Справа № 560/1388/20
іменем України
27 серпня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в якій просить суд:
1. Поновити строк звернення із адміністративним позовом.
2. Звільнити, а у разі неможливості - відстрочити сплату судового збору.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 05 липня 2019 року №21 РС.
4. Зобов'язати начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка внести зміни до наказу про звільнення змінивши формулювання на інше - з поважних причин.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.08.2018 була зарахована на перший курс навчання до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до наказу начальника Військового інституту №23-РС. 20.08.2018 наказом начальника Військового інституту №162 (по стройовій частині) зарахована до списків особового складу Військового інституту.
20.08.2018 між позивачкою та Міністерством оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
Зазначає, що у зв'язку з тим, що завагітніла та уклала шлюб із чоловіком, який має серйозні захворювання, а також у зв'язку з тим, що чоловік проживає у м. Хмельницькому і не може бути переведений в м. Київ, по місцю проходження служби позивачки, просила перевести її для проходження служби (навчання) в іншому навчальному закладі в м. Хмельницькому. Вказує, що оскільки їй було повідомлено про неможливість переведення в м. Хмельницький, вважає, що отримала право достроково розірвати контракт та звільнитися з поважних причин з Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Натомість, наказом начальника Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка від 50.07.2019 №21 РС її звільнено з формулюванням "у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем".
Вважає даний наказ незаконним та протиправним, а тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, визначених ч.4 ст.123 КАС України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржила її в апеляційному порядку.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року скасовано. Справу направлено до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2020 суддею Михайловим О.О. прийнято до провадження справу №560/1388/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Відповідачем 02.04.2020 подано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що позивачка не зверталась із рапортом про переведення її до іншого закладу вищої освіти, не зверталась із рапортом про відрахуванням через будь-які сімені обставини або поважні причини. Натомість у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка наявний рапорт позивачки від 21.06.2019 в якому вона просила відрахувати її через небажання продовжувати навчання. Просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 14.08.2018 зарахована на перший курс навчання до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до наказу начальника Військового інституту №23-РС.
20.08.2018 наказом начальника Військового інституту №162 (по стройовій частині) зарахована до списків особового складу Військового інституту.
20.08.2018 між позивачкою та Міністерством оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
21.06.2019 ОСОБА_1 подала рапорт на ім'я начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка в якому просила відрахувати її з Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка за небажанням продовжувати навчання.
Відповідно до наказу проректора з науково-педагогічної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 03.07.2019 №1717-33, наказу начальника Військового інституту (по особовому складу) від 05.07.2019 №21 РС, наказу начальника Військового інституту (по стройовій частині) від 05.07.2019 №134 позивачка відрахована з Військового інституту, звільнена з військової служби, виключена зі списків особового складу з 05.07.2019 за підпунктом "ж" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем".
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначені види військової служби. Зокрема, одним з видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти).
Суд встановив, що позивачка проходила військову службу (навчання) курсанта вищого навчального закладу, який має у своєму складі військовий інститут, перебуваючи на посаді курсанта 117-пл навчальної групи військового гуманітарно-лінгвістичного факультету за спеціальністю "Політологія", яка є публічною службою, що підтверджується наказом начальника Військового інституту (по стройовій частині) від 20.08.2018 №162.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачені наступні підстави для звільнення з військової служби:
2) під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації):
а) у зв'язку із закінченням строку контракту;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;
в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
г) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;
ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю, яка має будь-які види порушень функцій організму III - IV ступеня їх вираження та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II - III ступеня їх вираження відповідно до критеріїв встановлення інвалідності дітям, затверджених Кабінетом Міністрів України, або дитини з інвалідністю, яка має функціональні порушення в організмі та обмеження життєдіяльності, які відповідають критеріям для встановлення I чи II групи інвалідності для повнолітньої особи згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років;
д) через службову невідповідність;
е) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;
є) у зв'язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку;
ж) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
з) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
и) у зв'язку з неможливістю призначення на іншу посаду у разі прямого підпорядкування близькій особі;
і) у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади";
ї) як такі, що не пройшли встановлений випробувальний строк, визначений частиною першою статті 21 2 цього Закону;
й) які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.
Звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення зі служби за цією підставою (за бажанням військовослужбовців), здійснюється у строки, визначені центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, але не пізніше трьох місяців з дня набуття такого права, а тих, хто на час набуття права на звільнення зі служби виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, - протягом трьох місяців з дня завершення виконання таких завдань;
к) які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.
Звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення зі служби за цією підставою (за бажанням військовослужбовців), здійснюється у строки, визначені в абзаці другому підпункту "й" цього пункту цієї частини;
л) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
Суд встановив, що 21.06.2019 ОСОБА_1 подала рапорт на ім'я начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка в якому просила відрахувати її з Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка за небажанням продовжувати навчання (арк. спр. 111).
Жодних відомостей про те, що позивачка просить перевести її до іншого закладу вищої освіти чи відрахувати через будь-які сімені обставини або поважні причини вищевказаний рапорт не містить. Доказів подання інших рапортів позивачка суду не надала. Суд ухвалою витребовував у відповідача рапорти позивача про переведення чи звільнення, проте Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка повідомив суд, що позивачка не зверталась із такими рапортами.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З врахуванням положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Міністерство оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Ломоносова, 81, м.Київ 190, 03189 , код ЄДРПОУ - 22994521)
Головуючий суддя О.О. Михайлов