Справа № 640/2128/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Кузьменко А.І.
27 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року (розглянута в порядку мспрощеного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення, постанови, -
У лютому 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафних санкцій від 13 грудня 2018 року №11/72/12;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 14 січня 2019 року №11/72/06.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на товар мультиварки-скороварки не поширюється дія Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2011 року №35, отже висновок відповідача про порушення позивачем частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» є безпідставним, що вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржуваних рішення від 14 січня 2019 року №11/72/06 та постанови від 13 грудня 2018 року №11/72/12.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано постанову про накладення штрафних санкцій від 13 грудня 2018 року №11/72/12 та рішення від 14 січня 2019 року №11/72/06, складені Головним управлінням Держпраці у Київській області.
Стягнено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» (02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 175, код ЄДРПОУ 34474821) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10, код ЄДРПОУ 39794214).
Стягнено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» (02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 175, код ЄДРПОУ 34474821) понесені ним витрати пов'язані із розглядом справи в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10, код ЄДРПОУ 39794214).
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що Головним управлінням Держпраці у Київській області на підставі наказу від 29 листопада 2018 року №4606 та направлення від 03 грудня 2018 року №11/72/02 здійснено позапланову виїзну перевірку характеристик нехарчової продукції, а саме: мультиварки-скороварки Moulinex EPC 11 CE на відповідність вимогам Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 року №35, за результатом якої складений акт від 04 грудня 2018 року №11/72/03, у якому зазначено про виявлення наступних порушень: пунктів 48, 49 Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 19 січня 2011 року, - на вказані вище мультиварки-скороварки не проведена процедура оцінки відповідності обладнання вимогам Технічного регламенту, на час перевірки відсутня декларація про відповідність.
Також, на підставі акта перевірки Головним управлінням Держпраці у Київській області 04 грудня 2018 року складено протокол № 11/72/11 про виявлені під час перевірки порушення, а саме, введення в обіг продукції, яка була об'єктом перевірки та яка не відповідає встановленим вимогам.
13 грудня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову № 11/72/12 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» штрафу у розмірі 25500 грн на підставі пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Крім того, 14 січня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято рішення №11/72/06 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» застосовано обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції (обладнання, що працює під тиском: мультиварки - скороварки Moulinex EPC 11 CE) у відповідність із встановленими вимогами Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 19 січня 2011 року.
Незгода позивача із зазначеними постановою та рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення ринкового нагляду за продукцією визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Так, за приписами статті 1 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Статтею 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено порядок проведення перевірок характеристик продукції.
Згідно частини 1 статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.
Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.
Частиною 5 статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.
Згідно частини 2 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Приписами частини 5 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Таким чином, зазначеними нормами не передбачено обов'язок до початку перевірки надавати суб'єкту, який перевіряється, наказ на проведення перевірки. Пред'явлення направлення на здійснення заходу та службового посвідчення до початку проведення перевірки є достатньої підставою для початку її проведення.
З матеріалів справи вбачається, що перевірку проведено за участі представника позивача Іваницької Марини Леонідівни.
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.
Згідно пункту 1 частини 9 статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», виїзні перевірки характеристик продукції проводяться у торговельних та складських приміщеннях суб'єктів господарювання.
Особливості проведення перевірок характеристик продукції у її розповсюджувачів визначені статтею 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом «а» пункту 2 частини першої цієї статті на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є: наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення знака відповідності технічним регламентам; наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам; в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією.
Як зазначено вище, перевіркою встановлено порушення пунктів 48, 49 Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 19 січня 2011 року.
Відповідно до наявних в матеріалах справи висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Орган з сертифікації «ПромСтандарт» від 12 грудня 2018 року №990ВНД/061 та листа Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 14 листопада 2018 року №302-07/811 на товар мультиварка - скороварка Moulinex EPC 11 CE не поширюється дія Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 19 січня 2011 року згідно з підпунктом 4 пункту 7 названого Регламенту.
Відповідно до підпункту 4 пункту 7 Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 19 січня 2011 року, обладнання, категорія якого нижче першої та на яке поширюється сфера дії технічних регламентів: безпеки низьковольтного електричного обладнання.
Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експерта №01/02-19 від 27 лютого 2019 року за результатами проведення товарознавчої експертизи експлуатаційний тиск мультиварки - скороварки Moulinex EPC 11 CE у барах згідно маркувальних даних, що зазначені на мультиварці - скороварці складає 1,4 бара; експлуатаційний тиск у мультиварки - скороварки Moulinex EPC 11 CE у барах для застосування до неї дії Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 19 січня 2011 року, має бути рівним 1,513 бара або більшим; мультиварка - скороварка Moulinex EPC 11 CE згідно Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 19 січня 2011 року, відноситься до обладнання, категорія якого нижче першої; мультиварка - скороварка Moulinex EPC 11 CE не належить до обладнання, що працює під тиском, надлишковим відносно атмосферного, який визначений Технічним регламентом безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 19 січня 2011 року, понад 0,5 бара.
Таким чином, посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем пунктів 48, 49 Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 19 січня 2011 року, є безпідставними, оскільки на наявні у позивача мультиварки не розповсюджується дія зазначеного Технічного регламенту.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно частини 14 статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» органи ринкового нагляду мають право звертатися до органів з оцінки відповідності із запитами стосовно надання відомостей про видачу, відмову у видачі, обмеження сфери, призупинення та скасування документів про відповідність відповідної продукції. Органи з оцінки відповідності повинні надавати відомості за такими запитами не пізніше наступного робочого дня з дня їх одержання.
Відповідачем не надано жодних доказів того, що він звертався з відповідними запитами про відповідність зазначених у акті перевірки мультиварок вимогам Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 19 січня 2011 року.
На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що зазначені відповідачем в акті перевірки від 04 грудня 2018 року № 11/72/03 порушення спростовуються наданими позивачем доказами, що вказує на протиправність оскаржуваних постанови від 13 грудня 2018 року №11/72/12 та рішення від 14 січня 2019 року №11/72/06.
Щодо повернення судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, позивачем заявлено вимогу, зокрема, про відшкодування витрат на проведення експертизи в сумі 15 000 грн.
Відповідно до наявних матеріалів справи на підставі договору від 14 лютого 2019 року №01/02-19 та рахунку-фактури від 14 лютого 2019 року вартість товарознавчої експертизи, за результатом якої складено висновок експерта №01/02-19 від 27 лютого 2019 року становить 15 000 грн.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Одночасно частинами 5-8 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату проведеної на замовлення позивача експертизи.
З огляду на викладене, позивачу належить до відшкодування судовий збір в сумі 3 8042,0 грн та витрати, пов'язані із розглядом справи в сумі 15 000 грн.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
М.І. Кобаль