П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/117/20
Категорія: 111060000
Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С. В.
Час і місце ухвалення: 10:23 год.,м.Херсон
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Черкасовій Є. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 року № Ф-19639-51
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивачу нараховано єдиний соціальний внесок як фізичній особі-підприємцю та як самозайнятій особі, що провадить незалежну професійну діяльність, що, на думку позивача, свідчить про незаконне застосування до нього, як одного суб'єкта обов'язку щодо подвійної сплати єдиного соціального внеску за один й той же період.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що позивачем здійснено всі платежі в повному обсязі та вчасно сплачено єдиний соціальний внесок, що підтверджується матеріалами справи, а у відповідача в свою чергу були відсутні підстави для нарахування недоїмки із такої сплати. При цьому апелянт наголошує, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Водночас, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, позивач веде облік та сплату податків саме як самозайнята особа з видом діяльності КВЕД 70.22, що включає діяльність арбітражних керуючих. На думку апелянта їй нараховано ЄСВ як фізичній особі-підприємцю та як самозайнятій особі, що провадить незалежну професійну діяльність, що свідчить про незаконне застосування до неї, як одного суб'єкта, обов'язок щодо подвійної сплати ЄСВ за один і той же період
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 28.04.2005 року за № 24990000000004239.
ОСОБА_1 займається діяльністю арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на підставі Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), виданого згідно наказу Міністерства юстиції України від 18.03.2013 року № 457/5.
Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) НОМЕР_2 видано ОСОБА_1 01.04.2013 року без обмеження строку дії.
Позивач зареєстрована як платник єдиного податку з 06.05.2005 року, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ від 28.11.2013 року, з обранням загальної системи оподаткування.
Фізична особа - підприємець, арбітражний керуючий - ОСОБА_1 взята на облік як платник податків в органах державної податкової служби 14.05.2005 року за № 24338. 07.08.2013 року отримала довідку про взяття на облік платника податків № 1321031400849.
Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 року № Ф-19639-51 відповідачем позивачу визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 10930,62 грн.
Не погодившись із вказаною вимогою, позивач оскаржила її до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що оскільки позивачем не виконано свого обов'язку як суб'єкта підприємницької діяльності, який провадить незалежну професійну діяльність, щодо сплати єдиного соціального внеску у встановлені законом строки, дії контролюючого органу з формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідають вимогам законодавства, у зв'язку із чим, відсутні підстави для її скасування.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:
фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності.
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ передбачено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування, а також самозайняті особи, зокрема, і арбітражні керуючі, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав загальну систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.
Відтак, аналіз змісту вказаних приписів, в розрізі положень Податкового кодексу України, дає підстави для висновку, що необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснює відмінні види діяльності.
Треба також зауважити, що позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування, який включає також діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у нього не виникає обов'язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач, в період перебування на податковому обліку як фізична особа-підприємець, повинна була перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець за видом діяльності за кодом КВЕД 70.22.
Крім того, відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).
Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162).
Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Згідно пункту 4 розділу ІІ Порядку № 1162, взяття на облік фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач як фізична особа - підприємець, арбітражний керуючий - ОСОБА_1 взята на облік як платник податків в органах державної податкової служби 14.05.2005 року за № 24338. 07.08.2013 року отримала довідку про взяття на облік платника податків № 1321031400849.
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).
Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.
Крім того, пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (частина перша статті 16 Закону № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).
Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Верховний Суд у рішенні від 02.09.2019 року у справі № 540/3939/19, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року, дійшов висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.
При цьому у вказаних рішеннях Суд дійшов висновку, що приписи пункту 16 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, про обов'язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.
Суд зазначив, що особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.
Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що хоча процедура щодо обліку платників єдиного внеску й була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення видів платників єдиного соціального внеску вона суперечить Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією від указаного Закону.
З матеріалів справи, а саме інтегрованої картки позивача вбачається, що відповідачем було нараховано ОСОБА_1 єдиний внесок за січень 2019 рік: як фізичній особі-підприємцю, в тому числі, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та за цей же період і в тій же сумі нараховано єдиний внесок як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, тобто позивачу нараховано єдиний внесок за один і той самий період у подвійному розмірі, що є неправомірним та суперечить вимогам чинного законодавства, а отже висновок суду першої інстанції, що нарахування ЄСВ позивачці у подвійному розмірі за 2019 рік не підтверджено матеріалами справи є необґрунтованими.
Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено, що за 2019 рік позивачем самостійно задекларовано та сплачено зобов'язання зі сплати ЄСВ в сумі 11016,72 грн., що підтверджується наданими до суду звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік та платіжними дорученнями від 20.01.2019 року № 2 (2754,18 грн.), від 14.05.2019 року № 3 (2754,18 грн.), від 24.06.2019 року № 5 (2754,18 грн.), від 05.09.2019 року № 7 (2754,18 грн.), тобто сплачено ЄСВ за 2019 рік.
В свою чергу, також з інтегрованої картки платника вбачається, що у позивача станом на 31.12.2018 року рахувалась заборгованість з ЄСВ на суму 8770,44 грн. що утворилась внаслідок подвійного нарахування ЄСВ, що встановлено рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року по справі № 540/1106/19. При цьому, суми, які сплачувались позивачем зараховувались відповідачем у погашення боргу минулих періодів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року по справі № 540/1106/19, оскільки матеріалами справи підтверджено, що заборгованість з ЄСВ на суму 8770,44 грн. за 2018 рік входить до суми визначеної у спірній вимозі.
З огляду на встановлення судом протиправності нарахування ЄСВ, а також враховуючи підтвердження даними ІКП факту щоквартальної сплати позивачем єдиного внеску у встановленому Законом № 2464 розмірі, колегія суддів приходить до висновку, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від прийнята відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню, що помилково не встановлено судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що під час перегляду рішення суду першої інстанції встановлено, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано належної оцінки доказам та неправильно застосовано норми права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 року № Ф-19639-51
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 27 серпня 2020 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова