27 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 905/2912/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 (головуючий суддя: Шутенко І.А., судді: Россолов В.В., Тихий П.В.) у справі № 905/2912/15, ухвалену за результатом розгляду
скарги обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»
на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. (далі - ВДВС)
у справі № 905/2912/15
за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Товариство)
до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі - Підприємство)
про стягнення 63 319 627, 31 грн.,
Товариство звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Підприємства про стягнення 63 319 627,51 грн. заборгованості (з них: 60 554 318,99 грн. інфляційних втрат, 2 765 308,52 грн. - 3% річних) у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором від 20.01.2012 № 2 БО - 2012 про закупівлю природного газу в частині оплати одержаного природного газу.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2015 зі справи № 905/2912/15 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 2 765 307,89 грн. - 3% річних, 64 602 753, 14 грн. інфляційних втрат, 165 527,58 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
11.01.2016 на виконання судового рішення у справі видано наказ.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.01.2016 за заявою Підприємства відстрочено виконання рішення суду зі справи на 12 місяців до 28.01.2017.
у січні 2018 року до ВДВС звернулося Товариство із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду у справі № 905/2912/15.
29.01.2018 заступником начальника ВДВС Сидоренком Р.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55664885 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 11.01.2016 у справі № 905/2912/15.
31.10.2019, з огляду на те, що у ВДВС перебувало зведене виконавче провадження щодо боржника - Підприємства, на підставі приписів статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем ВДВС Сидоренком Р.Г. виконавче провадження № 55664885 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 44839390, про що винесено відповідну постанову.
18.02.2020 боржник (скаржник) звернувся до ВДВС із заявою № 503/26 про зупинення вчинення виконавчих дій, у якій з посиланням на пункт 10 частини першої статті 34, пункт 6 статті 35, пункт 4 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» та включення його до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 08.09.2017 № 237, просив зупинити вчинення будь-яких виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2912/15 у межах виконавчого провадження № 55664885 до моменту виключення Підприємства із вказаного Реєстру; зняти всі арешти, накладені на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах; копію постанови про зупинення виконавчих дій за ВП № 55664885 та копію постанови про зняття арешту направити на адресу Підприємства.
Враховуючи, що вимоги заяви боржника (скаржника) про винесення постанови про зупинення виконавчих дій в порядку норм частини другої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 55664885 - залишені ВДВС без задоволення, що, за твердженням боржника (скаржника), порушує його права, останній звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Яковенка В.А. щодо незупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 55664885; зобов'язати державного виконавця ВДВС Яковенка В.А. усунути порушення (поновити порушене право боржника), а саме винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 55664885.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.03.2020 зі справи № 905/2912/15 у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця ВДВС відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що у разі, якщо заборгованість за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016, зокрема для виробництва теплової енергії, з урахуванням суми неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, реструктуризовано (розстрочено та/або відстрочено), у тому числі й за рішенням суду, виконавче провадження зупиненню не підлягає. Оскільки виконавче провадження № 55664885 відкрито, у тому числі, щодо стягнення заборгованості із 3% річних та інфляційних втрат, яка виникла внаслідок порушення відповідачем строків оплати за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової енергії, беручи до уваги те, що таку заборгованість раніше було реструктуризовано згідно з ухвалою суду від 28.01.2016, виконавче провадження № 55664885 не підлягає зупиненню на підставі пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 зі справи ухвалу місцевого господарського суду скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця ВДВС Яковенка В.А.: визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Яковенка В.А. щодо незупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 55664885 у частині стягнення 2 765 307,89 грн. - 3% річних, 54 602 753,14 грн. інфляційних втрат та зобов'язано державного виконавця ВДВС Яковенка В.А. зупинити вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 55664885 у частині стягнення 2 765 307,89 грн. - 3% річних, 54 602 753,14 грн. інфляційних втрат. У частині зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 55664885 щодо стягнення 165 527,58 грн. судового збору - в задоволенні скарги відмовлено. Стягнуто з ВДВС на користь Підприємства 2102,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема, тим, що: виключно факт укладення договору про реструктуризацію (відстрочення та/або розстрочення) заборгованості в передбаченому законом порядку, у тому числі й на виконання рішення суду, може бути визнано обставиною, що унеможливлює зупинення виконавчого провадження за нормою частини четвертої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»; у цій справі такого договору не укладалося, а відстрочення виконання рішення суду було здійснено за відповідною ухвалою суду з посиланням на інші обставини; на момент постановлення оскаржуваної ухвали відстрочення виконання рішення суду вичерпало свою дію, а тому вказане відстрочення не може бути підставою для відмови в зупиненні виконавчих дій в порядку пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»; водночас стягнення суми судового збору не підпадає під дію норм Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», у зв'язку з чим у випадку зупинення вчинення виконавчих дій в частині стягнення суми судового збору будуть порушені права стягувача на отримання належних йому за рішенням суду коштів (судовий збір).
