Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 202/1698/17
провадження № 61-6431 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Індустріальний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи: державне підприємство «Сетам» Міністерства юстиції України, акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2019 року у складі судді Слюсар Л. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи: державне підприємство «Сетам» Міністерства юстиції України (далі - ДП «СЕТАМ»), акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), ОСОБА_2 , про визнання електронних торгів та протоколу проведення електронних торгів від 20 лютого 2017 року недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що 20 лютого 2017 року ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги нерухомого майна, а саме: садиби, до складу якої входять: земельна ділянка площею 0,0171 га та квартира АДРЕСА_1 , за результатом яких переможцем визнано ОСОБА_2 , про що складено протокол № 237086.
ОСОБА_1 зазначав, що указані електронні торги відбулися з порушенням вимог законодавства.
Позивач указував, що на підставі виконавчого листа № 2-4939 від 28 грудня 2010 року, виданного Заводським районним судом м. Дніпродзержинська щодо примусового виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 грудня 2010 року у справі № 2-4939/10 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 24 жовтня 2007 року у розмірі 28 749,37 грн, державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Борисовою С. В. 17 червня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51518008.
Вищезазначений виконавчий документ було прийнято до виконання в порушення вимог частини першої статті 24, статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» року (тут і надалі чинного на час вчинення виконавчих дій), а саме після спливу річного строку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 22 вказаного Закону.
Також, 17 червня 2016 року державний виконавець Борисова С. В. відкрила виконавче провадження № 51518025 на підставі виконавчого листа № 202/7669 від 16 березня 2016 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, на примусове виконання заочного рішення від 29 грудня 2015 року у справі № 202/7669/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 24 жовтня 2007 року у розмірі 74 213,54 грн.
07 грудня 2016 року державний виконавець Борисова С. В. відкрила виконавче провадження № 53038569 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. № 8853 від 10 жовтня 2016 року про стягнення з нього заборгованості на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором у розмірі 214 451,99 грн.
У порушення вимог частини п'ятої статті 25, статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії вищезазначених постанов про відкриття виконавчих проваджень йому, як боржнику, не надсилалися та ним не отримувалися, відсутні докази такого надсилання і в матеріалах виконавчих проваджень, що свідчить про порушення його прав, закріплених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», що позбавило його можливості брати участь у виконавчому провадженні, захищати свої права під час проведення виконавчих дій та своєчасно вживати заходи щодо оскарження неправомірних дій державного виконавця.
Про вказані обставини йому стало відомо лише 28 лютого 2017 року після ознайомлення в Індустріальному відділі державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із матеріалами виконавчих проваджень по примусовому виконанню зазначених судових рішень.
Незважаючи на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 51518008 йому не надсилалася, у порушення вимог статті 57 Закону Закону України «Про виконавче провадження», 29 червня 2016 року державним виконавцем Борисовою С. В. неправомірно винесено постанову про арешт його майна як боржника та оголошення заборони на його відчуження.
У цей самий день, постановою державного виконавця Борисовою С. В. від 29 червня 2016 року виконавче провадження № 51518008 об'єднано із виконавчим провадженням № 51518025 з примусового виконання виконавчого листа № 202/7669 від 16 березня 2016 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, у зведене виконавче провадження № 52070364.08 грудня 2016 року державний виконавець Борисова С. В. приєднала виконовче провадження № 53038569 до зведеного виконавчого провадження № 52070364.
У порушення вимог статей 12, 31, 57 Закону Закону України «Про виконавче провадження» копії вказаних постанов йому не надсилалися та не одержувалися.
У межах виконавчого провадження № 51518025 без повідомлення та погодження з ним постановою від 22 серпня 2016 року державним виконавцем Борисовою С. В. було призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - Багрова Д. С. для складання письмового висновку (звіту) щодо оцінки його майна, а саме земельної ділянки площею 0,0171 га та квартири АДРЕСА_1 .
Із матеріалів виконавчого провадження йому стало відомо, що 11 жовтня 2016 року на адресу Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, від суб'єкта оціночної діяльності Багрова Д. С. надійшов висновок від 07 жовтня 2016 року, відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки: земельної ділянки площею 0,0171 га та квартири АДРЕСА_1 складає 304 000,00 грн.
Реалізацію належного йому майна було здійснено ДП «СЕТАМ» шляхом проведення електронних торгів.
Відповідно до відомостей офіційного веб-портала СЕТАМ 31 січня 2017 року було оприлюднено оголошення про лот № 197586: садибу до складу якої входить: земельна ділянка площею 0,0171 га та квартира АДРЕСА_1 . Відповідно до оголошення стартова ціна лоту склала 212 800,00 грн, датою проведення аукціону визначено 20 лютого 2017 року.
За результатом торгів переможцем став ОСОБА_2 , який запропонував найвищу ціну за лот - 212 800 грн, про що 20 лютого 2017 року сформовано протокол проведення торгів № 237086.
Позивач зазначав, що продаж указанного майна на електронних торгах відбувся із порушенням встановленого законом порядку проведення електронних торгів, тому вони мають бути визнані недійсними.
Незважаючи на те, що відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності Багрова Д. С. від 07 жовтня 2016 року вартість майна була визначена у розмірі 304 000,00 грн, початкову вартість лоту № 197586 на веб-порталі ДП «СЕТАМ» встановлено у розмірі 212 800,00 грн, що становить 70% від його оціночної вартості.
Крім того, матеріали виконавчого провадження не містять документів, що вказують на те, що його майно було виставлене на треті електронні торги, а саме протоколів електронних торгів, що не відбулися. Не містять такої інформації і відомості ДП «СЕТАМ» щодо лоту № 197586.
Продаж майна відбувся всупереч положень пункту 5 розділу XI Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), згідно з яким у разі надходження від виконавця постанови про закінчення виконавчого провадження, постанови, в якій зазначено про зняття арешту з майна, або постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (до суду, який його видав) організатор зобов'язаний негайно припинити електронні торги (торги за фіксованою ціною) та зняти майно з реалізації.
14 лютого 2017 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська задоволено його заяву про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року у справі № 202/7669/15-ц про стягнення з нього на користь банку кредитної заборгованості та постановлено ухвалу про скасування заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року. Справу № 202/7669/15-ц було призначено до судового розгляду на 13 березня 2017 року.
У зв'язку із наведеним у виконавчому провадженні № 51518025 державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Неджогіним С. А. винесено постанову від 16 лютого 2017 року про повернення виконавчого документу до суду.
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження, 24 лютого 2017 року переможець електронних торгів звернувся до Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про видачу акту про проведення електронних торгів.
Станом на 28 лютого 2017 року матеріали виконавчих проваджень такого акту не містили.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсними електронні торги з продажу лоту № 197586, а саме садиби, до складу якої входить: земельна ділянка площею 0,0171 га та квартира АДРЕСА_1 та протоколу про проведення прилюдних торгів від 20 лютого 2017 року № 237086; вирішити питання про розподіл судових виттрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимогОСОБА_1 ДП «СЕТАМ» були призначені і проведені треті електронні торги згідно із законодавством.
Підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладання, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, а тому підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.
ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження своїх доводів про визнання електронних торгів недійсними, не вказав як зазначені ним порушення вплинули на результат торгів та порушення його прав.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при розгляді справ щодо визнання недійсними проведення електронних торгів необхідною умовою є, по-перше, порушення процедури проведення таких торгів, а, по-друге, наявність порушених прав і законних інтересів особи при проведенні електронних торгів.
Пунктом 2 Розділу XI Порядку передбачено виключний перелік підстав для зупинення електронних торгів в цілому або за окремим лотом якими є: рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна; зупинення вчинення виконавчих дій у випадках, визначених Законом України «Про виконавче провадження»; відкладення проведення виконавчих дій; наявність технічних підстав, що унеможливлюють роботу системи, виключно на період відновлення її працездатності.
