Справа № 640/7346/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Скочок Т.О.
Іменем України
25 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача, які полягають у прийнятті рішення від 13.02.2020 про відкриття виконавчого провадження №61265818 з виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 про забезпечення позову у справі №640/21360/19;
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 13.02.2020 про відкриття виконавчого провадження №61265818, прийняту на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 про забезпечення позову у справі №640/21360/19.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року позов задоволено.
Відповідач та третя особа в апеляційних скаргах просять скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважають, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на тому, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а дії відповідача та оскаржуване рішення відповідають нормам чинного законодавства, є правовірними.
Позивач у відзивах на апеляційні скарги просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржників.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №640/21360/19 за позовом ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Міністерства юстиції України, приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3, за участю третьої особи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" про визнання протиправними бездіяльності та дій, скасування постанов заяву позивачів про забезпечення позову задоволено частково.
Так, суд ухвалив:
- Заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 та будь-яким іншим державним та/або приватним виконавцям, яким пред'явлено або буде пред'явлено до виконання виконавчий документ, виданий на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року по справі №904/1209/18 (наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року на суму 100 371 794,83 грн.), вчиняти будь-які дії по його примусовому виконанню;
- Зупинити стягнення у межах виконавчого провадження ВП №60403353 на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року по справі №904/1209/18 про стягнення з АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 679 583,84 грн. 3% річних, 81 075 510,99 грн. інфляційних втрат, 616 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору;
-Зупинити дію постанов Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 від 23 жовтня 2019 року ВП №60403353 про відкриття виконавчого провадження; від 23 жовтня 2019 року ВП №60403353 про арешт коштів боржника; від 23 жовтня 2019 року ВП №60403353 про стягнення з божника основної винагороди; від 28 жовтня 2019 року ВП №60403353 про арешт майна божника; від 29 жовтня 2019 року ВП №60403353 про арешт майна боржника;
- Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.;
- Строк пред'явлення ухвали до виконання - до 15 листопада 2022 року.
На виконання зазначеної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №640/21360/19 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лазаревою Альоною Ігорівною винесено постанову від 13.02.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №61265818.
Позивач не погоджується з даною постановою та вважає її протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом, зазначаючи, що держаним виконавцем в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження не за місцем виконання рішення та в тих частинах рішення суду, виконання яких не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, встановлених вищезазначеним Законом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а виконавчий документ був прийнятий старшим державним виконавцем Лазаревою А.І. до виконання не за місцем перебування боржника (позивача), тому дії щодо прийняття постанови від 13.02.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №61265818 є протиправними, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Згідно частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до матеріалів справи, оскаржувана постанова від 13.02.2020 ВП №61265818 була направлена позивачу супровідним листом від 13.02.2020 вих. №42726 на адресу: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, прим. 49, кім. НОМЕР_1, разом із рекомендованим листом №0103272411283, про що свідчить фіскальний чек Акціонерного товариства «Укрпошта» від 19.02.2020.
За змістом наданої відповідачем роздруківки з веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження вручення (трекінгу) поштового відправлення №0103272411283, таке поштове відправлення було вручене особисто адресату 22.02.2020.
Проте, в матеріалах справи міститься лист Акціонерного товариства «Укрпошта» від 17.06.2020 №33-Л-6414, наданого на запит старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лазаревої А.І. від 05.06.2020 №61265818. Вказаним листом Акціонерне товариство «Укрпошта» повідомило відповідача, що: «За повідомленням Дніпропетровської дирекції Укрпошти рекомендований лист від 19.02.2020 №0103272411283 на ім'я ОСОБА_3. надійшов до відділення поштового зв'язку №5 м. Дніпро 22.02.2020 та вручений секретарю Клименко Анастасії 27.02.2020. При цьому, інформація про дату вручення цього рекомендованого листа в автоматизованій системі Укрпошти створена працівником ВПЗ №5 м. Дніпро помилково».
Натомість, позивач заперечував обставину отримання ним особисто 27.02.2020 рекомендованого листа від 19.02.2020 №0103272411283 та надав суду копію супровідного листа старшого державного виконавця Лазаревої А.І. від 13.02.2020 вих. №42726 з відміткою про реєстрацією такого листа канцелярією приватного виконавця 02.03.2020 за вх. №1888.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Разом з тим, відповідно до пункту 106 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою «вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище.
Отже, особистий підпис одержувача рекомендованого поштового відправлення є обов'язковим тільки у разі вручення поштового відправлення з позначками «вручити особисто» та «судова повістка» та не вимагається при оформленні вручення іншого рекомендованого поштового відправлення, зокрема, податкового повідомлення-рішення. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 по справі №520/3945/19.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що пунктом 1 зазначених Правил встановлено, що документом, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача є повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно п. 91 Правил, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Однак, відповідачем як суб'єктом владних повноважень рішення та дії якого оскаржуються, не надано суду відповідного повідомлення про вручення рекомендованого відправлення від 19.02.2020 №0103272411283, або іншого рекомендованого відправлення яким направлялась копія оскаржуваного рішення, посилаючись на відсутність у нього такого повідомлення.
Лист підприємства, яке надає послуги поштового зв'язку не передбачено вищевказаними Правилами як документ, який підтверджує дату вручення реєстрованого поштового відправлення належному адресату.
Також у наданих відповідачем матеріалах виконавчого провадження №61265818, а саме, на останній сторінці заяви стягувача про примусове виконання рішення суду від 13.02.2020 наявна розписка ОСОБА_3 про дату ознайомлення ним з матеріалами такого виконавчого провадження лише 04.03.2020.
Отже, посилання відповідача та третьої особи на те, що про зміст оскаржуваної постанови від 13.02.2020 про відкриття виконавчого провадження №61265818 позивачу стало відомо до 02.03.2020 є документально необґрунтованими.
У свою чергу, позивач посилався на те, що вказаний рекомендований лист, як вхідну кореспонденцію було зареєстровано в офісі приватного виконавця 02.03.2020.
Колегія суддів враховує, що сам лише вхідний штамп не може вважатися доказом дати отримання оскаржуваної постанови, оскільки штамп проставляється самим позивачем (уповноваженою особою). Проте приймається судом до уваги з огляду на те, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено іншого.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до суду позовну заяву 19.03.2020.
При цьому, необхідно враховувати те, що з 12.03.2020 по 24.04.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» по всій території України був введений карантин та встановлено ряд обмежень.
З 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
У даному випадку 10-денний строк звернення позивача до суду із цим позовом станом на 12.03.2020 ще тривав, а тому такий строк в силу п. 3 розд. VI «Прикінцеві положення» КАС України вважається продовженим на строк дії карантину, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуcком строку на звернення до суду.
Досліджуючи питання правомірності оскаржуваних дій відповідача та постанови від 13.02.2020 про відкриття виконавчого провадження №61265818, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Як вже було встановлено колегією суддів, дії відповідача які полягали у прийнятті постанови від 13.02.2020 про відкриття виконавчого провадження №61265818 і така постанова були здійснені з примусового виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 щодо забезпечення позову у справі №640/21360/19, як окремого виконавчого документа.
Необхідно зазначити, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №640/21360/19 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 про часткове забезпечення позову та прийнято нове судове рішення - постанову про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №640/21360/19 (адміністративне провадження №К/9901/2001/20) дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №640/21360/19 було зупинено до закінчення перегляду касаційної скарги. Дія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 щодо забезпечення позову не була зупинена ані вказаною ухвалою, ані ухвалою Верховного Суду від 24.01.2020 щодо виправлення описки в частині помилкового зазначення щодо зупинення рішення суду першої інстанції, а також із помилковою назвою.
Постановою Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №640/21360/19 (адміністративне провадження №К/9901/2001/20) касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» залишено без задоволення. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 640/21360/19 залишено без змін.
Враховуючи вищезазначене, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 щодо забезпечення позову у справі №640/21360/19, як виконавчий документ підлягала виконанню з дня її постановлення у такі періоди, а саме:
- з 14.11.2019 по 14.01.2020 включно (з 15.01.2020 вказану ухвалу скасовано постановою суду апеляціної інстанції);
- з 23.01.2020 (ухвалу суду апеляціної інстанції зупинено ухвалою суду касаційної інстанції) по 08.04.2020 включно (з 09.04.2020 постановою суду касаційної інстанції залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції щодо забезпечення позову).
Отже, на час прийняття відповідачем ухвали суду як виконавчого документа (лютий місяць 2020 року), дія такої ухвали суду не була зупинена та не була скасована, тому підлягала виконанню.
З наявної в матеріалах справи копії матеріалів виконавчого провадження, наданих до суду відповідачем вбачається, що Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулося до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою від 13.02.2020 про примусове виконання рішення суду (вх№21738 від 13.02.20), зазначивши у такій заяві себе стягувачем, а боржником - приватного виконавця виконавчого округу Дніпровської області ОСОБА_3, члена кваліфікаційної комісії приватних виконавців: АДРЕСА_1
У цій заяві (титульна сторінка) стягувач повідомив відомості про адресу/місцезнаходження приватного виконавця - м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, приміщ. 49, кім. НОМЕР_1, його індивідуальний податковий номер та реквізити посвідчення приватного виконавця. Водночас далі по тексу заяви стягувач повідомив орган державної виконавчої служби, що місцем перебування боржника 13.02.2020 є місцезнаходження його роботи - м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, засідання Кваліфікаційної комісії приватних виконавців.
До вказаної заяви про примусове виконання рішення серед додатків АТ "Дніпропетровськгаз" було додано, в тому числі наказ Міністерства юстиції України від 12.11.2019 №3951/7 "про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 04.12.2017 року №4534/7", відповідно до якого до складу Кваліфікаційної комісії приватних виконавців включено ОСОБА_3 - приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області.
На підставі зазначеного 13.02.2020 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лазаревою А.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61265818.
