Справа № 240/11870/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
26 серпня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року (м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення середньомісячного заробітку,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невчасної виплати йому грошового забезпечення в сумі 27531,31 грн згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року та стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 12 червня 2019 року до 22 серпня 2019 року у сумі 32331,27 грн.
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що майор у відставці ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
28 серпня 2017 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №170 від 28 серпня 2017 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
При звільненні позивачу не була виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 27531,31 грн.
Індексація грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до дня звільнення - 28 серпня 2017 року була виплачена позивачу на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року у справі №240/386/19, залишеному без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року.
Суму індексації грошового забезпечення у розмірі 27531,31 грн за рішенням суду було виплачено позивачу 22 серпня 2019 року шляхом перерахування коштів на картковий рахунок у ПАТ “ПриватБанк”, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно з п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Позивача виключили зі списку особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме не виплатили індексацію грошового забезпечення.
Слід зауважити, що спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.
Так, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.
Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника визначений Кодексом законів про працю України.
За змістом ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповіно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року залишене без змін.
Тобто, 12 червня 2019 року позивач набув право на отримання індексації. Індексація в сумі 27531,31 грн за рішенням суду зарахована на рахунок ОСОБА_1 22 серпня 2019 року. Термін заборгованості з 12 червня 2019 року до 22 серпня 2019 року склав 71 календарний день.
Обчислення середньої заробітної плати визначене Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року.
В силу абз. 3 п. 2 даного Порядку в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Оскільки позивач був виключений зі списків особового складу з 28 серпня 2017 року, то потрібно враховувати виплати за червень, липень 2017 року.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 №124 від 17 липня 2019 року розмір грошового забезпечення позивача за червень 2017 року склав 12890,00 гривень, за липень 2017 року становив 14887,60 гривень.
У такому разі середньоденне забезпечення за останні два календарні місяці роботи становить: 12890,00 гривень + 14887,60 гривень, та суму - 27777,60 гривень поділених на 61 день, і дорівнює 455,37 гривень.
Затримка у розрахунку станом на дату перерахування заборгованих коштів (22 серпня 2019 року) склала 71 календарний день.
У такому разі сума стягнення складає 71 день помножити на 455,37 гривень і дорівнює 32331,27 гривень.
У постанові Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі №808/858/16 суд зазначив, що аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.
У постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №823/615/16 зазначено, що з огляду на неврегулювання питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №820/1363/17, від 6 березня 2018 року у справі №804/3722/17.
У постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №826/9793/18 встановлено, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Слід зазначити, що складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
Відтак, чинне законодавство про працю, її оплату та вирішення спорів про працю поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб, у зв'язку з чим наявні усі підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, як така, що розглянута за правилами спрощеного провадження, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.