Справа № 560/30/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
26 серпня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
у січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області), комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (Комісія), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 20.09.2019 №11 в частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу період роботи з 10.01.1989 по 31.12.1994, зобов'язати Комісію зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( Закон №1058-IV), період роботи трактористом з 10.01.1989 по 31.12.1994 в колгоспі "Ім. Ленінського комсомолу", згодом КСП "Калюс", СТОВ "Оберіг";
- визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-IV, період проходження строкової військової служби з 15.10.1982 по 01.11.1984, до загального страхового стажу час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22.06.1996 по 31.12.1997 та період роботи за 1999 рік в колгоспі "Ім. Ленінського комсомолу", згодом КСП "Калюс", СТОВ "Оберіг", та призначити пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV з 18.07.2019.
06 лютого 2020 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням ГУ ПФУ у Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.
Проте, листом від 24.10.2019 №34824/03 ГУ ПФУ в Хмельницькій області повідомило позивача про те, що рішенням від 18.10.2019 пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV. Також відповідач зазначив, зокрема, що до пільгового стажу не зараховані період з 10.01.1989 по 31.12.1994, з 15.10.1982 по 01.11.1984, до страхового стажу не зараховані період з 22.06.1996 по 31.12.1997, за 1999 рік.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі діяли не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно зі ст. 5 вказаного Закону відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Приписами п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до п. "в" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються трактористи-машиністи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах та інших підприємствах сільського господарства - чоловіки після досягнення 55 років і за загального стажу роботи не менше як 30 років, з них не менш як 20 років на такій роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01.04.2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 01.04.2018 року по 31.03.2019 року - не менше 27 років у чоловіків.
Відповідно до ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається: чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (Порядок № 637).
Відповідно до п. 1-2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. При цьому, у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
При цьому, Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №7. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії "тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.
Тобто, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , у період з 10.01.1989 року по 31.12.1994 року ОСОБА_1 працював трактористом в колгоспі "Ім. Ленінського комсомолу".
Також, факт роботи позивача у період з 10.01.1989 року по 31.12.1994 року трактористом в колгоспі "Ім. Ленінського комсомолу" підтверджується наявною у матеріалах справи копією архівної довідки від 05.03.2019 року №103, яка містить інформацію про відпрацьовані позивачем людинодні та отриману заробітну плату за вказаний період.
При цьому, відсутність зазначеного в повному обсязі по батькові не може слугувати законною підставою для неврахування належно підтвердженого трудового стажу на пільгових умовах.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що трудовий стаж роботи позивача на посаді тракториста у період з 10.01.1989 року по 31.12.1994 року в колгоспі "Ім. Ленінського комсомолу" підтверджено письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи та підлягає зарахуванню позивачу до спеціального стажу.
Крім того, ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ визначено, що час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Так, в матеріалах справи міститься довідка Віньковецького районного військового комісаріату від 23.08.2019 №83 зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України в період з 15.10.1982 по 01.11.1984.
При цьому, записи трудової книжки серії НОМЕР_1 та архівна довідка від 05.03.2019 №130 підтверджують, що позивач у 1982 році працював трактористом у колгоспі "Прапор Жовтня".
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те,що період проходження строкової військової служби з 15.10.1982 по 01.11.1984 необхідно зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач у період з 22.06.1996 по 31.12.1997 працював у колгоспі "Ім. Ленінського комсомолу", згодом в КСП "Калюс".
Відповідно до архівного витягу з протоколу засідання КСП "Калюс" від 22.06.1996 №5 позивачу надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а відтак вказаний період роботи необхідно зарахувати позивачу до загального страхового стажу.
Також, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 04.04.1998 по 15.02.2000 працював на посаді завідуючого СТФ в колгоспі "Калюс". Вказана інформація також підтверджується архівною довідкою від 05.03.2019 №130, в якій вказані відпрацьовані позивачем людинодні та отримана заробітна плата.
Відтак, період роботи позивача за 1999 рік в колгоспі "Калюс" підлягає зарахуванню до загального страхового стажу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.