Згідно з зазначеною постановою боржником є: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 19.03.1978, адреса: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, прим.49, кімната НОМЕР_1.
Позивач посилався на те, що держаним виконавцем в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження не за місцем виконання рішення.
За змістом приписів п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Так, п. 1 ч. 1, ч. 3, абз. 1 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Водночас в силу норм ч. 1, 3 ст. 24 цього ж Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу від 07.02.2020 №476/5) (далі - Інструкція), розділом III «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» якої визначено, що місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження» визначає вимоги (критерії) до місця відкриття органом державної виконавчої служби виконавчого провадження. А саме, приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначено такі дві підстави для прийняття державним виконавцем органу державної виконавчої служби до виконання виконавчих документів: 1) за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи; 2) за місцезнаходженням майна боржника.
Ці підстави для прийняття виконавчих документів до виконання є окремими і в законі визначаються за критерієм їх віднесенням до особи чи до майна, тобто: 1) за місцем проживання/місцем перебування особи боржника (фізичної особи); 2) за місцезнаходженням майна боржника.
Згідно інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України №04011620200319 від 19.03.2020 та копії посвідчення приватного виконавця № 0001 судом встановлено, що приватний виконавець ОСОБА_3 діє на підставі рішення Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців протокол №12 від 22.05.2017. Виконавчим округом приватного виконавця ОСОБА_3. визначено Дніпропетровську область. Адреса офісу приватного виконавця ОСОБА_3. - 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, приміщ. 49, кім. НОМЕР_1.
За змістом норм ст. 25 і ст. 26 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
До початку здійснення діяльності приватний виконавець зобов'язаний організувати офіс у межах виконавчого округу.
Інформація про офіс приватного виконавця вноситься до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Зміна виконавчого округу відбувається шляхом повідомлення Міністерства юстиції України про новий виконавчий округ та внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Крім того, інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.
Позивач посилався на те, що місцем його постійного проживання (перебування), реєстрації, роботи є місто Дніпро.
Обґрунтовуючи правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61265818, відповідач посилався на те, що у даному випадку виконавчий документ було прийнято за місцем знаходження боржника (фізичної особи), а саме - за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження чого відповідач посилався на текст наказу Міністерства юстиції України від 12.11.2019 №3951/7 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 04 грудня 2017 року №4534/7».
З вказаного наказу Міністерством юстиції України вирішено внести зміни до п. 2 свого наказу від 04.12.2017 №4534/7 «Про формування складу Кваліфікаційної комісії приватних виконавців», зокрема: до складу такої Комісії був включений приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3
Згідно роздруківки графіка складання кваліфікаційного іспиту особами, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця (за змістом заяви стягувача про примусове виконання рішення такий Графік затверджено протоколом засідання названої Комісії від 27.01.2020 №58) відповідач дійшов висновку, що 13.02.2020, 20.02.2020 та 27.02.2020 (тобто, в дні проведення іспитів) приватний виконавець ОСОБА_3 перебуватиме за адресою: АДРЕСА_1
З огляду на це старший державний виконавець Лазарева А.І. за наслідками розгляду заяви стягувача АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про примусове виконання рішення, датованої 13.02.2020, дійшла висновків про подання такої заяви за територіальною юрисдикцією, про можливість прийняття виконавчого документу до примусового виконання Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» «місце перебування» - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а «місце проживання» - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Згідно зі ст. 6 цього ж Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Відповідно до Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Наведені норми права дають підстави для висновку, що місцем проживання/місцем перебування фізичної особи в розумінні чинного законодавства України вважається місце, де така фізична особа проживає у житловому будинку, квартирі, іншому приміщенні, придатному для проживання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку інформація про можливе короткочасне перебування позивача на території міста Київ у конкретно визначені дати, для участі у засіданнях Кваліфікаційної комісії приватних виконавців в якості її члена, не підпадає під наведене вище нормативне визначення «місця перебування».
Відповідачем і третьою особою не було надано суду обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження обставин проживання боржника на території міста Києва або здійснення ним основної трудової діяльності поза межами свого виконавчого округу (Дніпропетровської області), а також про наявність у боржника майна або про отримання ним доходів на території міста Києва.
Наведена у заяві про примусове виконання рішення інформація про іншу адресу місця перебування боржника (мається на увазі адреса місцезнаходження Кваліфікаційної комісії приватних виконавців), ніж адреса місця розташування офісу приватного виконавця, не може слугувати належним доказом на підтвердження місця перебування позивача та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконавчий документ був прийнятий старшим державним виконавцем Лазаревою А.І. до виконання не за місцем перебування боржника (позивача).
Крім того, згідно п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Вказані обставини не були перевірені та враховані державним виконавцем під час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що дії державного виконавця щодо прийняття такої постанови є протиправними. Тому постанова від 13.02.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №61265818 є такою, що прийнята державним виконавцем з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», а отже, є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті НОМЕР_1 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційних скарг колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 287, 310, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд
Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов