 розглянуто, касаційну скаргу прокурора задоволено, а матеріали направлено для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 11.06.2020 поновлено провадження у справі № 908/229/20 з 19.06.2020. Призначено судове засідання на 19.06.2020 об 11 год. 40 хв.
Ухвалою суду від 19.06.2020 судове засідання відкладалось на 10.07.2020 о/об 12 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 10.07.2020 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено позивача по справі з Державної Азовської морської екологічної інспекції на Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області. Судове засідання відкладалось на 10.08.2020 о/об 12 год. 20 хв.
Ухвалою суду від 03.08.2020 призначено проведення судового засідання по справі 908/229/20 на 10.08.2020 о/об 12 год. 20 хв. в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 10.08.2020 оголошено перерву до 25.08.2020 о/об 14 год. 15 хв.
Ухвалою суду від 03.08.2020 призначено проведення судового засідання по справі № 908/229/20 на 25.08.2020 о/об 14 год. 15 хв. в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EASYCON".
Розгляд справи в судовому засіданні 25.08.2020 здійснювався в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EASYCON", фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою системи звукозапису "Акорд".
Судом перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні прокурора та представників позивача, відповідача. Відводів складу суду не заявлено.
В судовому засіданні 25.08.2020 прокурор та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, зокрема, про наступне: Державною Азовською морською екологічною інспекцією (правонаступником якої є Державна екологічна інспекція в Запорізькій області) у період з 18.05.2018 по 30.05.2018 відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «КБ БЗС Альфа». За результатами вказаної перевірки складено акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №67. Перевіркою встановлено, що ТОВ «КБ БЗС Альфа» здійснює з 31.12.2016 на підставі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 2310400000-313 від 18.05.2018, виданих Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької ОДА, термін дії дозволу необмежений. За період з 31.12.2016 по 17.05.2018 ТОВ «КБ БЗС Альфа» допускалась експлуатація обладнання, що має викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел за відсутності дозволу на викиди, що є порушенням вимог ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». На підставі вказаного, довідки ТОВ «КБ БЗС Альфа» № 159 від 25.06.2019 щодо часу роботи окремо по кожному джерелу викидів, Звіту по інвентаризації забруднюючих речовин від стаціонарних джерел ТОВ «КБ БЗС Альфа» за 2018 рік та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10,12.2008 №639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за № 48/16064, позивачем здійснено розрахунок збитків, заподіяних державі відповідачем за період з 31.12.2016 по 17.05.2018 на суму 80 736,00 грн. В добровільному порядку ТОВ «КБ БЗС Альфа» відмовилось сплатити зазначену суму, що стало підставою для звернення до суду. На підставі викладеного, просять суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві від 26.02.2020. В обґрунтування відзиву зазначив про відсутність підстав представництва прокурором інтересів держави в суді. Зазначив про безпідставність посилання відповідача на відсутність у Державної Азовської морської екологічної інспекції коштів на оплату судового збору , як на обставину, що зумовлює нездійснення державним органом власних повноважень. Про передчасність висновку прокурора щодо нездійснення Державною Азовською морською екологічною інспекцією власних повноважень на звернення до суду. В обґрунтування заперечень також зазначає про перевищення повноважень посадовими особами Державної Азовської морської екологічної інспекції та нікчемність Акту №67, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Крім того, вказує про невідповідність заявленого розміру відшкодування збитків умовам Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків. Просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив від 17.03.2020. В обґрунтування відповіді зазначив, що жоден з документів на момент проведення планової перевірки не скасовано і був обов'язковим для виконання. Відповідач будь-яких заперечень для здійснення перевірки не висловив та допустив до її проведення. Акт №67 отриманий та підписаний відповідачем в особі директора ТОВ КБ БЗС «Альфа» 30.05.2018 без зауважень. Припис до акту також прийнято директором ТОВ КБ БЗС «Альфа» без зауважень. На виконання припису відповідачем було видано наказ №20 від 11.06.2018, розроблено план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених недоліків, а також надано довідку №159 від 25.06.2018 щодо часу роботи стаціонарних джерел викидів у період з 31.12.2016 по 17.05.2018. Щодо відповідності заявленого розміру відшкодування збитків, посилається на п. 4 Оглядового листа №01-06/20/2014 від 14.01.2014 Вищого господарського суду України, яким визначено, що збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду письмові заперечення на відповідь позивача на відзив від 24.03.2020.
