ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 серпня 2020 року м. Київ № 757/15740/19-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Управління соціального захисту населення Дніпровської РДА у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Печерського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства соціальної політики України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення, оформлене витягом з протоколу № 368 від 13.04.2000 Комісії з спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України, в частині визнання безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Комісію з спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 1994 році він отримав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2.
Позивач стверджує, що громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії на ЧАЕС, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів вважаються учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та мають право на отримання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як зазначає позивач, розглядаючи питання визначення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідач-1 за відсутності визначених у законі підстав прийняв незаконне рішення, яким позбавив його статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вилучивши відповідне посвідчення.
Позивач стверджує, що відповідачем-1 не було врахованого того факту, що позивач в період з 05.06.1986 по 13.06.1986 працював у пункті дезактивації техніки та санітарної обробки населення в межах с. Андріївка, яке розташоване в межах зони відчуження Чорнобильської АЕС, та отримував підвищену оплату праці за роботу в межах 30-ти кілометрової зони відчуження Чорнобильської АЕС, що підтверджується довідкою Відкритого акціонерного товариства «Проммонтаж-22» від 20.03.1998 № 51.
З урахуванням викладеного позивач вважає, що правомірно отримав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а з огляду на що має право на пільги, встановлені законодавством для осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи категорії 2.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.03.2019 адміністративну справу № 757/15740/19-а передано на розгляд за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 адміністративну справу № 757/15740/19-а прийнято до провадження та відкрито спрощене провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач-1 позов не визнав, заперечуючи проти позовних вимог зазначив про їх безпідставність, оскільки з урахуванням положень Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 11.07.2018 №551 посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видаються обласними, Київською міською державними адміністраціями за місцем проживання (реєстрації) на підставі рішень регіональних комісій з визначенням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених обласними, Київською міською державними адміністраціями. При цьому, Комісією розглядаються спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за поданням регіональних комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених обласними, Київською міською державними адміністраціями.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2020 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської РДА у м. Києві (відповідач-2).
Відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що до повноважень Управління належить виключно прийом заяв та документів та передача їх Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), питання визначення статусу осіб не належить до повноважень Управління.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
22.11.1994 ОСОБА_1 Київською міською державною адміністрацією було видане посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2 серії НОМЕР_1 (а.с. 16).
27 липня 2018 року відбулось засідання Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на якому вирішено визнати виданим необґрунтовано посвідчення ОСОБА_1 категорії 2 серії НОМЕР_1 (а.с. 17).
Не погоджуючись з рішенням Комісії з спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів, відносяться до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 4 цієї ж статті, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (чинний на момент видачі позивачеві посвідчення категорії 2) (далі - Порядок № 501)
Пунктом 3 Порядку № 501 передбачено, що інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесених до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
Згідно з пунктом 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (чинний на момент прийняття спірного рішення про вилучення посвідчення категорії 2), спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, розглядаються комісіями при Київській і Житомирській облдержадміністраціях на підставі відповідних письмових підтверджень, виданих керівниками підприємств, організацій та установ, які направляли цих осіб на роботу до зони відчуження, або керівниками місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за місцем виконання робіт.
Спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при МНС, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, Мінпраці, Мінюсту, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.
У разі встановлення цими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.
За наведених правових норм громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії на Чорнобильській АЕС, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів вважаються учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є довідка підприємств, установа та організацій (військкоматів) про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, що містить відомості про період роботи (служби) у зоні відчуження.
Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів, є у розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» постраждалими від Чорнобильської катастрофи категорії 2.
Статус особи, постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 2 підтверджується посвідченням коричневого кольору, серії А, яке дає право на пільги, передбачені вказаним законом.
У разі встановлення факту того, що довідка, на підставі якої було видане відповідне посвідчення особи, постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 2, містила недостовірні відомості, таке посвідчення підлягає вилученню уповноваженими органами.
Визнаючи посвідчення ОСОБА_1 категорії 2 серії НОМЕР_1 від 22.11.1994 таким, що було видано необґрунтовано, відповідач виходив з того, що робота виконувалась не в с. Андріївка, а на ПУСО «Дитятки», а також термін роботи для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є меншим 14 календарних днів у 1986 році.