У касаційній скарзі Міністерство юстиції України просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на те, що:
- постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права (приписів статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»);
- приписи статті 34 названого Закону містять норми прямої дії та чіткі підстави для зупинення виконавчого провадження, а її частина четверта містить виключення «крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду», при цьому не передбачає, з яких підстав боржнику надавалася відстрочка/розстрочка виконання рішення суду, а передбачає лише сам факт її надання.
Підприємство у відзиві на касаційну скаргу просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, зазначаючи про необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги.
Товариство у відзиві на касаційну скаргу просило задовольнити касаційну скаргу Міністерства юстиції України, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі, зазначаючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме, приписів статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», а також посилаючись на обґрунтованість доводів касаційної скарги.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 06.08.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України у справі № 905/2912/15, розгляд касаційної скарги призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.08.2020 № 29.3-02/1797 склад суду у справі № 905/2912/15 змінено у зв'язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці.
Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Як унормовано частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Під час підготовки справи № 905/2912/15 до розгляду колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи, касаційної скарги і відзивів на неї, дійшла висновку про необхідність передачі справи № 905/2912/15 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями частини першої статті 18 ГПК України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII (дата набрання чинності 30.11.2016) з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Згідно з частиною четвертою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Як унормовано статтею 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», під заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, розуміється:
- кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;
- кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);
- заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах);
постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та її дочірня компанія «Газ України».
У справах № 914/1044/13-г (колегія суддів: Дроботова Т.Б. - головуючий, Пільков К.М., Чумак Ю.Я.) та № 5006/8/55/2012 (колегія суддів: Стратієнко Л.В. - головуючий, Кролевець О.А., Ткач І.В.) Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погодився з правильністю застосування судами попередніх інстанцій приписів частини четвертої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», зазначивши, що згідно з частиною четвертою статті 34 вказаного Закону виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті зупиняється і у випадку, якщо судовими рішеннями надавалося відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, проте останнє (відстрочення/розстрочення) вичерпало свою дію станом на час: звернення заявника до органу виконавчої служби із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій (у справі № 5006/8/55/2012)/винесення державним виконавцем постанови про зупинення вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (у справі № 914/1044/13-г).
Водночас у справі № 905/2912/15 колегія суддів вважає, що реструктуризація заборгованості (розстрочення та/або відстрочення), у тому числі згідно з рішенням суду, яка мала місце раніше у часі (незалежно від того, вичерпала остання свою дію чи ні), виключає можливість зупинення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» в силу приписів частини четвертої цієї статті Закону.
Так, приписи статті 34 названого Закону містять норми прямої дії та підстави для зупинення виконавчого провадження, а її частина четверта містить виключення «крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду», при цьому не передбачає, з яких підстав боржнику надавалося відстрочення/розстрочення виконання рішення суду, вичерпана дія таких розстрочення/відстрочення чи ні, а передбачає лише сам факт їх надання раніше.
При цьому, зокрема, у випадках здійснення реструктуризації (розстрочення та/або відстрочення) заборгованості згідно з рішенням суду вичерпання дії розстрочення та/або відстрочення є неможливим в силу обов'язковості судового рішення. Так, стаття 326 ГПК України передбачає: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України; невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Частина перша статті 232 ГПК України визначає, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3)постанови; 4) судові накази. Отже, вичерпання встановленого судом відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення зі спливом встановленого судом строку виконання судового рішення фактично би означало вичерпання дії самого судового рішення, яким вирішено питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, а, відтак, призводило б до невиконання конституційного принципу, передбаченого приписами статті 129-1 Конституції України - «Судове рішення є обов'язковим до виконання».
Враховуючи існування різних підходів щодо застосування норми матеріального права (частини четвертої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження») у розгляді питання щодо зупинення виконавчого провадження за наявності реструктуризованої заборгованості (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду, що мало місце раніше у часі, а також огляду на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 905/2912/15 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку, викладеного у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у справах № 914/1044/13-г та № 5006/8/55/2012.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Справу № 905/2912/15 разом із касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 905/2912/15 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова
Суддя В. Селіваненко