Справа № 640/2128/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Кузьменко А.І.
27 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за розглядом заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» - Кочерги Дмитра Олександровича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення, постанови, -
У лютому 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» (далі- позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі- відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафних санкцій від 13 грудня 2018 року №11/72/12; визнати протиправним та скасувати рішення від 14 січня 2019 року №11/72/06.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано постанову про накладення штрафних санкцій від 13 грудня 2018 року №11/72/12 та рішення від 14 січня 2019 року №11/72/06, складені Головним управлінням Держпраці у Київській області; стягнено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» (02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 175, код ЄДРПОУ 34474821) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10, код ЄДРПОУ 39794214), стягнено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» (02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 175, код ЄДРПОУ 34474821) понесені ним витрати пов'язані із розглядом справи в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10, код ЄДРПОУ 39794214).
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 257 057, 17 грн.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково: стягнено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» (02121, місто Київ, вулиця Харківське шосе, 175, код ЄДРПОУ 34474821) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 04060) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 148 165 (сто сорок вісім тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 20 коп., в задоволенні решти заяви відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним додатковим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Частково задовольняючи позовні заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на професійну правничу допомогу є не підтвердженими в повному обсязі та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Так, відповідно до частин 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 1, 3, 4, 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що с вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною 3 цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» не пропущений строк для подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, визначений статтею 139 кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із прибуттям сторін та їх представників належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Колегія суддів наголошує, що витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені.
Так, матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» та адвокатський об'єднанням «Сеєнко Харенко» укладений договір про надання правової допомоги від 19 грудня 2018 року №05-1411/18.
Згідно додатку №1 до договору від 19 грудня 2018 року №05-1411/18 Адвокатське об'єднання «Сеєнко Харенко» зобов'язується підготувати та подати позов до Головного управління Держпраці у Київській області та здійснити представництво Клієнта (позивача) по адміністративній справі за вказаним позовом (в порядку Кодексу адміністративного судочинства України) в суді першої інстанції, а також в апеляційному та касаційному суді, у разі оскарження ухвал суду першої інстанції по вказаній адміністративній справі, зокрема, але не виключно, представництво Клієнта (позивача) в судових засіданнях; складання та подання заяв та будь-яких інших документів по суті справи, а також з процесуальних питань, апеляційних та касаційних скарг щодо оскарження ухвал суду першої інстанції, а також будь-яких інших процесуальних документів, необхідних для представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції по вказаній адміністративній справі, а також, в апеляційному та касаційному суді, у разі оскарження ухвал суду першої інстанції (пункт 1.1 Додатку №1).
Відповідно до наявного в матеріалах справи звіту про надання правової допомоги, позивачем отримано наступні послуги: юридична перевірка документів та інформації та телефонна конференція щодо вказаної потенційної справи - 105 EUR, юридична перевірка документів та інформації та підготовка позовної заяви 1 404,0 EUR, юридична перевірка документів та інформації та підготовка позовної заяви 702,0 EUR, підготовка позовної заяви 210,0 EUR, підготовка та оформлення додатків до позовної заяви 1 116 EUR, подача позовної заяви через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 252,0 EUR, підготовка заяви про проведення експертного дослідження 828,0 EUR (всього 4 757,0 EUR), підготовка заяви про зміну місцезнаходження позивача 72,0 EUR, підготовка клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи 180,0 EUR, підготовка клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи 468,0 EUR, подача клопотання про приєднання доказів через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 324,0 EUR, аналіз відзиву на позовну заяву 108,0 EUR, підготовка відповіді на відзив, направлення відповіді на відзив на адресу відповідача та на адресу суду 846,0 EUR, підготовка відповіді на відзив 140,0 EUR.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першох інстанції, що з проведеного аналізу наданих позивачу послуг та їх співмірність зі складністю справи, за результатами чого суд вважає обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 4842,0 EUR, що становить 148 165,2 грн. (підготовка позовної заяви, підготовка та оформлення додатків до позову, підготовка заяви про проведення експертного дослідження, підготовка клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, підготовка відповіді на відзив, направлення відповіді на відзив на адресу відповідача та на адресу суду), в решті заява задоволенню не підлягає.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області - залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
М.І. Кобаль