просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
18 серпня 2020 року Справа № 913/291/20
Провадження № 18/913/291/20
За позовом фізичної особи ОСОБА_1 , м. Київ
до відповідача - Державного підприємства «Первомайськвугілля» (м. Гірське Попаснянського району Луганської області) в особі відокремленого підрозділу шахта «Тошківська», смт. Тошківська Попаснянського району Луганської області
про стягнення 113346,51 грн
Суддя Корнієнко В.В.
Секретар судового засідання Терещенко Л.І.
У засіданні брали участь:
від позивача: не прибув;
від відповідача (в режимі відеоконференції): Руда О.О. за дов. від 16.01.2020.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 96000 грн по оплаті вартості продукції (акумуляторної батареї), поставленої позивачем відповідачу за договором поставки від 16.03.2018 № 14, трьох процентів річних в сумі 6632,91 грн та інфляційних втрат в сумі 10713,60 грн за прострочення платежу; всього 113346,51 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2120 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12500 грн.
Позов обґрунтовано неналежним (несвоєчасним та не в повному обсязі) виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати поставленої продукції; позивач вказав, що поставку продукції було здійснено постачальником та прийнято покупцем 22.03.2018, покупець був зобов'язаний розрахуватись з постачальником до дати поставки, тобто не пізніше 22.03.2018, чого не відбулося.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 10.06.2020 № 474 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість і зокрема на наступне:
- згідно Договору позивач був зобов'язаний поставити товар після 100 % передоплати;
- позивач поставив товар без передоплати, що підтверджується видатковою накладною від 16.03.2018 № 3;
- позивач зазначає, що він виставив відповідачу рахунок на оплату 15.03.2018, з чим відповідач не погоджується, оскільки рахунок відповідачем був отриманий разом з товаром та іншими супровідними документами лише 22.03.2018; доказів, що рахунок був отриманий відповідачем 15.03.2018 позивач не надав;
- 17.05.2018 відповідачем сплачено 96000,00 грн, залишок заборгованості складає 96000 грн;
- частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;
- строк оплати сторонами не встановлений; позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату товару на суму 96000 грн лише 26.05.2020 (претензія від 09.04.2020), а тому строк виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару, з огляду на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, настав лише 02.06.2020, а позивач звертається до суду 20.05.2020, тобто вимоги позивача є передчасними;
- враховуючи, що на момент подачі даного позову інтереси позивача не були порушені, сума заявлена позивачем до стягнення не є простроченою, тому позов не підлягає задоволенню;
- що стосується вимог про стягнення судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12500 грн:
- з даними вимогами не згодні, та вважаємо, що дані витрати не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
- відповідно до ст. 30 закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
- як вбачається з наданих матеріалів справи між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Консулат» 07.04.2020 була укладена угода про надання правової допомоги № 4/20; пунктом 4 договору сторонами визначено обсяг робіт які надаються за договором;
- відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами;
- для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
- АО «Консулат» була надано: витяг з договору, рахунок № 70 від 07.04.2020 на суму 12500 грн, квитанція про сплату гонорару, наказ від 08.01.2020, акт наданих послуг від 15.05.2020, звіт від 15.05.2020;
- Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04);
- у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір;
- тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою;
- суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;
- так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
- таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи;
- як вбачається з звіту до акту про надання правової допомоги від 15.05.2020 відповідно до угоди про надання правової допомоги № 4/20 від 07.04.2020 позивачу було надано правничу допомогу на загальну суму 12500,00 грн. В обґрунтування було зазначено:
- укладання угоди (0,5 год) - 500 грн;
- збір необхідних доказів для претензії та позовної заяви (2,5 год.) - 2500 грн;
- вивчення і вибірка наданих клієнтом документів та судової практики з аналогічних справ необхідних для підготовки претензії та позовної заяви (4 год.) - 4000 грн;
- підготовка претензії від 09.04.2020 (0,5 год.) - 500 грн;
- підготовка позовної заяви з розрахунками штрафних санкцій, індексу інфляції та 3 % річних (3 год.) - 3000 грн;
- підготовка та засвідчення копій документів - додатків до позовної заяви для подання позовної заяви до суду (2 год.) - 2000 грн;
- однак витрати в сумі 12500,00 грн є несумірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг; укладання угоди (0,5 год.), збір необхідних доказів для претензії та позовної заяви - (2,5 год.) оскільки не надано доказів, які дії їм було здійснено для збору доказів, тим паче усі докази були наявні у позивача, а тому окремих дій для їх збору не вимагалося;
- підготовка та засвідчення копій документів - додатків до позовної заяви для подання позовної заяви до суду (2 год.) - є несумірними та не потребують значного часу;
- підготовка позову не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, адже адвокат був обізнаний з позицією позивача, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, тим паче справа є незначною складністю, а АО «Консулат» та позивачем по справі укладені аналогічні угоди про надання правової допомоги з аналогічних справ, які витікають з поставки аналогічного товару зокрема: справа № 913/290/20, №913/294/20, №913/292/20, 913/293/20;
- заявлені витрати не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи;
- крім того, заявлені витрати не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру, а також тому, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу витрат;
- аналогічний висновок було зроблено Верховним Судом 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 та 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2020, справу передано на розгляд судді Корнієнко В.В.
Ухвалою від 25.05.2020 господарський суд відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 25.06.2020 суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначив розгляд справи на 18.08.2020 (14.30).
18.08.2020 позивач та його представник в судове засідання не прибули; позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду залучено до матеріалів справи).
Позивач клопотанням від 16.07.2020 просив провести судове засідання за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:
Фактичні обставини встановлені судом:
- за договором поставки від 16.03.2018 № 14 (далі - Договір), укладеному між сторонами за позовом, позивач (фізична особа - підприємець Бричник С.В., Постачальник) поставив 16.03.2018 відповідачу (ДП «Первомайськвугілля» в особі ВП шахта «Тошківська», Покупець) акумуляторну батарею 60V 7ТРzS630 вартістю 192000 грн;
- пунктом 4.3. Договору встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунку Постачальника на умовах сплати 100% передоплати кожної окремої партії продукції;
- для оплати продукції Постачальник виставив Покупцю рахунок на оплату від 15.03.2018 № 3;
- 17.05.2018 відповідач частково сплатив позивачу вартість поставленої продукції в сумі 96000 грн (50 % її вартості);
- решту вартості продукції у розмір 96000 грн відповідач позивачу не сплатив;
- 27.08.2018 позивач надіслав відповідачу претензію від 23.08.2018 № 2 про оплату решти вартості продукції в сумі 96000 грн;
- відповіддю від 19.09.2018 № 833 на вказану претензію відповідач визнав претензію у повному обсязі, однак грошові кошти не сплатив;
- 13.04.2020 позивач надіслав відповідачу претензію від 09.04.2020 № 2 про оплату решти вартості продукції в сумі 96000 грн; відповіді на вказану претензію позивач не одержав.
Вказані факти визнані відповідачем у відзиві на позовну заяву від 10.06.2020 № 474 та підтверджуються поданими позивачем та відповідачем письмовими доказами (завіреними копіями документів): договором поставки від 16.03.2018 № 14 (а.с. 09-12); оформленими належним чином видатковою накладною позивача від 16.03.2018 № 3, довіреністю відповідача від 22.03.2018 № 61, товарно-транспортною накладною позивача від 16.03.2018, рахунком позивача від 16.03.2018 № 3 (а.с. 13-16); платіжним дорученням відповідача від 17.05.2018 № 1357 (а.с. 96); претензіями позивача від 23.08.2018 № 2 та від 09.04.2020 (а.с. 17-18); відповіддю відповідача на претензію від 23.08.2018 № 2.
Щодо підвідомчості спору господарським судам.
- Договір, з якого виникли спірні відносини, був укладений між суб'єктами господарювання: фізичною особою - підприємцем та юридичною особою;
- укладений між суб'єктами господарювання договір поставки є господарським договором;
- 26.02.2020 позивач Бричник С.В. припинив підприємницьку діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 41-42);
- критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ;
- з огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, даний спір підлягає розгляду саме у господарських судах України і зокрема, у господарському суді Луганської області за місцем знаходження відповідача.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:
Спірні правовідносини виникли з договору поставки.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Пунктом 4.3. Договору, укладеному між сторонами за позовом, встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються на умовах 100 % передоплати продукції.
Частинами 1 та 2 статті 693 ЦК України встановлено:
« 1. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.».
Частинами 3 та 4 статті 538 ЦК України визначено:
« 3. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
4. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.».
Не зважаючи на невиконання відповідачем свого обов'язку щодо передоплати продукції, позивач свій обов'язок виконав - поставив відповідачу продукцію.
Таким чином, у відповідача на підставі ч. 4 ст. 538 ЦК України виник обов'язок оплатити поставлену продукцію.
Однак, строк виконання відповідачем цього обов'язку договором не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач одержав продукцію 16.03.2018 (видаткова та товарно-транспортна накладні датовані 16.03.2018).
Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися за продукцію 16.03.2018, а з 17.03.2018 починається прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача, якими він заперечував проти позову, про те, що строк виконання його обов'язку щодо оплати продукції на дату пред'явлення позову ще не настав.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі не виконав (продукцію не оплатив), вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 96000 грн підлягають задоволенню.
Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в зв'язку з чим, на вимогу позивача, на підставі ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Згідно обґрунтованому розрахунку позивача втрати від інфляції за період червень 2018 р. - березень 2020 р. складають 10713,60 грн та підлягають стягненню з відповідача.
При розрахунку трьох процентів річних позивач допустив помилку у кількості днів прострочення - вказав 56 днів прострочення (з 23.03.2018 по 17.05.2018 (день часткової оплати продукції), тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення трьох процентів), тоді як слід було вказати 55 днів.
Згідно розрахунку здійсненому судом, три проценти річних за період з 23.03.2018 по 16.05.2018 складають 867,95 грн.
Розрахунок трьох процентів річних за період з 17.05.2018 по 15.05.2020 за 729 днів прострочення виконано позивачем правильно (5749,18 грн).
Таким чином, з відповідача підлягають до стягнення три проценти річних в сумі 6617,13 грн (867,95 + 5749,18).
В решті вимог про стягнення трьох процентів річних в сумі 15,78 грн (позивачем було заявлено до стягнення три проценти річних в сумі 6632,91 грн) слід відмовити, в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Всього підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 113330,73 грн (96000 + 10713,60 + 6617,13).
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 2098,80 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог; позовні вимоги задоволені на 99,9 %) підлягають відшкодуванню з відповідача.
Також позивач просив відшкодувати з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12500 грн.
Вказані витрати підтверджуються поданими позивачем доказами: угодою про надання правової допомоги від 07.04.2020 № 4/20, рахунком від 07.04.2020 № 70 на 12500 грн, фіскальним чеком банку про сплату йому позивачем гонорару за правову допомогу в сумі 12500 грн, актом наданих юридичних послуг від 15.05.2020, звітом до акту про надання юридичних послуг від 15.05.2020 (а.с. 26-31).
Статтею 126 ГПК України встановлено наступне:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката з відповідним обґрунтуванням.
Судом встановлено, що оплата правничої допомоги адвоката розрахована із кількості годин, витрачених адвокатом на правничу допомогу (наказ АО «Консулат» від 08.01.2020, а.с. 29); одна година - 1000 грн.
У підтвердження наданих послуг до позовної заяви додано звіт до акту про надання правової допомоги від 15.05.2020 (а.с. 30) у якому вказано, що адвокатом надано наступну правову допомогу:
- укладання угоди (0,5 год) - 500 грн;
- збір необхідних доказів для претензії та позовної заяви (2,5 год.) - 2500 грн;
- вивчення і вибірка наданих клієнтом документів та судової практики з аналогічних справ необхідних для підготовки претензії та позовної заяви (4 год.) - 4000 грн;
- підготовка претензії від 09.04.2020 (0,5 год.) - 500 грн;
- підготовка позовної заяви з розрахунками штрафних санкцій, індексу інфляції та 3 % річних (3 год.) - 3000 грн;
- підготовка та засвідчення копій документів - додатків до позовної заяви для подання позовної заяви до суду (2 год.) - 2000 грн.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що вказані у звіті до акту про надання правової допомоги витрати часу на певні послуги є неспіврозмірними, а саме укладення угоди про надання правової допомоги 0,5 год. (яка є шаблонною); збір необхідних доказів для претензії та позовної заяви 2,5 год. (не вказано та не доведено, яким чином здійснювався збір цих доказів - 10-ти документів); підготовка та засвідчення копій документів 2 год (копії 23-х документів не можуть засвідчувати 2,5 години).
За таких обставин, враховуючи: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт суд зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на 5000 грн (500 грн (укладання угоди) + 2500 грн (збір необхідних доказів для претензії та позовної заяви) + 2000 грн (підготовка та засвідчення копій документів)).
Таким чином, до відшкодування з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7500 грн (12500 - 5000).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля» (93292, Луганська область, Попаснянський район, м. Гірське, вул. Івана Данькова, 21, ідентифікаційний код 32320594) в особі відокремленого підрозділу шахта «Тошківська» (93281, Луганська область, Попаснянський район, смт. Тошківка, вул. Челюскіна, буд. 3-Б, ідентифікаційний код 26403416) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) борг в сумі 96000,00 грн, три проценти річних в сумі 6617,13 грн, інфляційні втрати в сумі 10713,60 грн, витрати на судовий збір в сумі 2098,80 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500 грн; наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті вимог (про стягнення трьох процентів річних в сумі 15,78 грн) відмовити.
18 серпня 2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 28 серпня 2020 року і може бути оскаржене протягом 20 днів з цієї дати шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.В. Корнієнко