Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26
31.08.2020
394/667/20
31 серпня 2020 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
в складі головуючого судді: Партоліної І.П.
при секретарі: Довгій С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новоархангельськ матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки, поділ житлових будинків з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки в натурі, як об'єктів права спільної часткової власності.
Разом із поданням позовної заяви позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2500,00 кв. кадастровий номер 3523681801:51:000:0016, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 011662 від 14.02.2008 року до дня набрання законної сили рішенням суду по даній справі.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що до завершення розгляду справи земельна ділянка може бути відчуджена відповідачем і таке відчудження може суттєво вплинути на майновий стан позивача та стати перешкодою у реалізації його права власності.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частина 1 статті 150 ЦПК України передбачає види заходів забезпечення позову, серед яких є накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб тазаборона вчиняти певні дії.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року в пункті четвертому роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер (Постанова Верховного Суду від 13.03.2019 року № 755/1357/18).
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). (Постанови Верховного Суду від 23.05.2018 року № 766/18228/17, від 17.10.2018 року № 183/5864/17-ц).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (Постанова Верховного Суду від 24.10.2018 року № 308/2237/17).
Позивачем не надано до суду відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача.
Також, позивач не надав доказів на підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у зв'язку з чим не навів достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги предмет та підставу позову, суд приходить до висновку що аргументи поданої заяви про забезпечення позову не дають підстав для переконання, що їх невжиття може у майбутньому створити перешкоди у реалізації можливого рішення суду.
Керуючись ст. ст. 149-150,153 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2500,00 кв. кадастровий номер 3523681801:51:000:0016, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 011662 від 14.02.2008 року до дня набрання законної сили рішенням суду відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку визначеному ст. 354, 355 ЦПК України.
Суддя: