Ухвала
іменем України
25 серпня 2020 року
м. Київ
провадження № 51 - 3910 впс 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Київського апеляційного суду про направлення матеріалів провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 4 серпня 2020 року, яку постановлено за результатами розгляду скарги на бездіяльність Офісу Генерального прокурора, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,
Адвокат ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , в порядку ст. 303 КПК України звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність Офісу Генерального прокурора в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020120000000019.
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 4 серпня 2020 року задовольнив цю скаргу та зобов'язав Генерального прокурора розглянути клопотання адвоката ОСОБА_10 від 28 липня 2020 року, при цьому вирішити спір про підслідність та доручити здійснення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні іншому органу досудового розслідування.
На ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_8 , який також діє в інтересах ОСОБА_9 , до Київського апеляційного суду подав апеляційну скаргу.
Крім того, перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на зазначену вище ухвалу слідчого судді подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Київський апеляційний суд, отримавши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , ухвалою від 12 серпня 2020 року в порядку ст. 34 КПК України передав матеріали провадження до Верховного Суду для вирішення питання про їх направлення з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів. Обґрунтовуючи необхідність вирішення такого питання, суд апеляційної інстанції зазначив, що на ухвалу слідчого судді подано апеляційні скарги як до апеляційного суду загальної юрисдикції, так і до апеляційної інстанції Вищого антикорупційного суду, а тому Київський апеляційний суд позбавлений можливості самостійно вирішити питання підсудності апеляційної скарги.
На підставі цієї ухвали від 12 серпня 2020 року Київський апеляційний суд у порядку ст. 34 КПК України звернувся до Верховного Суду з поданням, у якому просить вирішити питання про направлення матеріалів провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів (конкретну вимогу про те, до якого саме суду слід направити матеріали провадження, у поданні не зазначено).
У судовому засіданні захисники ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , заперечували проти задоволення подання апеляційного суду та вважали, що сторона захисту обґрунтовано звернулася з апеляційною скаргою на вказану вище ухвалу слідчого судді до апеляційного суду загальної юрисдикції.
Прокурор ОСОБА_5 вважала, що апеляційні скарги на вказану ухвалу слідчого судді повинні розглядатися Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, оскільки підслідність кримінального провадження відноситься до Національного антикорупційного бюро України.
Іншим учасникам судового провадження повідомлено про дату, час та місце розгляду подання, проте в судове засідання вони не прибули, що не перешкоджає його розгляду. Клопотань про відкладення розгляду на іншу дату не надійшло.
Перевіривши доводи, наведені у поданні, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що подання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб , визначені процесуальним законом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.
Частиною 1 ст. 34 КПК України визначено вичерпний перелік підстав для передачі кримінального провадження на розгляд іншого суду, а саме: до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності; після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду; обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.
При цьому абз. 6 ч. 1 цієї ж статті передбачено, що до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції).
Вказаний перелік підстав для направлення кримінального провадження з одного суду до іншого є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Проте на жодну із вищенаведених підстав Київський апеляційний суд у поданні не послався.
Що стосується викладених у поданні мотивів, з яких Київський апеляційний суд виходив, звертаючись до Верховного Суду в порядку ст. 34 КПК України, то слід зазначити таке.
Підсудність - це сукупність юридичних властивостей кримінального провадження, на підставі яких кримінальний процесуальний закон визначає, в якому саме суді і в якому складі суддів має розглядатися і вирішуватися по суті справа. Правила про підсудність випливають із основних засад судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, засад кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК України, а також засад організації судової влади, окреслених у розділі 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вони безпосередньо ґрунтуються на принципах побудови системи судоустрою, встановлених ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме територіальності, спеціалізації та інстанційності.
За ч. 3 ст. 17 цього Закону систему судоустрою складають місцеві суди, апеляційні суди та Верховний Суд.
Крім того, для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди. Такий статус має Вищий антикорупційний суд відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З дня початку роботи Вищого антикорупційного суду, тобто із 5 вересня 2019 року набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України, якими, у тому числі, крім територіальної, розмежовано предметну юрисдикцію судів, які здійснюють кримінальне провадження в апеляційній інстанції.
Так, положеннями ч. 2 ст. 33 та п. 20 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції - відповідний апеляційний суд та Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду.
Апеляційний суд, переглядає в апеляційному порядку судові рішення загальних місцевих судів, які знаходяться в межах апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду).
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду є судом апеляційної інстанції стосовно судових рішень Вищого антикорупційного суду, ухвалених як судом першої інстанції, а також судових рішень інших судів першої інстанції, ухвалених до початку роботи Вищого антикорупційного суду в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Територіальна юрисдикція Вищого антикорупційного суду згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» та абз. 2 ч. 1 ст. 32 КПК України поширюється на всю територію України.
Однак відповідно до визначеної у ст. 33-1 КПК України предметної юрисдикції Вищого антикорупційного суду йому підсудні лише кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених у примітці ст. 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України (якщо їх вчинено спеціальним суб'єктом (п. 1), за певної кількісної характеристики предмета кримінального правопорушення або завданої шкоди (п. 2), якщо кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у ч. 4 ст. 18 КК України або у пункті 1 цієї частини (п. 3)). Слідчі судді цього суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо зазначених злочинів.
Інші суди, визначені КПК, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абз. 7 ч. 1 ст. 34 цього Кодексу).
Перегляд в апеляційному порядку Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду судових рішень інших судів першої інстанції, здійснюється відносно судових рішень, які були ухвалені саме до початку роботи Вищого антикорупційного суду в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до підсудності Вищого антикорупційного суду.
У таких випадках при розмежуванні юрисдикції між Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду та апеляційними судами загальної юрисдикції враховуються положення п. 20-2 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України.
Отже, з урахуванням наведених вище положень кримінального процесуального закону, повертаючись до обставин даного провадження, слід зазначити, що оскільки скарга вирішувалася слідчим суддею місцевого суду загальної юрисдикції, то переглядати його в апеляційному порядку має відповідний апеляційний суд загальної юрисдикції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції.
Що стосується аргументів прокурора ОСОБА_5 , яка наполягала на необхідності визначення підсудності за Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду з огляду на те, що підслідність кримінального провадження, в межах якого слідчим суддею було ухвалено судове рішення, відноситься до Національного антикорупційного бюро України, то вони є необґрунтованими. У цьому провадженні оскаржене судове рішення ухвалено слідчим суддею суду загальної юрисдикції, а тому при його оскарженні у відповідний суд апеляційної інстанції мають враховуватися правила територіальної юрисдикції, а не підслідність кримінального провадження. Вирішення цього питання таким чином не суперечитиме практиці Верховного Суду.
Той факт, що перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на зазначену вище ухвалу слідчого судді подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду не свідчить про наявність повноважень на розгляд скарги цим судом.
Щодо доводів захисників про незаконність ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 4 серпня 2020 року, то вони не можуть бути предметом перевірки Верховного Суду в порядку ст. 34 КПК України та повинні вирішуватись відповідно до вимог ст. 309 та ч. 3 ст. 392 КПК України.
Ураховуючи те, що судове рішення, яке оскаржене в апеляційному порядку, було ухвалене судом першої інстанції загальної юрисдикції, то з урахуванням положень кримінального процесуального закону його перегляд в апеляційному порядку має здійснюватися відповідним судом апеляційної інстанції загальної юрисдикції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив це судове рішення, з огляду на що підстав для задоволення подання Київського апеляційного суду та направлення провадження до іншого суду не вбачається.
Керуючись ст. 34 КПК України, Верховний Суд
У задоволенні подання Київського апеляційного суду про направлення матеріалів провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 4 серпня 2020 року, яку постановлено за результатами розгляду скарги на бездіяльність Офісу Генерального прокурора, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, відмовити.
Ухвала Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_12 ОСОБА_2 ОСОБА_3