П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 489/6089/19
Категорія: 113070100 Головуючий в 1 інстанції: Коваленко І. В.
Час і місце ухвалення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Черкасовій Є. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 570497 від 02.11.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що з оскаржуваною постановою не згоден та вважає її незаконною. Обґрунтовуючи свої доводи позивач вказує, що відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про дорожній рух», його транспортний засіб не повинен проходити обов'язковий технічний контроль, оскільки не використовується з метою отримання прибутку.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильно встановлені обставини справи та порушення норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві. Зокрема, на переконання скаржника, його автомобіль відповідно до вимог статті 35 Закону України "Про дорожній рух" не підлягає обов'язковому технічному контролю.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 570497 від 02.11.2019, 02.11.2019 о 17 год. 50 хв., водій ОСОБА_1 , рухався біля будинку № 240 по пр. Богоявленському в м. Миколаєві, керував транспортним засобом ГАЗ 2705, номерний знак НОМЕР_1 , який підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив вимоги підпункту «б» пункту 31.3 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 121 КУпАП, внаслідок чого на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для скасування постанови відповідача, оскільки позивач керував транспортним засобом, який не пройшов вчасно обов'язковий технічний контроль, і відповідно в його діях є порушення п. 31.3 Правил дорожнього рух України та склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 121 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306.
Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало порушення вимог п.п. "б" п. 31.3 ПДР, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого 3 статті 121 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про дорожній рух" транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Згідно з частиною другою, третьою статті 35 Закону України "Про дорожній рух" обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
За змістом частини шостої статті 35 Закону України "Про дорожній рух" для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить - кожні два роки.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 N 137 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 3 Порядку періодичність проходження обов'язкового технічного контролю для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років становить - кожні два роки.
Згідно з підпунктом "б" пункту 31.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Відповідно до частини третьої статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль ГАЗ 2705, номерний знак НОМЕР_1 , 2003 року випуску, за типом класифіковано і зареєстровано як «вантажний фургон малотоннажний-В».
Тому, з урахуванням вантажного типу транспортного засобу, колегія суддів приходить до висновку про те, що автомобіль ГАЗ 2705 відповідно до наведених вимог частини шостої статті 35 Закону України "Про дорожній рух", пункту 3 Порядку підлягає обов'язковому періодичному технічному контролю.
Водночас, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що транспортний засіб не підлягає технічному огляду, оскільки апелянт не використовує його з метою прибутку, оскільки Закон вимагає ТО для вантажного і комерційного транспорту. Так як автомобіль позивача підпадає під одну з цих категорій ( вантажний) - то проходити техогляд повинен. Так, якщо автомобіль призначений для перевезення вантажів за своєю конструкцією та типом, то він є вантажним. Про це є відмітка або в техпаспорті, або в базі даних НАІС. І техогляд повинен проходити.
При цьому, суд звертає увагу, що категорія транспортного засобу "В" не визначає тип автомобіля, вона вказує на категорію водія, який має право керувати цим автомобілем. Тобто, по допустиму масу даним автомобілем може керувати водій з категорією "В", але сам автомобіль призначений для перевезення вантажів і за зареєстрованими властивостями є вантажним, тому підпадає під вимоги закону.
Аналогічну правову позицію викладено в Постанові Верховного суду від 17.10.2019 року у справі № 126/1030/17.
Таким чином доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки до матеріалів справи приєднана копія реєстраційної картки ТЗ, яка містить достатньо інформації для перевірки судом правомірності оскаржуваної постанови
Посилання позивача на позицію Верховного Суду у справі №678/483/17 від 17.10.2019 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені справи мають різні спірні правовідносини та обставини справи не є тотожними.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 313, 316, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає. .
Повний текст постанови складено та підписано 25 серпня 2020 року
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І.Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова