справа №759/3031/16 Головуючий у І інстанції -Шум Л.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/9269/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
19 серпня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Гуля В.В.,
суддів Сержанюка А.С., Мережко М.В.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», про визнання частково недійсним договорів купівлі-продажу прав вимоги,-
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 у липні 2016 р. звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати частково недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором від 08.12.2011 р., який був укладений між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» в частині відступлення права грошової вимоги за договором про надання поновлювальної кредитної лінії № 9-5G9/08-2005MK від 16.08.2005 р., що був укладений між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 ; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 р., який був укладений між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором № 9-5G9/08-2005MK від 16.08.2005 р., що був укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 .
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
А також просить заборони фінансовій компанії "Інвест-кредо", держаному реєстратору та будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам здійснювати будь-які дії, в тому числі, вчиняти дії з приводу відчуження, міни, дарування, передачі в оренду, внесення до статутного капіталу та розпорядження нерухомим майном, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з держаною реєстрацією та перереєстрацією права власності та інших прав на квартиру АДРЕСА_1 .
Заяву про забезпечення позову мотивує, тим що після поданого позову ПАТ «Дельта Банк» вчиняються дії щодо продажу право вимоги за кредитним договором №9-5с9/08-2005МК від 16.08.2005 року, предметом застави якого була квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 210964261 від 01.06.2020 року, іпотеко держателем квартири АДРЕСА_1 за договором іпотеки (реєстраційний № 7081) від 16.08.2005 року, станом на поточну дату є фінансова компанія "Інвест-кредо", в той же час, обтяжувачем по договору іпотеки залишається ПАТ «Дельта Банк».
Оскільки відчуження право вимоги за кредитним договором на користь третьої особи може в подальшому унеможливити виконання рішення суду по даній справі та призвести до незаконного відчуження та втрати заставного майна, просила заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2020 року задоволено заяву про забезпечення позову. Заборонено фінансовій компанії "Інвест-кредо", яка знаходиться за адресою: (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13\2 літ. Б) здійснювати будь-які дії в тому числі вчиняти продаж прав по Кредитному договору №9-5С9\08-2005 МК від 16.08.2005 р. , до розгляду вищезазначеної цивільної справи по суті.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просило ухвалу скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Апеляційну скаргу мотивувало тим, що предметом спору по даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 року, який був укладений між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» в частині відступлення прав грошової вимоги за договором про надання поновлювальної кредитної лінії 9-5С9\08-2005 МК від 16.08.2005 року, що був укладений між ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 .
Натомість суд першої інстанції задовольнив заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» вчиняти будь-які дії, в тому числі вчиняти продаж прав до договору кредиту, до розгляду вищевказаної цивільної справи по суті, не зважаючи на те, що визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №2227/л від 15.04.2020 року, укладеного між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», за яких останній набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту, не є предметом спору в даній справі.
Захід забезпечення позову є несвпівмірним із предметом спору у даній справі.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу та зазначає, що вимоги апеляційної скарги безпідставні. Постановлюючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про задоволення клопотання про забезпечення позову, оскільки існує реальна загроза відчуження квартири та вказує, що Святошинський районний суд міста Києва дійшов до правомірного висновку, що відчуження права вимоги за кредитним і іпотечним договорами на користь третьої особи може в подальшому унеможливити виконання рішення суд по даній справі та призвести до незаконного відчуження та втрати майна-квартири.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що предметом позову є визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу прав вимоги, згідно боргових зобов'язань ОСОБА_1 , при цьому, позивачкою доведено обґрунтованість припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог та може порушити майнові права і інтереси позивачки.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Також заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З огляду на зазначене, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно позовної заяви предметом спору по даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 року, який був укладений між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» в частині відступлення прав грошової вимоги за договором про надання поновлювальної кредитної лінії 9-5С9\08-2005 МК від 16.08.2005 року, що був укладений між ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 .
Натомість суд першої інстанції задовольнив заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» вчиняти будь-які дії, в тому числі вчиняти продаж прав до договору кредиту, до розгляду вищевказаної цивільної справи по суті, не зважаючи на те, що визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №2227/л від 15.04.2020 року, укладеного між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», за яких останній набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту не є предметом спору в даній справі. При цьому особливістю даної справи є те, що об'єкт нерухомості, щодо якого вжито заходи забезпечення позову, продано третій особі, яка не є учасником справи за окремим правочином.
Крім того, суд не звернув уваги на те, що рішення суду про визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги не підлягає примусовому виконанню.
(Висновки Верховного Суду у справі № 554/3572/19 від 18.12.2019 року; у справі № 922/1528/18 від 11.03.2020 року).
Отже, такий захід забезпечення позову як заборона здійснювати будь-які дії стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно неспівмірний з предметом позову, яким є визнання недійсним договору відступлення прав вимоги.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про співмірність обраного позивачем способу забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а тому доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149,150, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 28 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони Фінансовій компанії «Інвест-Кредо»здійснювати будь які дії, в тому числі вчиняти продаж прав по кредитному договору №9-5С9/08-2005 МК від 16.08.2005 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач В.В. Гуль
Судді А.С. Сержанюк
М.В. Мережко