П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 серпня 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/170/20
Категорія: 112030300 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.
Місце ухвалення: м. Херсон
Дата складання повного тексту: 23.03.2020 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної державної адміністрації в особі комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, третя особа Департамент соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонської обласної державної адміністрації (далі - Херсонська ОДА) в особі комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, третя особа Департамент соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації (далі - ДСЗН Херсонської ОДА), про:
- визнання протиправним та скасування рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Херсонській ОДА від 11 грудня 2019 року, відповідно до протоколу №9 про відмову у заміні діючого посвідчення категорії 1 на посвідчення нового зразка;
- стягнення з Херсонської ОДА 25 000 грн. моральної шкоди.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян" №551 від 11 липня 2018 року (далі - Порядок №551) ОСОБА_1 звернувся до комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для заміни посвідчення на посвідчення нового зразка. Однак, у заміні посвідчення було протиправно відмовлено, у зв'язку з не підтвердженням статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Крім того, зазначає, що відповідач протиправними та свавільними діями заподіяв моральну шкоду, яка виявляється у психічному напруженні у зв'язку з безпідставним позбавленням статусу ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, розчарування в діяльності уповноважених службових осіб органів державного управління та додаткове психічне напруження, викликане упередженим, формальним та зверхнім ставленням.
Відповідач та третя особа позов не визнали, вказуючи, що у 2019 році на виконання вимог Порядку №551, з метою своєчасної підготовки особової справи позивача для розгляду обласною комісією з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській ОДА, враховуючи відсутність у заявника підтверджуючих первинних кадрових, фінансових документів за 1986 рік щодо безпосередньої його участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Департаментом було зроблено запити до органів Пенсійного фонду України, архівного сектору Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та ТОВ "Агрофірма "Рубежівська".
У відповіді №10 від 18 липня 2019 року зазначено, в архіві ТОВ "Агрофірма "Рубежівська" на даний час відсутні будь-які документи радгоспу "Рубежівський", що підтверджують участь ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У зв'язку із зазначеним, на засіданні обласної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивачу було відмовлено у заміні діючого посвідчення категорії 1 на посвідчення нового зразка у зв'язку з не підтвердженням статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Також відповідач зазначає, що позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, не зазначив, за яких обставин чи якими діями відповідача йому заподіяні моральні чи фізичні страждання. У зв'язку із зазначеним, просить повністю відмовити в задоволенні позову.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення обласної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській ОДА від 11 грудня 2019 року, яке оформлено протоколом №9 в частині відмови ОСОБА_1 у заміні діючого посвідчення категорії 1 на посвідчення нового зразка.
Зобов'язано обласну комісію з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській ОДА повторно розглянути питання заміни посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_1 від 21 березня 2018 року, виданого ОСОБА_1 на посвідчення нового зразка, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Стягнуто з ДСЗН Херсонської ОДА на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) грн. у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ДСЗН Херсонської ОДА ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги ДСЗН Херсонської ОДА зазначає, що на даний час відсутні будь-які документи радгоспу "Рубежівський", що підтверджують участь гр. ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Крім того, апелянт наполягає на тому, що вимоги позивача стосовно витребування моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДСЗН Херсонської ОДА, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції:
ОСОБА_1 працював заступником директора в радгоспі "Рубежівський" Києво-Святошинського району, з 03 травня 1986 року по 17 травня 1986 року згідно розпорядження Цивільної оборони Києво-Святошинського району був відряджений в Чорнобильську зону с. Ново-Шепелічі та с. Зимове для вивезення сільськогосподарських тварин.
На підставі довідки радгоспу "Рубежівський" від 15 червня 1992 року №126, рішенням засідання обласної комісії по вирішенню спірних питань, пов'язаних із визначенням статусу та соціального захисту громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 24 серпня 1992 року, позивачу визначено 2 категорію ліквідатора.
Згідно експертного висновку від 07 жовтня 2011 року №12199 встановлено, що захворювання наявні у позивача пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
28 лютого 2012 року ОСОБА_1 було видано виписку з акта огляду МСЕК, яка підтверджує встановлення 3 групи інвалідності безстроково. Позивач є інвалідом 3 групи у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
21 березня 2018 року позивачу було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_1 . Згідно вкладки до посвідчення ОСОБА_1 - учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - безстроково.
На підставі Порядку №551, ОСОБА_1 12 квітня 2019 року звернувся до ДСЗН Херсонської ОДА для заміни існуючого посвідчення.
На засіданні обласної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській ОДА від 11 грудня 2019 року, прийняте рішення, оформлене протоколом №9, про відмову позивачу у заміні діючого посвідчення категорії 1 на посвідчення нового зразка, у зв'язку з не підтвердженням статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки документи з його особової справи не відповідають вимогам Порядку №551 а саме: відсутність кадрової та фінансової документації за 1986 рік, що підтверджують участь ОСОБА_1 у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та є підставою для довідки радгоспу "Рубежівський" від 15 червня 1992 року №126.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що посвідчення позивачу має бути видане на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою, яка наявна в матеріалах справи, та не заперечується відповідачем.
Натомість обласною комісією з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській ОДА застосована норма Порядку №551, яка встановлює порядок видачі посвідчень особам, віднесеним до 2 категорії, яка вимагає наявності довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби).
Таким чином, відповідачем застосовані норми Порядку №551, які стосуються осіб, до числа яких позивач не відноситься.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 56 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 73, 74, 77 КАС України, ст.ст. 23, 1173 ЦК України, ст.ст. 9, 11, ч.1 ст. 14, ст.ст. 15, 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п.п.2, 3, 7, 11, 14 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян" №551 від 11 липня 2018 року.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 21 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 11 Закону №796-ХІ1 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;
6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до ч. 5 ст. 17 цього Закону.
Частиною 1 ст. 14 Закону №796-ХІІ визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, до категорії 1 відноситься особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (ст.ст. 10, 11 і ч.3 ст. 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Статтею 15 Закону №796-ХІ1 встановлені підстави для визначення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.
За змістом положень ст. 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку №551 затверджені нові зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікунам дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з додатками 1-14.
Даний порядок регламентує процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
За змістом п.2 Порядку №551 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» іншими актами законодавства.
Пунктом 3 Порядку №551 встановлено, що (…) особам з інвалідністю видаються посвідчення категорії 1 із зазначенням групи інвалідності та строку, на який установлено інвалідність.
У разі установлення групи інвалідності довічно на правій внутрішній стороні посвідчення робиться запис "Безстроково".
Пунктом 11 Порядку №551 визначено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Посвідчення видаються, зокрема, особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
За змістом п.7 Порядку №551 зобов'язано Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, зокрема, провести до 1 січня 2021 року заміну посвідчень у зв'язку із затвердженням нових зразків посвідчень особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).
Матеріалами справи встановлено, що 21 березня 2018 року позивачу видано дублікат посвідчення (видано замість НОМЕР_2) (категорія 1) серія НОМЕР_1 особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також до посвідчення видана вкладка від 21 березня 2018 року, яка є безстроковою. Позивач є інвалідом 3 групи у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з Чорнобильською катастрофою.
Зазначене посвідчення видане на підставі та за зразками, затвердженими чинними на той час Постановами Кабінету Міністрів України "Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 серпня 1992 року №501 та "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20 січня 1997 року №51.
Положеннями п.11 Порядку №551 встановлено, що рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.
У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.
З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування оскаржуваного рішення відповідач посилався на відсутністю документів, що відповідають Порядку №551, а саме підтверджуючих первинних кадрових, фінансових документів за 1986 рік щодо безпосередньої його участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Судова колегія критично відноситься до вищенаведеного посилання відповідача, оскільки позивач є особою з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, якій встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою і відноситься до першої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності, у зв'язку з захворюванням пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 20-21).
Тобто, посвідчення позивача має бути видане на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою, яка наявна в матеріалах особової справи позивача.
Разом з тим, відповідачем застосована норма Порядку №551, яка встановлює порядок видачі посвідчень особам, віднесеним до 2 категорії, яка вимагає наявності довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби). Таким чином, відповідачем застосовані норми Порядку, які стосуються осіб, до числа яких позивач не відноситься.
Отже, відповідачем застосовані норми Порядку, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що є протиправним.
Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що Закон №796-ХІІ не містить визначення підстав і процедури позбавлення особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, адже, якщо ч.3 ст. 65 цього Закону визначає, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, то визнання безпідставною видачі посвідчення і вимога його повернути фактично означає позбавлення такої особи відповідного статусу.
Крім того, п.п.11 та 14 Порядку №551 визначено, що у разі встановлення регіональними комісіями, комісіями з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році та комісією при Мінсоцполітики факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами
Таким чином, Законом №796-ХІІ Кабінету Міністрів України було надано повноваження визначати порядок видачі посвідчень, а не фактичного позбавлення статусу постраждалого (потерпілого) від Чорнобильської катастрофи, а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення.
Щодо визначення розміру моральної шкоди, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов'язаннями України. Зокрема, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (п.64, заява №40450/04, від 15 жовтня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п.4 ч.2 ст. 23 ЦК України).
Тобто, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 КАС України).
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що наведені позивачем обставини спричинили йому моральну шкоду.
Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Ступакова І.Г. Лук'янчук О.В.