ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 серпня 2020 року м. Київ № 640/9164/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Центр глобальних повідомлень Україна»
доГоловного управління ДФС у м. Києві (відповідач-1) Державної податкової служби України (відповідач-2)
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр глобальних повідомлень Україна» з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2019 №0183771207 за результатами камеральної перевірки та акту камеральної перевірки від 05.02.2019 №512/26-15-12-07-20/34487322;
- визнати протиправним та скасувати рішення Держаної фіскальної служби України від 11.05.2019 №21723/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарги.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що усі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних, що вказані Головним управлінням Державної фіскальної служби України в акті як такі, що зареєстровані з порушенням строку, є податковими накладними, що не підлягають наданню отримувачу, та є такими, що або складені на постачання неплатнику податку; або розрахунки коригування до зведених податкових накладних, що складні за результатами річного перерахунку ПДВ, що був здійснений позивачем, згідно з п. 199.5 ст. 199 Податкового кодексу України, у 2017-2018 роках, та складених на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; або податковими накладними, що складені позивачем як отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента на митній території України. Вказане, за твердженням представника позивача, свідчить про відсутність підстав для застосування по відношенню до ТОВ «Центр глобальних повідомлень Україна» штрафних санкцій, передбачених п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, оскільки положення вказаної законодавчої норми має неоднозначне тлумачення як за формою, так і за змістом, а саме: не зрозуміло чи повинні такі податкові накладні одночасно відповідати двом умовам - не надаватись покупцю та/ або складатись за операціями з постачання товарів/ послуг, які звільнені від оподаткування, які оподатковуються за нульовою ставкою. На додаток, у позовній заяві наголошено на тому, що як вбачається з розрахунків коригування до податкових накладних, спроби реєстрації останніх були неодноразово здійснені 15.01.2019 та 16.01.2019, проте, Єдиний реєстр податкових накладних спочатку працював в аварійному стані, а потім взагалі припинив приймати податкові накладні та розрахунки коригування, а також надавати відповіді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
Від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки під час проведеної камеральної перевірки встановлено порушення граничних строків реєстрації відповідних податкових накладних та розрахунків коригування податкових накладних, з урахуванням того, що для звільненні від відповідальності, передбаченої ст. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній додатково наголосив на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що податкові накладні, перелік яких наведено в акті перевірки та які, відповідно, зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, містять код ставки податку « 20», що свідчить про те, що останні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість.
30.07.2019, 16.10.2019 та 24.06.2020 від представника позивача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення, в яких, зокрема, вказано, що податкові накладні від 11.12.2017 №610, від 16.12.2017 №721, від 16.12.2017 №722, від 16.12.2017 №723, від 31.12.2017 №724, що яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, складені позивачем у зв'язку з використанням товарів/послуг/необоротних активів в операціях, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а саме: у постачанні послуг, місце постачання яких, відповідно до п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України, розташоване за межами митної території України (такі операції здійснювались компаніям нерезидентам), зокрема, надавались послуги з оброблення даних, роботи з базами даних, консультаційні послуги з питань інформатизації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2020 здійснено заміну відповідача-2 - Державної фіскальної служби України - на його правонаступника - Державну податкову службу України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та додаткові пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Центр глобальних повідомлень Україна» за 2017-2018 роки, за результатами чого складено акт від 05.02.2019 №512/26-15-12-07-20/34487322, в якому вказано про порушення ТОВ «Центр глобальних повідомлень Україна» граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за 2017-2018 роки в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), а саме: від 31.12.2017 №40, від 31.12.2017 №41, від 31.12.2017 №29, від 31.12.2017 №44, від 31.12.2017 №31, від 31.12.2017 №45, від 31.12.2017 №46, від 31.12.2017 №47, від 31.12.2017 №49, від 31.12.2017 №34, від 11.09.2017 №70, від 14.09.2017 №106, від 13.09.2017 №90, від 06.09.2017 №36, від 31.12.2017 №56, від 31.12.2017 №37, від 31.12.2017 №59, від 11.12.2017 №610, від 31.12.2017 №724, від 16.12.2017 №722, від 31.12.2017 №61, від 16.12.2017 №721, від 16.12.2017 №723, від 31.12.2018 №71, від 31.12.2018 №64, від 31.12.2018 №60.
На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2019 №0183771207, яким, з огляду на встановлення порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201, та згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, за затримку реєстрації на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 1 234 267,70 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 123 426,77 грн.; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 1 938 855,54 грн. застосовано штраф в розмірі 30% у сумі 581 656,67 грн. загальна сума штрафу становить 705 083,44 грн.
Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, ТОВ «Центр глобальних повідомлень Україна» подано до Державної фіскальної служби України відповідну скаргу, за результатами розгляду якої Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 11.05.2019 №21723/6/99-99-11-06-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 01.03.2019 №0183771207 залишено без змін, ас скаргу - без задоволення.
Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення та рішення Державної фіскальної служби України протиправним та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У силу пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, крім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов'язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що спростовує твердження представника позивача про те, що перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних не може бути проведена у рамках камеральної перевірки, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Щодо змісту виявленого порушення слід зазначити наступне.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Приписами п. 120.1-1 ст. 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.
Системний аналіз ст. 201, п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №816/1488/17.
Як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, представником позивача наголошено на тому, що спірні податкові накладні та розрахунки коригування податкових накладних не підлягають наданню отримувачу, та є такими, що або складені на постачання неплатнику податку; або розрахунки коригування до зведених податкових накладних, що складні за результатами річного перерахунку ПДВ, що був здійснений позивачем, згідно з п. 199.5 ст. 199 Податкового кодексу України, у 2017-2018 роках, та складених на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; або податковими накладними, що складені позивачем як отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента на митній території України.
Так, зі змісту наявних у матеріалах справи розрахунків коригування податкової накладної від 31.12.2017 №40, від 31.12.2017 №41, від 31.12.2017 №29, від 31.12.2017 №44, від 31.12.2017 №31, від 31.12.2017 №45, від 31.12.2017 №46, від 31.12.2017 №47, від 31.12.2017 №49, від 31.12.2017 №34, від 31.12.2017 №56, від 31.12.2017 №37, від 31.12.2017 №59, від 31.12.2017 №61, від 31.12.2018 №71, від 31.12.2018 №64, від 31.12.2018 №60 вбачається, що останні є зведеними податковими накладними, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю) із зазначенням причини « 09».
Згідно з п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент формування спірних податкових накладних), платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Аналогічні за змістом положення також викладено у п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (надалі - Порядок №1307 у редакції, яка діяла станом на момент формування спірних податкових накладних), згідно з яким, у разі нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися: 1) в операціях, що не є об'єктом оподаткування; 2) в операціях, звільнених від оподаткування; 3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; 4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.
У разі складання зведеної податкової накладної в графі «Зведена податкова накладна» робиться помітка «X».
У таких зведених податкових накладних у графі «Отримувач (покупець)» платник податку зазначає власне найменування (П. І. Б.), у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 600000000000», а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).
Відповідно до п. 16 Порядку №1307, таблична частина податкової накладної складається з двох розділів: А і Б.
До розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг.
У разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у цій графі платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України.
У графі 10 зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, вказується вартість (частина вартості) товару/послуги, необоротного активу, на яку нараховується податок відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу, згідно з основною ставкою податку та ставкою податку 7 відсотків, які застосовуються при нарахуванні податкових зобов'язань.
До розділу А податкової накладної (рядки I - X) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така податкова накладна, а саме: у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість; у рядках II - IV зазначаються суми податку на додану вартість, нараховані виходячи з обсягів постачання, зазначених у рядках V та VI; у рядках V - IX зазначаються загальні обсяги постачання товарів/послуг в розрізі кодів ставок, зазначених у графі 8 нижньої табличної частини податкової накладної.
У податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, рядки VII - IX не заповнюються.
Відтак, з урахуванням того, що зі змісту вказаних розрахунків коригування податкових накладних вбачається, що останні є зведеними податковими накладними, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю) із зазначенням причини « 09», тобто складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, суд дійшов до висновку, що ТОВ «Центр глобальних повідомлень Україна» у межах спірних правовідносин звільняється від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, за порушення граничних термінів реєстрації спірних розрахунків коригування податкових накладних (від 31.12.2017 №40, від 31.12.2017 №41, від 31.12.2017 №29, від 31.12.2017 №44, від 31.12.2017 №31, від 31.12.2017 №45, від 31.12.2017 №46, від 31.12.2017 №47, від 31.12.2017 №49, від 31.12.2017 №34, від 31.12.2017 №56, від 31.12.2017 №37, від 31.12.2017 №59, від 31.12.2017 №61, від 31.12.2018 №71, від 31.12.2018 №64, від 31.12.2018 №60), оскільки останні не надавались отримувачу (покупцю) та, при цьому, складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №240/3888/19, від 11.02.2020 у справі №520/8489/19.
Щодо решти спірних податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме: від 11.09.2017 №70, від 14.09.2017 №106, від 13.09.2017 №90, від 06.09.2017 №36, від 11.12.2017 №610, від 31.12.2017 №724, від 16.12.2017 №722, від 16.12.2017 №721, від 16.12.2017 №723, суд звертає увагу, що останні не відповідають одночасно таким критеріям: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Так, зміст вказаних податкових накладних свідчить про те, що вони не підлягають наданню отримувачу (покупцю) з підстав « 14» - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента, а також « 02» - Складена на постачання неплатнику податку, а розділ «А» останніх містить визначення суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті. Інші доводи, покладні в обґрунтування заявлених позовних вимог іншого не доводять, а наведеного не просовують.
На підставі викладеного, суд вказує, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.03.2019 №0183771207 в частині застосування штрафу у сумі 87 908,39 грн., що відповідає розміру штрафних санкцій, нарахованих за порушення граничних термінів реєстрації розрахунків коригування податкових накладних (від 31.12.2017 №40, від 31.12.2017 №41, від 31.12.2017 №29, від 31.12.2017 №44, від 31.12.2017 №31, від 31.12.2017 №45, від 31.12.2017 №46, від 31.12.2017 №47, від 31.12.2017 №49, від 31.12.2017 №34, від 31.12.2017 №56, від 31.12.2017 №37, від 31.12.2017 №59, від 31.12.2017 №61, від 31.12.2018 №71, від 31.12.2018 №64, від 31.12.2018 №60). В іншій частині оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд дійшов до висновку про його правомірність.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Держаної фіскальної служби України від 11.05.2019 №21723/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарги суд зазначає про наступне.
Відповідно до п. 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
У свою чергу, приписами п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Згідно з п.п. 56.2-56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Також, п. 56.6 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
Згідно з п.п. 56.8-56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Разом з тим, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку. З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Зі змісту рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 11.05.2019 №21723/6/99-99-11-06-01-25 вбачається, що останнім розглянуто скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.03.2019 №0183771207, за результатами чого останнє залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Отже, вказане рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, відтак, рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 11.05.2019 №21723/6/99-99-11-06-01-25 безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, з огляду на що, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 24.05.2019 №695 та від 05.06.2019 №792, ТОВ «Центр глобальних повідомлень Україна» під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 12 497,25 грн., з яких, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача підлягає присудженню судові витрати у розмірі 1 322,03 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр глобальних повідомлень Україна» до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.03.2019 №0183771207 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр глобальних повідомлень Україна» штрафу у сумі 87 908,39 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр глобальних повідомлень Україна» (код ЄДРПОУ 34487322, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 322,03 грн. (однієї тисячі трьохсот двадцяти двох грн. 03 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок