Ухвала
Іменем України
25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 752/6717/20
провадження № 61-11518ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 , поданою представником ОСОБА_4 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності,
У квітні 2020 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Мегаінвест Сервіс», ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О. О., в якому просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 14 лютого 2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О.; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта: 2031694980000, реєстраційний номер майна: 34395672, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. на підставі вказаного договору купівлі-продажу, з поновленням реєстрації права власності за ОСОБА_6 .
Разом з цим ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив:заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження відносно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 34395672, накласти арешт на вказану квартиру, заборонити реєстрацію місця проживання, а також вселення та виселення будь-яких осіб в цій квартирі.
В обґрунтування заяви ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 зазначав, що в даній справі існує спір про право, оскільки його майно незаконно вибуло з його власності, при цьому існує реальна загроза утруднення виконання та взагалі можливість невиконання рішення суду в разі задоволення позову. Так, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до незаконного відчуження (продаж, дарування, передача в погашення заборгованості, накладення іпотеки чи інших заборон) ОСОБА_1 спірної квартири третім особам, незаконна реєстрація третіх осіб у квартирі, передача квартири в рахунок забезпечення зобов'язань, тощо.
Перепродаж або інше відчуження спірного майна призведе до додаткових значних зусиль та витрат, пов'язаних із необхідністю звернення до суду щодо скасування дій, визнання недійсними правочинів, усунення перешкод у користуванні чи взагалі необхідності витребування майна з чужого незаконного володіння, або ж може призвести до його виселення та його дружини і неповнолітньої дитини.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року заяву задоволено частково.Заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження відносно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 34395672. В решті заявлених вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем доведено наявність ризиків відчуження вказаного нерухомого майна до вирішення справи по суті, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення суду, саме тому такий захід забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій є співмірним із заявленими позовними вимогами.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Заявник зазначає, що позивач не надав жодних належних обґрунтувань (доказів), які б свідчили про наміри відповідача вчинити дії, спрямовані на відчуження спірної квартири. В своїх доводах ОСОБА_3 лише зазначав, що на його думку існує ризик того, що в подальшому квартира буде відчужена на користь третіх осіб. Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на припущеннях та домислах позивача. Посилається на те, що апеляційним судом не враховано, що в ухвалі суду першої інстанції не зазначено: співмірності застосованого ним виду забезпечення позову, обґрунтувань загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду, не вказано яким чином суд пересвідчився в доводах позивача, не надано оцінки цим доводам. Вказує, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, серед яких є: заборона вчиняти певні дії.
За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16 вересня 2011 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Астра Банк» було укладено кредитний договір № 400102029356901, з кінцевим строком виконання зобов'язань - 16 вересня 2021 року.
З метою виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 16 вересня 2011 року сторони уклали іпотечний договір, предметом якого є належна позивачу на праві власності квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та яким накладено заборону відчуження до виконання /припинення/ розірвання даного договору іпотеки.
08 червня 2014 року іпотекодержатель був змінений з ПАТ «Астра Банк» на ПАТ «Дельта Банк».
04 лютого 2020 року ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги до позивача за кредитним та іпотечним договорами ТОВ «Мегаінвест Сервіс».
14 лютого 2020 року на підставі договору купівлі-продажу було зареєстровано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_3 зазначав, що строк виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним з ПАТ «Астра Банк», не настав. Крім того, свої зобов'язання за договором в частині погашення заборгованості він виконує, ним не прострочено жодного платежу по кредиту, тому вважає, що квартира вибула з його власності без його волі, згоди та із значним порушенням законодавства. Приватний нотаріус здійснив державну реєстрацію права власності без обов'язкової наявності документів, які передбачені законом, а тому існує ризик того, що в подальшому квартира буде відчужена на користь третіх осіб, що ускладнить захист його права власності на нерухоме майно.
Встановивши, що між сторонами існує спір щодо права власності на квартиру, та враховуючи можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивача у разі встановлення неправомірних дій відповідачів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви та вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження відносно спірної квартири. Суди попередніх інстанцій на підставі встановлених обставин правильно виходили з доведеності наявності ризиків відчуження вказаного нерухомого майна до вирішення спору по суті, що призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Застосований захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду.
Суд при вирішенні питання про забезпечення позову запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Види забезпечення позову є тимчасовими та застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого судового рішення.
Доводи ОСОБА_1 щодо необґрунтованості судових рішень є безпідставними. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 рокуу справі «Проніна проти України» № 63566/00). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.
За правилами частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 , поданою представником ОСОБА_4 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності.
Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В. О. Кузнєцов
В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко