Справа № 826/13487/16
27 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Гайворонського В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року, суддя Патратій О.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання протиправним та скасування рішення в частині,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року N 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" - в частині включення до Переліку об'єктів комунальної власності міста Києва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (п. 192 розділу 1 табл. 6 додатку 9 до рішення) та сміттєзбірника за адресою АДРЕСА_1 (п. 83 розділу 2 табл. 6 додатку 9 до рішення). В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним, порушує його особисті права та інтереси як співвласника квартири у багатоквартирному будинку стосовно володіння, користування та розпорядження власністю.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Київська міська рада звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 6791 від 23.03.1998 року, виданого згідно з розпорядженням № 924 від 23.03.1998р., ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира приватизована згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 року №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", вищезазначений будинок віднесено до комунальної власності міста (п. 192 розділу 1 табл. 6 додатку 9 до рішення).
Крім того, належна до домоволодіння господарська будівля - сміттєзбірник також була внесена до комунальної власності (п. 83 розділу 2 табл. 6 додатку 9 до рішення).
Заперечуючи законність прийнятого Київською міською радою рішення позивач з посиланням на ст. 382 Цивільного кодексу України зазначив, що таке рішення призводить до порушення його особистих прав як співвласника щодо володіння, користування та розпорядження його власністю.
Окрім того, позивач зазначив, що будь-які дії щодо управління або іншого розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку потребують згоди всіх співвласників такого майна, тоді як такої згоди відповідач не отримав.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Таким чином до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Окрім того, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 392 ЦК передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З огляду на вищевикладені норми чинного законодавства України, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем оспорюється правомірність набуття права комунальної власності за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради на нерухоме майно, а отже позов у справі подано на поновлення порушеного, на думку позивача, права власності щодо об'єкта нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та сміттєзбірника за даною адресою.
Механізм визнання права власності на той чи інший об'єкт за певним суб'єктом визначений ЦК.
Відповідно до частини 1 ст. ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом частини1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згісто зі ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ,
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, колегія судідв вважає, що спір, який виник між сторонами, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, а тому провадження у даній справі слід закрити.
Аналогічний висновок щодозастосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 815/219/17 та постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/836/17.
За таких обставин, спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Відповідно до ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
За змістом п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року скасувати, а провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання протиправним та скасування рішення в частині закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.