В судовому засіданні 25.08.2020 в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.
Заслухавши прокурора, представників учасників сторін, розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 5 Закону України «Про, основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», наказу №111 від 17.05.2019, на підставі направлення від 141 від 37.05.2019 на проведення планової перевірки-дотримання вимог природоохоронного законодавства Державною Азовською морською екологічною Інспекцією було проведено планову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «КБ БЗС Альфа».
Перевірка проведена в період з 18.05.2018 по 30.05.2018. Результати перевірки оформлені актом № 67, складеним за результатом проведення планового заходу державного нагляду щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Перевіркою встановлено, що господарську діяльність ТОВ «КБ БЗС Альфа» здійснює з 31.12.2016 на підставі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 2310400000-313 від 18.05.2018, виданих Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької ОДА, Термін дії дозволу необмежений. За період з 31.12.2016 по 17.05.2018 ТОВ «КБ БЗС Альфа» допускалась експлуатація обладнання, що має викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел за відсутності дозволу на викиди, що є порушенням вимог ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
За наслідками перевірки ТОВ «КБ БЗС Альфа» видано припис до акту №67 від 18.05-30.05.2018 про усунення виявлених недоліків з вимогами надати до Державної Азовської морської екологічної інспекції письмову довідку про час роботи окремо по кожному стаціонарному джерелу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 31.12.2016 по 17.05.2018 включно.
Крім того, за вказаним фактом державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Азовського моря 23.05.2018 складено протокол про адміністративне правопорушення № 018515 щодо заступника директора з виробництва ТОВ «КБ БЗС Альфа» ОСОБА_1 .
Постановою від 23.05.2018 № 78/013515 було притягнуто до адміністративної відповідальності уповноважену посадову особу відповідача - заступника директора з виробництва ТОВ «КБ БЗС Альфа» ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.
Згідно з квитанцією від 23.05.2018 № 0.0.104628917.1 штраф сплачено ОСОБА_1 .
На підставі довідки ТОВ «КБ БЗС Альфа» № 159 від 25.06.2019 щодо часу роботи окремо по кожному джерелу викидів, Звіту по інвентаризації забруднюючих речовин від стаціонарних джерел ТОВ «КБ БЗС Альфа» за 2018 рік та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10,12.2008 № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за № 48/16064, Державною Азовською морською екологічною інспекцією розраховано збитки, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів ТОВ «КБ БЗС Альфа» за період з 31.12.2016 по 17.05.2018.
Листом вих. № 24 від 29.11.2018 Державна Азовська морська екологічна інспекція звернулась до відповідача з претензією щодо добровільної сплати шкоди заподіяної державі на суму 80 736,00 грн, разом з претензією відповідачу було надано копію розрахунку шкоди.
У відповіді на претензію вих. № 266 від 28.12.2018 відповідач зазначив, що не згоден з нарахуванням суми збитків в розмірі 80 736,00 грн. вважає здійснений позивачем розрахунок збитків за період з 31.12.2016 по 21.02.2017 у складі періоду з 31.12.2016 по 17.05.2018 таким, що проведений всупереч нормам п. 3.11. Методики № 639 у відповідній редакції. Зазначив, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснюється відповідно до пунктів 3.6, 3.7 Методики № 639, а не за формулою п. 3.1 (2) Методики, як було розраховано в претензії Державною Азовською морською екологічною інспекцією.
У свою чергу, відповіддю на вказану претензію ТОВ «КБ БЗС Альфа» відмовилось у добровільному порядку сплатити спірну суму.
Несплата ТОВ «КБ БЗС Альфа» в добровільному порядку збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в розмірі 80 736,00 грн стали підставою для звернення прокурора в інтересах Азовської морської екологічної інспекції з відповідним позовом до господарського суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.
Прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру», відповідно до ч. 3 ст. 23 якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
У кожній окремій справі, суд зобов'язаний з'ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком» для представництва інтересів держави у суді прокурором і чи є таким випадком ситуація у справі.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
З урахуванням вказаного вище, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказує, що Державною Азовською морською екологічною інспекцією як органом контролю не вжито дієвих заходів щодо захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача, що свідчить про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави Державною Азовською морською екологічною інспекцією. Факт не звернення Державною Азовською морською екологічною інспекцією із заявою до суду свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо стягнення заподіяних навколишньому природному середовищу збитків внаслідок самовільного використання водних ресурсів ТОВ «КБ БЗС Альфа», чим завдається шкода економічним інтересам держави.
Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про поводження з відходами належить до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Статтею 35 цього Закону визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно із Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Основними завданнями Державної екологічної інспекції України є, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства.
Згідно з п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Державна екологічна інспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог дотримання законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, у тому числі наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; ведення водокористувачами обліку забору та використання вод, здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подання відповідним органам звітів; здійснення водокористувачами заходів із запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з їх території; здійснення заходів з економного використання водних ресурсів; використання води (водних об'єктів) відповідно до цілей та умов їх надання водокористувачам тощо.
Територіальним органом, який реалізує повноваження Державної Азовської морської екологічної інспекції, є Державна екологічна інспекція у Запорізькій області, яка діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 №121.
Відповідно до п. 4 ч. 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 №121, до функцій Державної екологічної інспекції у Запорізькій області відноситься здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами, вимог законодавства зокрема з питань охорони атмосферного повітря.
Пунктами 3, 6, 8, 9, 10 Положення передбачено, що Держекоінспекція має право проводити перевірки, надавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, розраховувати розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства, звертатись до суду з позовом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення, пред'являти претензії про відшкодування збитків, вживати заходів досудового врегулювання, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що за вищенаведених обставин позивачем не було вжито жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України.
Так, на підтвердження бездіяльності позивача прокурором було надано лист Державної Азовської морської екологічної інспекції №9/01-22/657 від 06.05.2019, з якого вбачається, що, на виконання листа Прокуратури Запорізької області № 05/1-311 вих-19 від 12.04.2019, Державна Азовська морська екологічна інспекція повідомляла, що збитки, завдані ТОВ «КБ БЗС Альфа» внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря підприємством добровільно не сплачені, заходи щодо примусового стягнення збитків Інспекцією не вживались.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагаюсь захисту реальні державні інтереси або майно («Корольов проти Російської Федерації» у справі № 5447/03 від 01.04.2010, «Менчинська проти Російської Федерації» у справі 42454/02 від 15.01.2009).
Європейська комісія за демократію через право або ж Венеціанська комісія на 63-му пленарному засіданні 10-11.06.2005 дійшла висновку, що держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу); прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур, або вступу в існуючі процедури, або застосування різних способів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності).
Надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів в порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов до висновку про наявність у даному випадку у прокуратури законних підстав для представництва інтересів держави, визначених ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (документ 1728-VIII, перша редакція Прийняття від 03.11.2016) встановлено до 31.12.2017 мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Проте, статтею 6 зазначеного закону, серед іншого, визначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
Згідно із частиною третьою статті 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи.
Компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, визначено у статті 202 вказаного Закону, до якої зокрема належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
Частиною другою статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і витрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункт 8 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області (далі - Інспекція, Позивач), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 № 249 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція у Запорізькій області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України.
Таким чином, позивач в силу статті 6 Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» мав право на проведення вказаної перевірки.
Відповідно до ст. 10 Закону України Про охорону атмосферного повітря підприємства, установи, організації та громадяни суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Згідно з приписами ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання.
