про залишення позовної заяви без руху
26 серпня 2020 року справа № 580/3343/20
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів,
встановив:
21 серпня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стільців, 17, м. Київ, 04053), в якому просить:
1) стягнути з відповідача на користь позивача індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 20118 грн. 14 коп.;
2) стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 5457 грн. 51 коп.;
3) стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 3% вартості робіт (послуг) у сумі 1992653 грн. 52 коп.;
4) стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 100000 грн.
Ознайомившись із позовною заявою, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху з нижче зазначених підстав.
Частиною 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (надалі - Закон № 3674).
Позивач не додав до позовної заяви документу про сплату судового збору, проте зазначив про звільнення його від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", якою передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 15 травня 2019 року по адміністративній справі № 817/649/16 навела свій правовий висновок про те, що дія частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Наведений правовий висновок підтримав також і Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року по даній справі, вказавши про те, що обов'язок позивачів сплатити судовий збір відсутній.
Таким чином, позивач звільняється від сплати судового збору за позовні вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині стягнення на користь позивача індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 20118 грн. 14 коп., 3% річних у сумі 5457 грн. 51 коп. та пені у розмірі 3% вартості робіт (послуг) у сумі 1992653 грн. 52 коп.
Однак, позивачем також заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 100000 грн., тому вказана вимога не підпадає під дію ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", тому позивач повинен сплатити за вказану вимогу судовий збір на загальних підставах.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, з подальшими змінами та доповненнями.
Частиною 2 ст. 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою розмір ставки судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу для працездатних осіб на 2020 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня - 2102 гривні.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 1000 грн. (100000 грн. (сума позовної заяви про стягнення моральної шкоди) х 1% (ставка судового збору) = 1000 грн.).
Згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів..
Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як встановлено суддею з позову, 02.10.2019 кошти в сумі 58061 грн виплачені, однак до Черкаського окружного адміністративного суду з даним позовом позивач звернувся лише 20.08.2020 (відтиск календарного штемпеля Укрпошти на поштовому конверту, у якому надійшов позов до суду), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Згідно ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. ч. 1-2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, що має наслідком на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 132, 160-161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали суду заява підлягає поверненню.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.П. Тимошенко