В аспекті вказаних висновків судом з відомостей, наявних у довідці Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2», встановлено, що у період з 05.06.1986 по 13.06.1986 ОСОБА_1 по місцю роботи Київська спеціалізована фірма «Проммонтаж-22» був відправлений на роботу в с. Андріївка Чорнобильського району Київської області, за що йому була виплачена заробітна плата у розмірі 111 крб. 99 коп. згідно з наказом № 121 від 05.06.1986 по КСФ-22 з урахуванням коефіцієнта «две сверх средние зарплаты»(а.с.18).
Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, якою затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток № 1), встановлено, що с. Андріївка Чорнобильського району Київської області відноситься до зони відчуження.
Відповідно до списку працівників Київської спеціалізованої фірми «Проммонтаж-22», які працювали на ЧАЕС, позивач виконував роботи на ЧАЕС (а.с. 21-22).
Згідно зі списком працівників Київської спеціалізованої фірми «Проммонтаж-22», які працювали на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, ОСОБА_1 у період з 05.06.1986 по 13.06.1986 виконував роботи на комплексному пункті перевантаження та дезактивації «Дитятки» (19-20).
З матеріалів справи з'ясовано, що на підставі наказу № 119 від 03.06.1986 з метою виконання робіт по монтажу та обв'язці обладнання в с. Дитятки Чорнобильському району згідно з розпорядженням Штабу ЦО та ЦО треста «ПТМ-2» були направлені з 05.06.1986 з дільниці 1, 2, 3 - 23 робітника, у тому числі слюсарі-монтажники. Наказ № 119 за підписом начальника управління ОСОБА_2 (а.с.25, 34-36).
Відповідно до наказу № 47 від 12.05.1993 керуючого трестом «Промтехмонтаж-2» ОСОБА_3 «Про зміни формулювання в наказах КСУ-22» про відрядження працівників в зону відчуження ЧАЕС в 1986 році» в наказі КСУ-22 № 119 від 03.06.1986 з мотивування про направлення працівників для виконання спеціальних робіт в с. Дитятки змінено формулювання на «командирувати працівників управління в зону відчуження ЧАЕС для виконання спеціальних монтажних робіт на замовлення Міненерго УССР - в Чорнобильській зоні в районі с. Андріївка». Зазначеним наказом установлено видати працівникам фірми, які брали безпосередню участь в роботах по ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження ЧАЕС довідки з формулюванням, зазначених у пункті 2.1 наказу (а.с.31-32).
Листом Прокуратури Залізничного району міста Київ від 05.05.2001 № 258/з повідомлено, що в ході перевірки прокуратурою району законності внесення змін до наказів тресту «Промтехмонтаж-2» керівництвом останнього у 1993 році було зібрано та вивчено документи, на підставі яких керуючим тресту «Проммтехмонтаж-2» Семенченко Л.К. у 1993 році було внесено корективи до попередніх наказів даного підприємства щодо зміни місця виконання робіт у 1986 році. Проведеною прокуратурою Залізничного району міста Києва перевіркою порушень чинного законодавства в діях керівництва тресту «Промтехмонтаж-2» в частині внесення змін до попередніх наказів не встановлено (а.с.28).
Аналогічні відомості про відсутність порушень при перевірці правильності оформлення первинних документів учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС містяться в акті перевірки підприємства управління «Проммонтаж-22» треста «Промтехмонтаж-2» від 25.02.1999 (а.с.25).
Відповідно до довідки, виданої Відкритим акціонерним товариством «Промтехмонтаж-2» від 04.06.2018 вих. № 31, ОСОБА_1 працював в Київському спеціалізованому управлінні «Проммонтаж-22» бувшого тресту «Промтехмонтаж-22» з 19.08.1985 по 25.11.1986 слюсарем монтажником.
З 25.06.1993 Київське спеціалізоване управління «Проммонтаж-22» тресту «Промтехмонтаж-22» перейменоване в Київську спеціалізовану фірму «Проммонтаж-22» ВАТ Промтехмонтаж-22» на підставі наказу № 72 від 25.06.1993.
Трест «Промтехмонтаж-22» в процесі його приватизації перейменовано на відкрите акціонерне товариство «Промтехмонтаж-2» згідно з наказом регіонального відділення Фонду держмайна України в м. Києві від 17.06.1993 № 139 (а.с.30).
Суд зазначає, що зазначені вище документи не містять будь-яких розбіжностей чи неточностей та містять підписи осіб, відповідальних за їх складання, які скріплені печатками відповідних установ.
Відповідач в оспорюваному рішенні та у відзиві на позовну заяву будь-яких обставин, з яких надані позивачем документи не були взяті до уваги, не зазначив.
Наведені обставини у сукупності спростовують висновки відповідача про відсутність документального підтвердження факту роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження, а саме в с. Андріївка Чорнобильського району впродовж дев'яти днів з моменту аварії до 1 липня 1986 року.
Зауваження відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що період роботи позивача у зоні відчуження є меншим терміну передбаченого законом (14 календарних днів у 1986 році), суд вважає безпідставними, оскільки, як було зазначено судом вище, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії вважаються особи, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано не взяв до уваги документи, якими підтверджується факт роботи позивача в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року.
У частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені під час розгляду справи обставини дають підстави для висновку, що оспорюване рішення Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерства соціальної політики України, оформлене протоколом від 13.04.2000 № 368, визначеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям не відповідає, позаяк прийняте непропорційно та без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
За викладених обставин рішення Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України, оформлене протоколом від 13.04.2000 № 368, є протиправним.
Водночас, згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за належне визнати протиправним та скасувати рішення Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України, оформлене протоколом від 13.04.2000 № 368.
Щодо вимог позивача про зобов'язання Комісії з спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в особі Міністерства соціальної політики України видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС суд зазначає наступне.
11 липня 2018 року постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок № 551).
Положеннями пункту 11 Порядку № 551 визначено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:
- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);
- особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
Приписами пункту 13 Порядку № 551 установлено, що спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінсоцполітики, до складу якої, крім його фахівців, входять представники МОЗ, ДАЗВ, МВС, Міноборони, Київської облдержадміністрації та громадських об'єднань, статутна діяльність яких пов'язана із соціальним захистом осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (за згодою), за поданням уповноважених органів.
Рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії (пункт 14 Порядку № 551).
Отже, з наведеного вбачається обов'язок уповноважених органів за місцем проживання (реєстрації) особи видавати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особам, які брали участь у виконанні робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності відповідного рішення комісії.
Матеріалами справи та наявними в ній документами підтверджується підстави для видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (пункт 4 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Так, приписами підпункту 35 пункту 6 Положення про департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.02.2013 № 175, передбачено, що Департамент соціальної політики Київської міської державної адміністрації у сфері соціальної підтримки населення, забезпечення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян, зокрема, організовує та координує роботу, пов'язану із визначенням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідів війни, учасників війни та осіб, на яких поширюється чинність Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
З системного аналізу викладених положень чинного законодавства слідує, що прийняття рішень з визначення статусу (категорій) постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі даних документів заявника, що скеровані до нього управліннями соціального захисту населення районних державних адміністрацій за їх поданням, віднесено до компетенції структурного підрозділу Київської міської державної адміністрації - Департаменту соціальної політики.
При цьому, Департамент соціальної політики Київської міської державної адміністрації, приймаючи рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення, керується даними документів заявника, що скеровані до нього управліннями соціального захисту населення районних державних адміністрацій за їх поданням.
Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ця мета зазначена також у статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ).
Отже, у цій справі, за наявності достатніх та належним чином поданих позивачем документів, з урахуванням позиції суду про необґрунтованість причин вилучення у позивача посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, недоведеність відповідачем існування інших, передбачених чинним законодавством, обставин, що можуть слугувати підставою для визнання безпідставною видачу позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у відповідача, в даному випадку, відсутні повноваження діяти на власний розсуд, а, отже, і відсутні перешкоди у встановленню позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно, ефективним способом захисту порушеного права є зобов'язання Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської РДА у м. Києві оформити та направити до Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації подання для видачі позивачу посвідчення встановленого зразка.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з адміністративним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 58143 від 25.03.2019 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 2, 3).
Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок Міністерства соціальної політики України.
Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України, оформлене протоколом від 13.04.2000 № 368.
3. Зобов'язати Комісію із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
4. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код: 37397200, місцезнаходження: 02125, м. Київ, вул. Курнатовського, 7-А, корп. 1) оформити та направити до Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації подання для видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) посвідчення встановленого зразка.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства соціальної політики України (ідентифікаційний код: 37567866, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 8/10) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Т.П. Балась