Відповідно до ст. 33 Закону України Про охорону атмосферного повітря особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом.
Статтею 34 Закону України Про охорону атмосферного повітря передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до приписів статей 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлений принцип необхідності повної компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Позивачем надано усі докази на підтвердження завдання відповідачем шкоди внаслідок його неправомірної поведінки.
Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро Бердянський завод сільгосптехніки "Альфа", не надано жодних доказів відсутності його вини у спричиненні шкоди.
Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідачем було порушено ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме допущено здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.
Доводи відповідача, викладені у відзиві спростовуються наведеним вище, а також наступним.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженій наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 (далі Методика).
Планова перевірка щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства проведена Інспекцією в період з 18.05.2018 по 30.05.2018, про що було складено відповідний акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «КБ БЗС Альфа», і на момент проведення планової перевірки щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства зазначена Методика діяла в редакції, чинній з 21.02.2017, та була застосована посадовими особами Інспекції при проведенні розрахунку 80 736,00 грн. збитків, завданих державі відповідачем.
Згідно з підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. Методики (в редакції, чинній на час проведення перевірки), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
Пунктом 2.8.1 Методики (в редакції, чинній на час проведення перевірки) передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються стаціонарними джерелами суб'єкта господарювання без дозволу.
Згідно з пунктом 3.6. Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин) за час роботи джерела без дозволу на викиди.
Факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу саме з 31.12.2016 по 17.05.2018 підтверджується, Актом перевірки № 67 від 18.05.-30.05.2018, приписом до Акту, протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про притягнення до адміністративного правопорушення, довідка №159 від 25.06.2018.
Пунктами 2.7 та 2.7.1 Методики № 639 передбачається, що розрахунковий метод застосовується у випадку викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.
В ході планової перевірки, проведеної з 18.05.2018 по 30.05.2018, встановлено, що господарську діяльність на промисловому майданчику за адресою вул. Будівельників, 4в, м. Бердянськ з 31.12.2016 року відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу. Лише 18.05.2018 відповідачем отримано Дозвіл за № 2310400000-313.
Починаючи з 31.12.2016 по 17.05.2018 року включно відповідачем допускалась експлуатація обладнання, що має викиди від стаціонарних джерел підприємства, за відсутності відповідного дозволу на викиди, у зв'язку з чим був застосований розрахунковий метод. Факт порушення суб'єктом господарювання природоохоронного законодавства зафіксовано актом перевірки.
Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, який здійснювався без Дозволу, проведено за даними Звіту про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «КБ БЗС Альфа» де вказані парламенти джерел викидів, а також на підставі довідки №159 від 25.06.2018, виданою ТОВ «КБ БЗС Альфа», де чітко зазначено про час роботи (джерела в годинах) окремо по кожному стаціонарному джерелу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 31.12.2016 по 17.05.2018.
Згідно п. 3.1 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до основних джерел викидів, здійснюється за формулою:
(2) mi = 3,6 х10-3 х (q mi - qmнорм) х Т, де -
mi - маса наднормативного викиду i-тої забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду цієї забруднюючої речовини, т;
q mi - середнє арифметичне значення результатів вимірювань масової витрати i-тої забруднюючої речовини трьох послідовно відібраних об'єднаних проб, г/с;
qmнорм - значення затвердженого нормативу викиду i-тої забруднюючої речовини, наведеного в дозволі, г/с;
Т - час роботи джерела викиду i-тої забруднюючої речовини в режимі наднормативного викиду, год.
Згідно п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.
Розмір збитків розраховується за формулою :
З = mi х 1.1П х Аі х Кт х Кзі, де -
mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;
1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн./т;
Аі - безрозмірний показник відносної небезпечностіі і-тої забруднюючої речовини;
Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості;
Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.
Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.
При цьому, пунктом 3.11 Методики № 639 в редакції станом на момент перевірки, передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації в повному обсязі.