Судове рішення про скасування заочного рішення про стягнення заборгованості з боржника та призначення справи до розгляду не відноситься до рішень суду щодо зупинення реалізації арештованого майна та не може бути підставою для зупинення електронних торгів арештованого майна
У ДП «СЕТАМ» не було законних підстав для зупинення реалізації майна за лотом № 197586, так як на адресу організатора жоден з вище перелічених документів не надходив.
Оскільки головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результати торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними порушень саме процедури проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна встановлено, не було, тому підстави для визнання електронних торгів відсутні.
Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, а позивач їх не оскаржив.
Суд апеляційної інстанції послався на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України: від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
02 квітня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року (надійшла до суду 08 квітня 2020 року), у якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Касаційного цивільного суду
від 16 квітня 2020 відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у зв'язку з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) та посиланням на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Витребувано з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська справу № 202/1698/17. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи: ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 , про визнання електронних торгів недійсними призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що угода купівлі-продажу квартири за результатами публічних торгів суперечить Конституції України та ЦК України, що відповідно до статті 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.
Всупереч вимогам пункту 3 розділу ІІ Порядку з результатами оцінки майна його не ознайомлювали і про виконавчі провадження та про реалізацію нерухомого майна дізнався після проведення електронних торгів, у зв'язку з чим був позбавлений можливості своєчасно оскаржити відкриття виконавчих проваджень та вжити заходів скасування виконавчих документів.
Посилався на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц (провадження № 14-3цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18), від 19 червня 2018 року у справі № 910/5640/16 (провадження № 12-109гс18).
Зазначав, що судами не досліджено, що 14 лютого 2017 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська задоволено його заяву про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року у справі № 202/7669/15-ц про стягнення з нього на користь банку кредитної заборгованості та постановлено ухвалу про скасування заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року. Справу № 202/7669/15-ц було призначено до судового розгляду на 13 березня 2017 року
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2018 року у справі № 202/7669/15-ц, що набрало законної сили, у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 24 жовтня 2007 року у розмірі 72 575,54 грн,відмовлено, а тому процедуру реалізації майна, належного йому, у примусовому порядку не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону, оскільки зі скасуванням судового рішення втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року (справа № 202/1584/17), що набрало законної сили, його позов до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., Індустріальний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено, та визнано виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. 10 жовтня 2016 року та зареєстрований в реєстрі за № 8853, про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 214 451, 99 грн таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Отже,електронні торги, проведені на підставі виконавчого документа, який не підлягав виконанню з моменту його вчинення.
Судами не досліджено, що згідно ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року у справі № 208/1142/17 його скаргу на дії державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області визнано обґрунтованою. Визнано постанову про відкриття виконавчого провадження № 51518008 від 17 червня 2016 року у виконавчому провадженні про стягнення з нього заборгованості на підставі виконавчого листа № 2-4939 від 28 грудня 2010 року виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська щодо примусового виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 грудня 2010 року у справі № 2-4939/10 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 24 жовтня 2007 року у розмірі 28 749,37 грн неправомірною. Зобов'язано державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Недожогіна С. А. вчинити заходи, щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою банку щодо примусового виконання указаного виконавчого листа.
Доводи осіб, яка подали відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 року ДП «СЕТАМ» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Дії державного виконавця у виконавчому провадженні не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Позивач не обґрунтував та не довів, які описані ним порушення вплинули на результат торгів та як це порушило його права. Визнання електронних торгів недійсними можливе лише за умови коли було доведено наявність порушення.
У червні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними. ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що торги відбувались із порушенням норм законодавства. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм законупри проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Під час розгляду справи судами не встановлено та ОСОБА_1 не доведено наявність порушень вимог законодавства при проведенні електронних торгів які б вплинули на їх результат.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 20,4 % за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено найменування з ПАТ КБ «ПриватБанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 51518008, 17 червня 2016 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Борисовою С. В. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-4939, виданим 28 грудня 2010 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк суми боргу у розмірі 28 749, 37 грн (т. 1, а.с. 17, 18).
Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 51518025, 17 червня 2016 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Борисовою С. В. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 202/7669, виданим 16 березня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, на примусове виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк суми боргу у розмірі 74 213,54 грн (т. 1, а.с. 16).
Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Борисовою С. В. від 29 червня 2016 року виконавче провадження № 5158008 за виконавчим листом № 2-4939, виданим 28 грудня 2010 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська, об'єднано із виконавчим провадженням № 51518025 з примусового виконання виконавчого листа № 202/7669 від 16 березня 2016 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, у зведене виконавче провадження № 52070364 (т. 1, а.с. 17).
Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Борисовою С. В. 29 червня 2016 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 165 зворот).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 , останній є власником квартири АДРЕСА_1 , підстава виникнення свідоцтво про право на спадщину, ААІ №396533, реєстр 4-2543, 02 квітня 1997 року, посвідчене Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою та земельної ділянки, адреса: АДРЕСА_3 .
28 липня 2016 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Борисовою С. В. проведено опис майна, а саме: садиби до складу якої входить: земельна ділянка площею 0,0171 га та квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 171 зворот).
Оцінка майна була проведена в межах виконавчого провадження № 51518025.
Постановою від 22 серпня 2016 року державним виконавцем Борисовою С. В. було призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - Багрова Д. О. для складання письмового висновку (звіту) щодо оцінки майна, а саме земельної ділянки площею 0,0171 га та квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 174).
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 51518025, 01 грудня 2016 року № 15148/05-40 Індустріальним відділом державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на адресу ДП «СЕТАМ» направлено заявку про реалізацію майна - житлової нерухомості садиби: земельної ділянки та квартири АДРЕСА_1 оціночною вартістю 304 000,00 грн.
07 грудня 2016 року державний виконавець Борисова С. В. відкрила виконавче провадження № 53038569 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. № 8853 від 10 жовтня 2016 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором у розмірі 214 451,99 грн.
08 грудня 2016 року державний виконавець Борисова С. В. приєднала виконовче провадження № 53038569 до зведеного виконавчого провадження № 52070364 (т. 1, а.с. 174).
16 грудня 2016 року в Систему електронних торгів було внесено інформацію про реалізацію садиби, до складу якої входить: земельна ділянка площею 0,0171 га. з квартирою АДРЕСА_1 (посилання htths://setam.net.ua/аuction/189919) за лотом № 1888379, зі стартовою ціною 304 000,00 грн та призначені на 03 січня 2017 року.
Проте торги не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників, про що було складено протокол проведення електронних торгів № 224727.
Наступні електронні торги з реалізації садиби, до складу якої входить: земельна ділянка площею 0,0171 га з квартирою АДРЕСА_1 , були призначені на 25 січня 2017 року зі стартовою ціною 258 400,00 грн.
Проте указані торги не відбулися через відсутність допущених учасників, про що було складено протокол проведення електронних торгів № 230922.
Останні електронні торги з реалізації садиби, до складу якої входить: земельна ділянка площею 0,0171 га з квартирою АДРЕСА_1 , були призначені на 20 лютого 2017 року (т. 1, а.с. 16).
Так, відповідно до відомостей офіційного веб-портала СЕТАМ: https://setam.net.ua/auction/198992,31.01.2017 року було оприлюднено оголошення про лот 197586: садибу, до складу якої входить: земельна ділянка площею 0,0171 га та квартира АДРЕСА_1 . Відповідно до оголошення стартова ціна лоту склала 212 800,00 грн, датою проведення аукціону визначено 20 лютого 2017 року.
20 лютого 2017 року ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги нерухомого майна, за результатом яких визначено переможця, яким став ОСОБА_2 , про що складено протокол № 237086 (т. 1, а.с. 93).
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження 24 лютого 2017 року переможець електронних торгів звернувся до Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про видачу акту про проведення електронних торгів.
Згідно з актом проведення торгів від 02 березня 2017 року переможцем торгів визнано ОСОБА_2 .
Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О. В. 16 березня 2017 року на підставі акта про проведення електронних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна видано свідоцтво про право власності, зареєстровано в реєстрі за № 2229, яким посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 134).
Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. 16 березня 2017 року на підставі акта про проведення електронних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна видано свідоцтво про право власності, зареєстровано в реєстрі за № 2232, яким посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з земельної ділянки площею 0,0171 га, кадастровий номер 1210100000:04:040:0029, яка має цільове призначення - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно з положенням абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на якісторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).
Згідно статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п'ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).
Згідно зі статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15; від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15 головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Торги можуть бути визнані недійсними у разі встановлення порушень процедури їх проведення, що впливають на результати торгів і порушуватимуть права та законні інтереси особи, яка оскаржує ці торги.
Суди не звернули увагу на те, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року (справа № 202/1584/17), що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., Індустріальний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено та визнано виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. 10 жовтня 2016 року та зареєстрований в реєстрі за № 8853, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 214 451, 99 грн таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Отже, електронні торги, проведені на підставі виконавчого документа, який не підлягав виконанню з моменту його вчинення.
Указане узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (61-22566св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц (61-21320св18), від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (61-25870св18).
У частині четвертій статті 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки зведене виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого документу - виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. від 10 жовтня 2016 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором у розмірі 214 451,99 грн, яке у судовому порядку визнано таким, що не підлягає виконанню, процедуру реалізації майна, належного ОСОБА_1 у примусовому порядку не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону, оскільки з скасуванням виконавчого напису втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають.
Суди не звернули увагу на те, що 14 лютого 2017 року, тобто ще до проведення торгів, Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року у справі № 202/7669/15-ц, та постановлено ухвалу про скасування указного заочного рішення суду. Справу призначено до розгляду на 13 березня 2017 року.
У зв'язку із цим, у виконавчому провадженні № 51518025 державним виконавцем Неджогіним С. А. винесено постанову від 16 лютого 2017 року про повернення виконавчого документу до суду.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2018 року у справі № 202/7669/15-ц, що набрало законної сили у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 24 жовтня 2007 року у розмірі 72 575,54 грн,відмовлено.
Оскільки зведене виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого листа № 202/7669 від 16 березня 2016 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на виконання заочного рішення від 29 грудня 2015 року у справі № 202/7669/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 24 жовтня 2007 року, яке скасоване та у задоволенні позову банку відмовлено, процедуру реалізації майна, належного ОСОБА_1 , у примусовому порядку не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону, оскільки зі скасуванням рішення суду втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають.
Суди вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахували, за відсутності в організатора торгів повної та достовірної інформації про перелік виконавчих документів та суму боргу за зведеним виконавчим провадженням, та постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу до суду, не дослідили указаних обставин та дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, провадження № 12-128гс18, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Виходячи з наведеного сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.
У пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Звертаючись із позовом про визнання недійсними електронних торгів, ОСОБА_1 пред'явив позов лише до Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Переможець оскаржуваних прилюдних торгів - ОСОБА_2 та організатор торгів були залучені до участі у справі як треті особи, а права третіх осіб і відповідачів згідно з нормами ЦПК України є різними за своїм правами, обов'язками та правовими наслідками.
Таким чином, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись усі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор торгів та переможець.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 06 лютого 2018 року у справі № 911/845/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17, від 27 травня 2020 року у справі № 336/7019/17. У наведених постановах суд касаційної інстанції висловив позицію, що відчуження майна на спірних електронних торгах, як угода купівлі-продажу, є багатостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально - правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі.
Суд першої інстанції у порушення вимог пункту 1 частини першої статті 189 ЦПК України питання про склад учасників судового процесу не вирішив, а апеляційний суд на вказані порушення закону уваги не звернув.
Зазначене має важливе значення для правильного вирішення спору, оскільки, не вирішивши питання про склад учасників судового процесу, суди допустили неповноту з'ясування обставин у справі.
Суд касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірили доводи сторін, то оскаржувані судові рішення відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як у цілому, так і кожному доказу окремо.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк