Справа № 500/857/20
21 серпня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.В.
представника позивача Василишин К.В.
представника відповідача Чорнописька В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємеця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000333201 від 13.01.2020 року, яким застосовано адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва алкогольних напоїв та тютюну в сумі 17000,00 грн.;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000323201 від 13.01.2020 року, яким застосовано адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва алкогольних напоїв та тютюну в сумі 17000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.12.2019 року Головним управлінням ДПC у Тернопільській області проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі, зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, за результатами якої помилково зроблено висновок про реалізацію позивачем алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності відповідних ліцензій. Однак акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення, є недопустимим доказом, з огляду на відсутність підпису посадової особи контролюючого органу в такому.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 22.12.2019 року здійснювалася роздрібна торгівля алкогольними напоями на підставі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у тому числі сидром та перрі (без додавання спирту), терміном дії "з 22.12.2018 року до 22.12.2019 року", а тому, з урахуванням визначення та обчислення строків у главі 18 розділу V Цивільного кодексу України, термін дії ліцензії на вказану дату не закінчився.
Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07.04.2020 року, що набрала законної сили, закрито провадження у справі №596/195/20 про адміністративне правопорушення за ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) подія, якого є аналогічною із фактичними обставинами, що слугували підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0000333201 від 13.01.2020 року. Відсутність ж в акті перевірки інформації про ким саме, кому, в який точно час та за якою адресою провадження господарської діяльності наштовхує на сумніви щодо здійснення 23.12.2019 року позивачем продажу тютюнових виробів та надання працівниками Головного ДПС України в Тернопільській області правильної оцінки ситуації.
За таких обставин, позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, які підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 15.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 27.05.2020 року подано до суду відзив на позов (а.с.51-53). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що питання "строку" щодо певного періоду у часі протягом якого діє ліцензія у Законі України від 19.12.1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон №481/95-ВР) зустрічається лише в контексті абз.25 ч.1 ст.1, відповідно до якого ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Тоді як ч.29 ст.15 Закон №481/95-ВР зазначено, що ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видається терміном на один рік. Оскільки, 2018 рік не був високосним, то останній, 365 день терміну дії ліцензій позивача спливав 22.12.2019 року о 23:59.
Враховуючи посилання у акті перевірки на фіскальний чек, відповідно до якого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: Тернопільська область, Гусятинський район, село Оришківці, здійснено продаж товару "Пріма" срібна синя за ціною 38,00 грн. 23.12.2019 року о 14:09:52, твердження про неможливість встановити усіх обставин справи є безпідставним. Оскільки, Головне управління ДПС у Тернопільській області не є учасником справи №596/195/20 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, то посилання позивача на ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не можуть братися судом до уваги.
Крім того, в наданих письмових поясненнях по суті встановлених перевіркою порушень позивач визнає факт продажу тютюнових виробів та алкогольних напоїв без наявності відповідних ліцензій, а тому відповідачем підставно за порушення ч.20 ст.15 Закон №481/95-ВР застосовано оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача фінансові санкції на підставі абз.6 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позові (а.с.1-8), просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві (а.с.51-53), просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на безпідставність таких.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, і це не заперечуються сторонами, що позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець, який здійснює господарську діяльність в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі наказу від 23.12.2019 року №865 (а.с.56), направлень від 23.12.2019 року №1383 та №1384 (а.с.55), працівниками Головного управлінням ДПС України у Тернопільській області проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за адресою провадження діяльності: АДРЕСА_1 , з питань наявності ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, виявлення порушень встановлених правил торгівлі підакцизними товарами, маркування підакцизних товарів, дотримання встановлених мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв та максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, а також інших питань, що регулюються вимогами Закону №481/95-ВР, Закону України " від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №66/95-ВР".
Результати перевірки оформлено актом №519/19-00-32-01/ НОМЕР_1 від 23.12.2019 року (а.с.80-81), якою встановлено реалізацію 23.12.2019 року тютюнових виробів без наявності ліцензії, а саме сигарети "Пріма" срібна синя за ціною 38,00 грн. згідно фіскального чеку №2322 від 23.12.2019 року. Пачка сигарет позначена маркою акцизного податку №031733, 26АВХД, ТВЗФ19/3
Також 22.12.2019 року було реалізовано: сигарети "Прилуки" червоні на суму 38,00 грн. згідно фіскального чеку №2314 від 22.12.2019 року, сигарети "Мальборо" жовте на суму 50,00 грн. згідно фіскального чеку №2315 від 22.12.2019 року, сигарети "Мальборо" червоне на суму 50,00 грн. згідно фіскального чеку №2317 від 22.12.2019 року, сигарети "Ротманс" демі сині на суму 39,00 грн. згідно фіскального чеку №2319 від 22.12.2019 року, вино ігристе напівсолодке червоне "Ореанда" ємкістю 0,75 л, міцністю 10,0-13,5% оборотів на суму 95,00 грн. згідно фіскального чека №2318 від 22.12.2019 року, коньяк "Шабо" ємкістю 0,25 л, міцністю 40% оборотів па суму 77,00 грн. згідно фіскального чеку №2316 від 22.12.2019 року, Z-звіт №2264 від 22.12.2019 року.
За висновками перевірки позивачем порушено ч.20 ст.15 Закон №481/95-ВР та 13.01.2020 року Головним управлінням ДПС України у Тернопільській області прийнято податкові повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. на підставі абз.6 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР:
№0000333201 (роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії, а.с.9-10);
№0000323201 (роздрібна торгівля тютюновими виробами без наявності ліцензії, а.с.11-12).
Рішенням Державної податкової служби України від 20.03.2020 року №10323 про результати розгляду скарги вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.20-22).
Не погодившись із такими податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесених на підставі них спірних рішень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом №481/95-BP.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абз.6 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Приписами ч.20 ст.15 Закону №481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
У відповідності до п.5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, в тому числі, акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).
У пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
У відповідності до пп.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст.86 ПК України).
У спірних правовідносинах акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, є недопустимим доказом, з огляду на відсутність підпису посадової особи контролюючого органу в такому.
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглядаючи питання про правове (доказове) значення акта перевірки, не підписаного одним із перевіряючих, та правомірності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень, в постанові від 19.06.2020 року у справі № 140/388/19, зазначено, що акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.
Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред'являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов'язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зафіксовано реалізацію 23.12.2019 року тютюнових виробів, а 22.12.2019 року тютюнових виробів та алкогольних напоїв, без наявності відповідних ліцензії.
Судом з'ясовано, що в межах господарської діяльності позивач здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями на підставі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у тому числі сидром та перрі (без додавання спирту) №19040308201800662 та тютюновими виробами на підставі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами №09040311201800587, виданими 19.11.2019 року Головним управлінням ДФС України у Тернопільській області, терміном дії "з 22.12.2018 року до 22.12.2019 року" (а.с.18-19).
Відповідно до ст.1 Закону №481/95-BP у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні, серед яких, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Згідно з ч.29 ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).
Отже, спеціальним законом з питань ліцензування роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено річний термін дії ліцензій та не встановлено правило щодо початку та закінчення перебігу строку дії ліцензії та порядку його обчислення.
В силу приписів ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно з ч.1, 2 ст.251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч.1, 2 ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч.1 ст.254 ЦК України).
За приписами ч.1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Терміни дії даних ліцензій були обмежені повноваженим органом з настанням календарного дня, - 22.12.2019 року, шляхом зазначення в них прийменника "до", який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.
Згідно із ч.1 ст.3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
За змістом ст.2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.
Відповідно до ч.2 ст.4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії "до 22.12.2019 року" та положень Конвенції, суд приходить до переконання про недопущення позивачем порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару (алкоголю та тютюну) в останній день чинності ліцензій - 22.12.2019 року.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанову від 25.04.2018 року у справі №803/350/17, висновок якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача фінансових санкцій за здійснення 22.12.2018 року роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що свідчить про не відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000333201 від 13.01.2020 року (роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії) критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з цим, проведено перевіркою встановлено факт реалізації позивачем тютюнових виробів і 23.12.2019 року, тобто за відсутності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
Так, відповідно до фіскального чеку №2322 від 23.12.2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: Тернопільська область, Гусятинський район, село Оришківці, здійснено продаж товару "Пріма" срібна синя за ціною 38,00 грн. 23.12.2019 року о 14:09:52 (а.с.54 зворот).
Враховуючи пряме посилання у акті перевірки на вказаний розрахунковий документ, твердження позивача про відсутність інформації: ким саме, в який точно час та за якою адресою провадження господарської діяльності відбулось порушення, а відтак неможливість встановити усіх обставин справи, є безпідставним.
Факт ж реалізації 23.12.2019 року тютюнових виробів не заперечується і самим позивачем в наданих письмових поясненнях, відібраних 23.12.2019 року Головним управлінням ДПС України у Тернопільській області по суті встановлених перевіркою порушень, які суд вважає найправильнішими і найдостовірнішими, правдивими, оскільки надаючи пояснення фізична особа-підприємцем ОСОБА_1 не мав на меті приховати будь-які факти, оскільки не зважав на можливі негативні наслідки.
В частині доводів представника позивача про відсутність складу адміністративного правопорушення в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.164 КУпАП (а.с.26-29), то суд враховує, що згідно з ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.
Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.
Суд враховує обставини встановлені постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07.04.2020 року у справі №596/195/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ст.164 КУпАП в частині чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено. Тоді як, представник позивача посилаючись на ствердження Гусятинського районного суду Тернопільської області про неможливість слугувати беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення самих по собі матеріалів перевірки, залишено поза увагою висновок такого суду, що протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №174140 від 20.01.2020 року, складений з порушенням вимог КУпАП, не може являтись належним та допустимим доказом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтоване застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. податковим повідомленням-рішенням №0000323201 від 13.01.2020 року за роздрібну торгівлю 23.12.2019 року тютюновими виробами без відповідної ліцензії, що стверджується фіскальним чеком №2322 від 23.12.2019 року, а також письмовими поясненнями від 23.12.2019 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , та не спростовано належним чином під час розгляду справи представником позивача, що свідчить про прийняття такого рішення відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень в повному обсязі.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000333201 від 13.01.2020 року, яким застосовано адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва алкогольних напоїв та тютюну.
У задоволенні вимоги визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000323201 від 13.01.2020 року, яким застосовано адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва алкогольних напоїв та тютюну - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 серпня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_2 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1
відповідач: - Головне управління ДПС у Тернопільській області місцезнаходження/місце проживаннявул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 ;
Головуючий суддя Мандзій О.П.