Отже, з аналізу норм Методики № 639 та наведених норм природоохоронного законодавства вбачається, що пункт 3.11 (у редакції від 21.02.2.017 року) було приведено у відповідність саме до природоохоронного законодавства, а саме розрахунок розмірів від шкодування збитків визначається саме час роботи джерела в режимі наднормативного викиду саме з. моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
Перевіривши здійснений інспектором Державної екологічної інспекції розрахунок збитків, які завдані державі в період з 31.12.2016 по 17.05.2018 внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду без відповідних дозволів, суд дійшов висновку, що їх розмір 80 736,00 грн розрахований відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків.
Відповідач належних та допустимих доказів відсутності своєї вини не надав, надані заперечення спростовуються матеріалами справи.
Заперечення відповідача на позов з тих підстав, що ТОВ «КБ БЗС «Альфа» не відноситься до об'єктів контролю та відповідно інспекція не мала права здійснювати свої повноваження відносно товариства, суд вважає безпідставними.
Оскільки, відповідно до п.п. 4 ч. 2 розділу ІІ Положення «Про морські екологічні інспекції», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 312 від 11.08.2017 (Положення, яке було чинне на час проведення перевірки), Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про охорону атмосферного повітря, а саме: наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин.
Згідно з п.п. 10 п. 2 Розділу ІІІ Положення, Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право, а саме: проводити перевірку стану організації та здійснення виробничого контролю за дотриманням суб'єктами господарювання нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин, за здійсненням інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин із стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок, за дотриманням установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води об'єктів у контрольних створах і перевірку дотримання правил визначення якості вод.
Згідно з п.п. 3, 4 п. 3 Розділу ІІІ Положення, Інспекція має повноваження здійснювати свою діяльність у таких межах, а саме: у т.ч. підприємства господарська діяльність яких має вплив на морське середовище та безпосередньо або опосередковано пов'язана з діяльністю морських портів та портових пунктів, суднобудівних та судноремонтних підприємств, які розташовані в акваторії морських портів та в морській акваторії; внутрішні морські води, територіальне море, виключна (морська) економічна зона України, континентальний шельф України.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України, відповідачем не спростовано правомірність проведення перевірки Держекоінспекцією.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Приймаючи до уваги, що судом було встановлено факт порушення відповідачем приписів ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» у зв'язку із здійсненням у період з 31.12.2016 по 17.05.2018 експлуатації обладнання, що має викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел за відсутності дозволу на викиди; відповідач належних та допустимих доказів відсутності своєї вини не надав, а тому, перевіривши розрахунки розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, про охорону атмосферного повітря в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів за відсутності дозволу на викиди ТОВ «БЗС Альфа» за період з 31.12.2016 по 17.05.2018, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки, спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню на користь прокуратури Запорізької області 2102,00 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро Бердянський завод сільгосптехніки "Альфа" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельників, буд. 4В; ідентифікаційний код юридичної особи 39805084) на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету Бердянської міської ради (р/р №33119331008011, ідентифікаційний код юридичної особи 38042560, МФО899998, код бюджетної класифікації 24062100, одержувач - Бердянське управління Державної казначейської служби України Запорізької області, стягувач: Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72а; ідентифікаційний код юридичної особи 38025388) збитки, заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів за період з 31.12.2016 по 17.05.2018 за відсутності дозволу на викиди у розмірі 80 736,00 грн (вісімдесят тисяч сімсот тридцять шість гривень 00 коп) та зарахувати вказану суму на аналітичний рахунок, відкритий в головному управління Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державним та місцевим бюджетами». Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро Бердянський завод сільгосптехніки "Альфа" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельників, буд. 4В; ідентифікаційний код юридичної особи 39805084) на користь прокуратури Запорізької області в особі Бердянської місцевої прокуратури (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Перемоги, 4; ідентифікаційний код юридичної особи 02909973; р/р UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800), кошти, витрачені на сплату судового збору у 2020 році при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31 серпня 2020 року.
Суддя І. С. Горохов