П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2701/20
Категорія: 105000000 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 03.06.2020 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Рощіній К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі ВПВР УЗПВР в Одеській області Південного МУМЮ (м.Одеса)), треті особи: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради (далі Затоківська СР), ОСОБА_2, про визнання протиправними дії відповідача щодо закінчення виконавчого провадження в ВП №56852779 по примусовому виконанню виконавчого листа №815/6667/17 від 01 жовтня 2018 року, виданого 05 липня 2018 року Одеським окружним адміністративним судом та зобов'язання відновити вказане провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року провадження у справі зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року провадження у справі поновлено.
05 травня 2020 року вх.№ЕП/6416/20 від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов у якому серед іншого зазначено, про порушення позивачем 10-ти денного строку передбаченого ст. 287 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позовної заяви.
09 червня 2020 року від позивача до суду надійшла заява вх.№ЕП/8397/20 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з поважних причин.
В обґрунтування заяви, позивач зазначив, що він ніколи не був згодний з діями відповідача та третіх осіб, починаючи з 02 жовтня 2018 року та безперервно здійснював захист своїх прав у позовному провадженні.
Таким чином враховуючи те, що позов ним подано до суду 30 березня 2020 року, вважає, що строк на оскарження протиправних дій щодо закінчення виконавчого провадження ВП №56852779 по виконанню виконавчого листа №815/6667/17 від 01 жовтня 2018 року, виданого 05 липня 2018 року Одеським окружним адміністративним судом пропущений з поважних причин.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, оскільки вона є незаконною, необґрунтованою, а також в зв'язку з тим, що вона постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що лише після винесення 06 листопада 2019 року ухвали Одеського окружного адміністративного суду у тій самій справі №815/6667/17 у нього виник шанс виконати рішення суду спочатку добровільно боржником, а у випадку невиконання - примусово. В період з 10 грудня 2019 року, коли ухвала набрала законної сили по 25 лютого 2020 року він сподівався на добровільне виконання рішення суду Затоківською СР. З'ясувавши, що рішення не буде виконане в добровільному порядку, 25 лютого 2020 року він звернувся до відповідача у даній справі з проханням примусового виконання рішення суду, за результатами якого йому було відмовлено у виконанні, про що було повідомлено 19 березня 2020 року.
Таким чином, апелянт вважає, що про порушення своїх прав та інтересів відповідачем він дізнався з відповіді №М-442-10 від 17 березня 2020 року, яку отримав поштою 19 березня 2020 року та про що надавав суду саму відповідь та друк трекінгу відправлення №6509106705161 з офіційного сайту Укрпошти. Адміністративний позов у вказаній справі був ним поданий 30 березня 2020 року, тобто в межах десятиденного строку звернення, з урахуванням вихідного дня, на якій припав 10-й день строку.
У відзиві ВПВР УЗПВР в Одеській області Південного МУМЮ (м.Одеса) на апеляційну скаргу вказується, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не відповідають правилам правозастосування, а ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції:
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року по справі №815/6667/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Затоківської МР, третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про визнання дій протиправними та скасування розпоряджень про проведення службового розслідування та припинення повноважень виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської СР, стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року задоволена частково апеляційна скарга ОСОБА_1 , рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року скасовано, прийнята нова постанова, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Затоківського селищного голови №68-к від 07 грудня 2017 року "Про припинення повноважень в.о. керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради".
Визнано протиправним та скасовано рішення тимчасової дисциплінарної комісії від 13 грудня 2017 року "Про накладання дисциплінарного стягнення на виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради":
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Затоківського селищного голови №71-к від 13 грудня 2017 року "Про звільнення виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на службі в Затоківській СР на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету з 15 грудня 2017 року.
Стягнуто із Затоківської СР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 грудня 2017 року по 19 червня 2018 року в сумі 58 582,50 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 50 копійок) грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків та зборів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду 19 червня 2017 року виданий 05 липня 2018 року виконавчий лист щодо поновлення ОСОБА_1 на службі в Затоківській СР на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету з 15 грудня 2017 року.
Через невиконання відповідачем постанови суду від 19 червня 2018 року позивач, 25 квітня 2019 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України вх.№5288/19.
В тексті вказаної заяви ОСОБА_1 зазначив, що з метою захисту його порушених прав та інтересів внаслідок невиконання судового рішення - постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року Затоківською СР він звертався до Урядової гарячої лінії.
З відповіді від 02 жовтня 2018 року №М-1574-09 з Головного територіального управління юстиції вбачається, що на звернення позивача, яке надійшло на Урядову гарячу лінію 17 вересня 2018 року за реєстраційним №МА-8533655 повідомлено, що у провадженні відділу у період з 26 липня 2018 року по 01 жовтня 2018 року перебувало виконавче провадження №56852779 з примусового виконання виконавчого листа №815/6667/17, виданого 05 липня 2018 року Одеським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на службі в Затоківській СР на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету.
Водночас, позивачу повідомлено, що виконавче провадження завершене у порядку приписів п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року по справі №815/6667/17 заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України задоволено частково, доведено до Затоківської СР про:
невиконання в установленому законодавством порядку Затоківською СР постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року про поновлення ОСОБА_1 на службі в Затоківській СР на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету;
прийняття неправомірних розпоряджень Затоківського селищного голови №72-к "Про поновлення на роботі в.о. керуючого справами виконавчого комітету Затоківської СР ОСОБА_1"; №81-к від 07 вересня 2018 року Тимчасово виконуючого обов'язки Затоківського селищного голови про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України.
Наведена вище ухвала набрала законної сили 10 грудня 2019 року.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу про дії відповідача щодо закінчення виконавчого провадження ВП №56852779 по примусовому виконанню виконавчого листа №815/6667/17 від 01 жовтня 2018 року, виданого 05 липня 2018 року Одеським окружним адміністративним судом було відомо ще 25 квітня 2019 року (дата подання заяви до суду в порядку ст. 383 КАС України по справі №815/6667/17), що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи №815/6667/17 документами, копії яких залучено до матеріалів справи №420/2701/20, та невиконання рішення по справі №815/6667/17 підтверджено ухвалою суду від 06 листопада 2019 року (дата набрання законної сили 10 грудня 2019 року). Проте, з позовом до суду по цій справі позивач звернувся тільки 30 березня 2020 рову, тобто більше ніж через три з половиною місяців.
Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 2 ст. 287 КАС України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
З наведеного вбачається, що строк для звернення до суду з позовом про оскарження дій державного виконавця становить десять днів та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, слід ураховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.
Згідно ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавче провадження №56852779 з примусового виконання виконавчого листа №815/6667/17, виданого 05 липня 2018 року Одеським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на службі в Затоківській СР на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету з 15 грудня 2017 року було в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області, у період з 26 липня 2018 року по 01 жовтня 2018 року.
02 жовтня 2018 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними дій відповідача щодо поновлення ОСОБА_1 на посаду т.в.о. заступника Затоківського селищного голови з інвестиційних питань, туризму та соціальної політики та звільнення ОСОБА_1 з посади т.в.о. заступника Затоківського селищного голови з інвестиційних питань, туризму та соціальної політики, скасування розпорядження Затоківського селищного голови №72-к "Про поновлення на роботі в.о. керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_1", зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської СР, скасування розпорядження №81-к від 07 вересня 2018 року Тимчасово виконуючого обов'язки Затоківського селищного голови про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України, зобов'язання відповідача внести зміни у штатний розпис та поновити посаду керуючого справами виконавчого комітету Затоківської СР.
Даний позов у справі №1540/5096/18 24 грудня 2018 року був задоволений, проте постановою від 09 квітня 2019 року П'ятого апеляційного адміністративного суду була задоволена апеляційна скарга Затоківської СР, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року було скасовано, а провадження закрито.
Суд апеляційної інстанції у справі №1540/5096/18 зазначив, що захист прав необхідно здійснювати шляхом звернення до суду в порядку ст. 383 КАС України, що не передбачає оскарження будь-яких рішень державного виконавця.
25 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України та із заявою в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними дій відповідача щодо поновлення ОСОБА_1 на посаду т.в.о. заступника Затоківського селищного голови з інвестиційних питань, туризму та соціальної політики та звільнення ОСОБА_1 з посади т.в.о. заступника Затоківського селищного голови з інвестиційних питань, туризму та соціальної політики, скасування розпорядження Затоківського селищного голови №72-к "Про поновлення на роботі в.о. керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_1", зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської СР, скасування розпорядження №81-к від 07 вересня 2018 року Тимчасово виконуючого обов'язки Затоківського селищного голови про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України, зобов'язання відповідача внести зміни у штатний розпис та поновити посаду керуючого справами виконавчого комітету Затоківської СР, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року дану заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Було вирішено для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушення закону, довести до Затоківської СР про:
- невиконання в установленому законодавством порядку Затоківською СР постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року про поновлення ОСОБА_1 на службі в Затоківській СР на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету;
- прийняття неправомірних розпоряджень Затоківського селищного голови №72-к "Про поновлення на роботі в.о. керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_1 "; №81-к від 07 вересня 2018 року Тимчасово виконуючого обов'язки Затоківського селищного голови про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України;
- повідомити Затоківську СР, що ухвала суду підлягає негайному виконанню після набрання нею законної сили;
- зобов'язати Затоківську СР, повідомити суд про виконання ухвали суду у 10-денний строк після набрання нею законної сили.
Як зазначено апелянтом, в період з 10 грудня 2019 року, (дата набрання законної сили ухвали) по 25 лютого 2020 року Затоківською СР не виконано рішення в добровільному порядку.
25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з проханням примусового виконання рішення суду.
Листом №М-442-10 від 17 березня 2020 року (який отримано позивачем 19 березня 2020 року), повідомлено, що згідно розпорядження голови Затоківської СР від 27 серпня 2018 року №72-к, вимоги виконавчого документа виконано, про що зроблено відповідний запис у Вашій трудовій книжці. Отже, 01 жовтня 2018 року виконавче провадження завершено у порядку приписів п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із фактичним виконанням рішенням суду.
Разом з тим, судом першої інстанції фактично не надана оцінка доводам позивача, які були обґрунтовані вищезазначені обставинами щодо намагання позивача виконати судове рішення, що, на думку судової колегії, свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Суд першої інстанції обмежився констатацією, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини не є об'єктивними, тобто такими, що не залежали від волі позивача, обставинами, які б доводили поважність причин пропуску встановленого законом скороченого строку звернення до адміністративного суду та пояснювали тривале зволікання з пред'явленням позову.
Судова колегія вважає передчасним зазначення судом першої інстанції, що позивачем не приведено доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, оскільки судом першої інстанції не вказано, чому причини пропуску строку звернення до суду, приведені позивачем, визнані неповажними.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки суд першої інстанції не врахував, що строк звернення до суду позивачем пропущений з поважних причин, оскільки позов подано в межах десятиденного терміну з моменту отримання відповіді від відповідача (листа №М-442-10 від 17 березня 2020 року), з якого позивач дізнався про порушення його прав.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Так, ЄСПЛ у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21 лютого 1975 року, ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч.1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно до вимог ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Так, у справі "Bellet v. France", ЄСПР зазначив, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
З аналізу вищевикладеного встановлено, що позивач фактично був позбавлений гарантованого Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту.
На думку судової колегії, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву з зазначених підстав, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими заходами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції") говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Відповідно до ст. 129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З урахуванням того, що з матеріалів справи вбачається неналежне виконання судового рішення у справі №815/6667/17, судова колегія дійшла висновку, що оскаржену ухвалу про залишення позову без розгляду неможливо визнати законною та обґрунтованою, як того вимагає ст. 242 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим судове рішення, відповідно до ч.4 ст. 320 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 310, ч.3 ст. 312, ч.4 ст. 320, ст.ст. 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року скасувати.
Справу №420/2701/20 за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 серпня 2020 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.