03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6845/2020
06 серпня 2020 року м. Київ
Справа № 755/12969/19
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Марфіної Н.В.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
встановив:
У серпні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 01.06.2017 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб, від шлюбу дітей не мають. Спільне життя з відповідачем не склалось через відсутність взаєморозуміння та різні характери, втрати кохання, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, шлюбні відносини між сторонами припинено, проживають окремо, спільне господарство не ведеться. Позивач вважає подальше спільне життя, збереження шлюбу та примирення неможливим, а також зазначає, що подальше перебування у зареєстрованому шлюбі суперечить її інтересам.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року позов задоволено.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, 24 березня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення позивачем при зверненні до суду вимог ч.2 ст. 110 СК України. Вказує про те, що відповідачу стало відомо, що позивач перебуває на останніх місяцях вагітності, а тому не мала права звертатись з таким позовом до суду.
Отже, цивільна процесуальна дієздатність позивача була обмежена в силу вимог закону на момент подання позову, що повинно було призвести до залишення позову без розгляду відповідно до п.1.ч.1 ст. 257 ЦПК України, однак внаслідок приховування позивачем даних обставин, позов було розглянуто без врахування вагітності дружини. Встановивши зазначені обставини, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито - припиняє провадження. Обставини вагітності позивача не були відомі відповідачу під час розгляду справи судом першої інстанції, про вагітність дружини він дізнався лише наприкінці лютого 2020 року, коли побачив позивача.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити, скасувати оскаржуване рішення і закрити провадження у справі. Зазначив, що у період розгляду справи в суді першої інстанції позивач та відповідач проживали окремо та не зустрічались, а тому відповідач не знав, що його дружина вагітна. Про це він дізнався лише у лютому 2020 року, коли зустрів позивача та побачив, що вона є вагітною.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду без змін, посилаючись на те, що до суду з позовом про розірвання шлюбу позивач звернулась 12 серпня 2019 року, і на той час сторони вже проживали окремо та не підтримували шлюбних стосунків, тому на час звернення до суду з даним позовом вона не була вагітною. Дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину, батьком якої є інший чоловік, а не відповідач.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, разом не проживають, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має. За таких умов подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та моральним засадам суспільства.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до свідоцтва про шлюб, 01 червня 2017 року між ОСОБА_1 , 1953 року народження, та ОСОБА_5 , 1987 року народження, Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві був зареєстрований шлюб, актовий запис №1272 ( а.с. 4).
Від шлюбу сторони дітей не мають.
Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч.1 ст.24 СК України).
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.2 ст. 36, 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Відповідно до ч.3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечили б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Враховуючи, що судом першої інстанції було встановлено, що сторони не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, не проживають разом, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, і позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, переконана, що примирення з відповідачем не відбудеться, суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.
Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом позивач звернулась до суду 12 серпня 2019 року, провадження у справі було відкрито ухвалою суду від 23 серпня 2019 року та призначено підготовче засідання на 13 вересня 2019 року. Ухвалою суду від 13.09.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27 вересня 2019 року.
Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, про відкриття провадження у даній справі та розгляд справи в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 був повідомлений належним чином. 26 вересня 2019 року відповідач подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що в день судового засідання 27 вересня 2019 року він буде перебувати за кордоном на лікуванні ( а.с. 31).
Про розгляд справи в судовому засіданні 23 жовтня 2019 року відповідач також був повідомлений належним чином, однак про причини неявки суд не повідомив, процесуальним правом подати відзив чи пояснення на позов не скористався.
Таким чином, отримавши копію позовної заяви 11 вересня 2019 року ( а.с. 29), будучи своєчасно повідомленим про відкриття провадження у справі про розірвання шлюбу та призначені у справі судові засідання, відповідач ОСОБА_1 відзиву на позов не подавав, клопотань про необхідність надання сторонам строку для примирення також не заявляв, а тому доводи апеляційної скарги відповідача про те, що йому не було надано можливості просити про застосування судом заходів примирення - колегія суддів вважає необґрунтованими.
Доводи представника відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі - колегія суддів також відхиляє виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається позивачу у випадку, якщо подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України.
Як вбачається із наданої суду апеляційної інстанції копії свідоцтва про народження, виданого 26 червня 2020 року Оболонським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила доньку ОСОБА_6 , батьком якої зареєстрований ОСОБА_7 .
Враховуючи ті обставини, що з даним позовом позивач звернулась 12 серпня 2019 року, а дитину позивач народила ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за відсутності інших доказів у справі, у суду відсутні підстави вважати, що на день відкриття провадження у даній справі (23 серпня 2019 року) ОСОБА_3 була вагітною.
Станом на час розгляду справи та ухвалення рішення суду 23 жовтня 2019 року про зазначені обставини сторони суду не повідомляли, відповідних клопотань не заявляли, а тому у суду першої інстанції були відсутні процесуальні підстави для залишення позову без розгляду чи закриття провадження.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно - шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має, збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу між сторонами, повно встановив обставини справи та фактичні взаємини подружжя, причини розірвання шлюбу, врахував заяву позивача від 13.09.2019 року про неможливість примирення, відсутність протягом часу розгляду справи в суді відповідних клопотань з боку відповідача, у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність правових підстав для його розірвання.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, судом додержано вимоги матеріального і процесуального права, а тому рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.