Справа № 580/647/18
Номер провадження 2/950/10/20
14 серпня 2020 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,
при секретарі судового засідання - Сивоконь А.І.,
з участю: позивачки - ОСОБА_1 , представника позивачки - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності;
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01.08.2007 року вони стали проживати разом як одна сім'я без реєстрацію шлюбу. З того часу вели спільне господарство, мали спільний бюджет та спільний побут, взаємно харчувалися і допомагали один одному, позивачка займалася веденням домашнього господарства, дбала про родину. Мешкали весь цей час в придбаній відповідачем квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . 16.02.2013 року вони зареєстрували шлюб, який в подальшому рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 26.09.2017 року було розірвано. За час спільного проживання та за спільні кошти вони з відповідачем зробили прибудову до вказаної квартири та провели ряд інших ремонтних робіт, внаслідок чого майно поліпшилося (збільшилося у вартості) на 75 %. Після розлучення між ними не досягнуто домовленості щодо поділу квартири, частина якої, як вважає позивачка, є об'єктом права їх спільної сумісної власності з ОСОБА_3 . Тому ОСОБА_1 просила встановити факт проживання її однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом з відповідачем у період з 01.08.2007 року по 15.02.2013 року, визнати квартиру, розташовану по АДРЕСА_1 , об'єктом права їх спільної сумісної власності та визнати за нею право власності на 37,5/100 частин даної квартири.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.
Відповідач та його представник проти вимог ОСОБА_1 заперечили, виходячи з того, що квартира була придбана ним особисто і належить йому на праві власності. Прибудова до квартири була здійснена у вересні 2007 року, а з позивачкою він зустрівся лише наприкінці 2008 року. Тоді вона стала інколи залишатися у нього на ніч та на вихідні і він не погоджується з тим, що відносини, які між ними мали місце, можна назвати сімейними, оскільки вони з ОСОБА_1 не були пов'язані спільним побутом, не мали взаємних прав та обов'язків, не мали спільного бюджету. Крім цього, що сам по собі факт придбання спірного майна в період спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності. Також сторона відповідача просить врахувати, що для поділу такого майна необхідно встановити, що джерелом його набуття були спільні кошти або спільна праця подружжя.
Свідок ОСОБА_5 , допитана в судовому засіданні, показала, що влітку 2007 року відповідач забрав ОСОБА_1 в свій будинок як дружину. Тоді ж сторони по справі стали разом проводити там ремонтні роботи. У неї в господарстві були металеві кутники й труби і вона надала згоду щоб ці матеріали були використані сторонами на ремонтні роботи. Також вона допомагала грішми, так як на той час отримувала пенсію. Крім коштів надавала сторонам продукти харчування, бо мала присадибне господарство. Її син робив котлован, а тесть відповідача від першого шлюбу місив глину. На її думку сторони стали проживати з липня 2007 року (точної дати сказали не може), а в серпні вони вже робили ремонт. Крім цього, в неї була кредитна картка і дочка знімала з неї кошти та придбавала все необхідне для ванної кімнати.
Свідок ОСОБА_6 , допитана в судовому засіданні, показала, що вони з ОСОБА_3 працювали разом на пошті в м. Лебедині з 2005 року, відповідач - водієм, вона - поштарко. Позивачка працювала в цей час в с. М.Бобрик завідуючою поштою. Вони часто підвозили її додому. Зустрічатися сторони стали з 2006 року. У 2007 року вони запрошували її на святкування своїх днів народжень. Спочатку добудови в квартирі не було, а потім, як уже мешкали разом, сторони разом її будували. За чиї кошти проводилося будівництво вона сказати не може, але зі слів позивачки знає, що в будівництві допомагала також її мати.
Свідок ОСОБА_7 , допитаний в судовому засіданні, показав, що вони з відповідачем разом працювали на пошті і він знає, що спірний будинок придбав ОСОБА_3 . З дружиною від першого шлюбу вони поділили майно і за ці кошти він придбав будинок. В той час дерев'яна прибудова біля будинку була, але на сьогодні вона перебудована. Перебудування відбувалося не відразу. У цих роботах приймав участь тесть ОСОБА_3 . Відповідач двічі до нього звертався з проханням позичити гроші. Один раз він позичив 1000 грн. на придбання цегли, а ще 1000 грн. на придбання цементу. Розписок вони не оформляли. Сторони стали зустрічатися коли працювали на пошті.
Свідок ОСОБА_8 , допитана в судовому засіданні, показала, що з 2005 року вона працювала як підприємець по наданню різних послуг у сфері нерухомості і до неї звернулися ОСОБА_9 та ОСОБА_3 з приводу продажу квартири, яку потім придбала ОСОБА_10 . Громадянка ОСОБА_11 натомість продала відповідачеві за 3500 американських доларів свою квартиру по АДРЕСА_2 . Це помешкання було без ремонту, газо та водопостачання також було відсутнє. Груба була начебто пошкоджена. В цілому квартира мала придатний для проживання стан, малися меблі, але старі.
Свідок ОСОБА_10 , допитана в судовому засіданні, показала, що придбала через агентство квартиру у колишньої дружина відповідача. Представником агентства була ОСОБА_8 . Кошти за придбане майно вона віддавала дружині ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_12 , допитана в судовому засіданні, показала, що позивачка є рідною племінницею її чоловіка. Сторони по справі проживали разом як чоловік та дружина приблизно 12 років. Мешкали в квартирі, розташованій у центрі м. Лебедина. Чия це була квартира вона не знає, але може підтвердити, що ОСОБА_1 в ній робила ремонт, мазала, фарбувала, прибирала, садила квіти.
Свідок ОСОБА_13 , допитана в судовому засіданні, показала, що відповідача знає приблизно 20 років. Після розлучення він придбав квартиру по АДРЕСА_2 . За скільки він придбав цю квартиру не знає. Вона його відвідувала і спочатку ОСОБА_3 проживав там сам та робив якість роботи. Позивачку там побачила коли прибудова була уже добудована, шпалери поклеєні. У неї він позичав кошти декілька разів по 1000 грн. без розписок. На ремонтних роботах вона бачила відповідача та його колишнього тестя.
Свідок ОСОБА_14 , допитаний в судовому засіданні, показав, що відповідач продав квартиру на пл. Волі, а потім придбав іншу на АДРЕСА_2 . Це житло потребувало ремонту і ОСОБА_3 проводив відповідні роботи. Добудову в основному робив ОСОБА_15 , його колишній тесть. Крім відповідача він там більше нікого не бачив. Пам'ятає, що один раз він позичав йому кошти на будівництво в сумі 1000 грн.
Вислухавши сторони, їх представників, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов'язані зі спорами про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, нажитого ними під час спільного проживання без реєстрації шлюбу, позовна заява обґрунтована і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 16.02.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, що вбачається з свідоцтва (а.с. 12).
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 26.09.2017 року (а.с. 13) шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано.
Після розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо добровільного поділу квартири АДРЕСА_3 , що змусило позивачку звернутися до суду за захистом своїх прав.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що до одруження вони з відповідачем проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01.08.2007 року по 15.02.2013 року і за цей час спільно з відповідачем зробили прибудову до вказаної квартири та провели ряд інших ремонтних робіт, а тому вона має право на частку майна, у будівництві якого приймала участь.
Ухвалюючи рішення, суд погоджується та знаходить обґрунтованими доводами позивачки щодо факту спільного проживання сторін у спірний період, так як такі її доводи стверджуються належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами, які спростовані в ході судового розгляду не були.
За приписами частини 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Судом встановлено, що свого часу позивачка проживала в с. Будилка Лебединського району Сумської області та працювала в с. М.Бобрик завідуючою поштою, що не оспорюється стороною відповідача, а також стверджується показами свідка ОСОБА_6 .
Показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доводиться те, що у 2007 році сторони стали проживати разом.
Так, свідок ОСОБА_5 показала, що у 2007 році відповідач забрав ОСОБА_1 в свій будинок як дружину, а свідок ОСОБА_6 показала, що у 2007 року позивачка та відповідач запрошували її на святкування своїх днів народжень.
Виходячи з показів свідка ОСОБА_6 та даних про дату народження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), суд доходить висновку, що у вересні 2007 року ОСОБА_1 уже мешкала разом з відповідачем і навіть готувалася до святкування дня народження відповідача, на яке сторони запрошували своїх знайомих.
Крім цього, факт спільного проживання сторін у спірний період підтверджується довідкою (а.с. 20), з якої вбачається, що з 03.09.2007 року позивачка стала працювати в ТОВ «Лебединський хлібозавод». При працевлаштуванні на роботу вона вказала адресу проживання: АДРЕСА_1 і навіть зазначила номер стаціонарного телефону вказаного помешкання.
З будинкової книги (а.с. 10-11) вбачається, що 13.12.2008 року позивачка зареєструвала своє місце проживання за вищевказаною адресою, де зареєстрована і на даний час.
Журналом судового засіданні від 26.09.2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (а.с. 17-19) доводиться те, що в ході даного засіданні між сторонами обговорювалися деталі їх спільного сімейного життя, в ході чого ОСОБА_3 визнав та сам особисто підтвердив той факт, що з 2007 року він та ОСОБА_1 проживали разом (а.с. 17 на звороті).
З даного протоколу також вбачається, що сторонами визнається й те, що в спірний період вони вели спільне господарство, побут, мали спільні витрати, позивачка оформляла кредити, які, як вона пояснює, витрачала на спільні потреби сім'ї, сторони брали участі у витратах на утримання свого спільного житла, його ремонт.
При цьому суд враховує покази свідка ОСОБА_5 в тій частині, що мешкаючи разом з літа 2007 року, сторони стали робити ремонт в квартирі відповідача в серпні 2007 року, а тому робить висновок, що саме з серпня 2007 року, як вказує позивачка, сторони стали мешкати разом.
Суд критично ставиться до доводів ОСОБА_3 про те, що з позивачкою він став зустрічатися лише наприкінці 2008 року, оскільки такі його доводи спростовуються наведеними вище письмовими доказами, показами вказаних свідків, а також показами свідка ОСОБА_7 , який суду показав, що сторони стали зустрічатися коли працювали на пошті, а як встановлено в судовому засіданні з 03.09.2007 року позивачка уже працювала в ВАТ «Лебединський хлібозавод». Отже, стосунки між ними почалися до вересня 2007 року, а не з кінця 2008 року, як зазначає відповідач.
Щодо характеру таких стосунків, які на думку відповідача не можна назвати сімейними, то суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет та взаємні права і обов'язки саме як подружжя, на що вказує наявність спільного побуту, спільних друзів, спільного відпочинку, придбання ними майна, що було підтверджено відповідними доказами, оцінку яким суд навів у вищевикладеному.
Таким чином, факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_3 у період з 01.08.2007 року по 15.02.2013 року на думку суду є доведеним.
Щодо позовних вимог про визнання спірного майна об'єктом права спільної сумісної власністю сторін та визнання за позивачкою права власності на частку в ньому, слід зазначити таке.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Є доведеним та не оспорюється позивачкою той факт, що квартира АДРЕСА_3 , була набута особисто відповідачем і належить йому на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 10.07.2007 року (а.с. 40-41).
В подальшому квартира була добудована, що вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи, наданої КП «Бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Лебединської міської ради», дослідженої в судовому засіданні, та висновку судової будівельно-технічної експертизи № 814/819 від 12.03.2020 року (а.с. 152-169), згідно якого проведеним дослідженням наданих документів та проведеним обстеженням об'єкту станом на 13.09.2019 р., встановлено, що в період з 01.08.2007 року по 15.02.2013 року по квартирі АДРЕСА_3 , проведено ряд ремонтно-будівельних робіт з будівництва прибудов до квартири АДРЕСА_4 , зведення споруд та проведених поліпшень квартири, а саме:
- демонтовано стару прибудову літ. «а»;
- добудовано нову прибудова літ. «а4» розмірами 3,82 х 9,15 м з влаштуванням оздоблення приміщень та встановленням всього інженерного оснащення;
- підведено до прибудови літ. «а4» систему газопостачання;
- добудований вхідний тамбур «І» розмірами 1,30 х 1,70 м: .
- в приміщеннях квартири АДРЕСА_4 житлового будинку літ. «А - встановлені радіатори та труби опалення;
- побудовано колодязь водопровідний з встановленням обладнання.
Відповідач факт участі позивачки своєю працею та особистими грошовими коштами заперечує, але суд не може погодитися з такими його запереченнями, з огляду на таке.
Як уже зазначалося вище, в квартирі відповідача ОСОБА_1 почала постійно проживати з серпня 2007 року і в цей час вони стали разом проводити там ремонтні роботи, на що вказує свідок ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_6 , показала, що спочатку добудови в квартирі не було, а потім, як уже позивачка та відповідач мешкали разом, сторони разом її будували.
Свідок ОСОБА_7 , показав, що перебудування відбувалося не відразу.
Показами свідка ОСОБА_12 , доводиться те, що в квартирі ОСОБА_1 робила ремонт, мазала, фарбувала, прибирала, садила квіти.
Крім цього, суд враховує й те, що ОСОБА_5 , яка є матір'ю позивачки, надавала матеріали, які використовувалися в будівництві, допомагала грішми, надавала сторонам продукти харчування, з її кредитної картки ОСОБА_1 знімала кошти та придбавала все необхідне для ванної кімнати.
Щодо даних фактів ОСОБА_5 надала суду відповідні покази в судовому засіданні і такі її покази підтвердила свідок ОСОБА_6 , пояснивши, що їй відомо, що в будівництві сторонам допомагала мати ОСОБА_1 - ОСОБА_5 .
Ухвалюючи рішення, також суд враховує й те, що в цей час позивачка мала постійне місце роботи в ТОВ «Лебединський хлібозавод», де їй стабільно виплачувалася заробітна плата, що стверджується довідками про заробітну плату (а.с. 75, 76, 77).
Не спростованим також є й той факт, що за час спільного проживання з відповідачем позивачка неодноразово отримувала кредити в банківських установах, що стверджується договорами (а.с. 14, 15), з яких вбачається, що кредити бралися на споживчі потреби і такими потребами цілком ймовірно могли бути спільні потреби сторін, в тому числі на облаштування чи ремонт їх помешкання.
Зазначене також стверджується журналом судового засіданні від 26.09.2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (а.с. 17-19), зі змісту якого вбачається, що позивачка оформляла кредити, які витрачала на потреби сім'ї.
Суд критично відноситься до показів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_3 проводив ремонт сам і у цьому йому допомагав його колишній тесть ОСОБА_15 , а позивачку там побачила коли прибудова була уже добудована, оскільки такі їх покази спростовуються показами інших свідків, письмовими доказами та не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім цього, є сумнівним той факт, що добудова була здійснена ОСОБА_3 в вересні 2007 року, оскільки встановлено, що дозвіл на будівництво було наданого лише 19.09.2007 року, що вбачається з рішення виконкому Лебединської міської ради (а.с. 45), а в технічних документах будівля вперше відображена 17.07.2008 року (а.с. 44), тобто майже через рік з дня надання дозволу.
Також з плану газопостачання (а.с. 50-51), узгодженого газовим господарством 16.10.2007 року, вбачається, що спірна добудова до квартири станом на жовтень 2007 року на плані (а.с. 51) відсутня в порівнянні з технічним паспортом (а.с. 44), де станом на 17.07.2008 року вона мається.
При цьому, суд також звертає увагу на покази свідка ОСОБА_7 , який суду показав, що перебудування відбувалося не відразу.
З цих підстав суд не погоджується з доводами відповідача в цій частині та вважає, що такі його доводи та інші заперечення проти вимог ОСОБА_1 надані ним з метою перекручування наявних фактів та дійсних обставин справи і відповідними доказами його заперечення не підтверджуються, хоча згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що будівництво прибудови до квартири, зведення споруд та проведення поліпшень квартири, які проведені у період з серпня 2007 року по 15.02.2013 року в квартирі відповідача, були здійснені сторонами внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, за їх спільні кошти, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності сторін і з цих підстав ОСОБА_1 має право на частку у даному майні.
З висновку проведеної в ході судового розгляду судової будівельно-технічної експертизи № 814/819 від 12.03.2020 року (а.с. 152-169) вбачається, що дослідженням наданих матеріалів цивільної справи, даних матеріалів інвентаризаційної справи та технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , враховуючи дані проведеного обстеження на дату 13.09.2019 року, експертом встановлено, що вартість квартири збільшилась в зв'язку з проведеними ремонтно-будівельними роботами в період з 01.08.2007 р. по 15.02.2013 р. на 221333 грн.
Проведеними розрахунками встановлено, що на дату проведення обстеження частка поліпшень (збільшення вартості квартири), яка припадає на ОСОБА_1 складає 37,5 % (75% х 1/2).
Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про встановлення факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 01.08.2007 року по 15.02.2013 року та вважає необхідним визнати 75/100 частин квартири АДРЕСА_3 , об'єктом права спільної сумісної власності сторін і визнання за ОСОБА_1 право власності на 37,5/100 частин зазначеної квартири.
Ухвалюючи рішення, суд також вважає необхідним вирішити долю понесених позивачкою та документально підтверджених судових витрат, а саме стягнути з відповідача на її користь судовий збір, сплачений згідно квитанцій (а.с. 2, 3) в розмірі 1024,80 грн. та витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи № 814/819 від 12.03.2020 року, оплата якої підтверджується листом (а.с. 151) в розмірі 7580 грн., а всього 8604,80 грн.
На підставі вище наведеного, керуючись ст. ст. 2-5, 76-81, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 3, 21, 36, 60, 74 СК України, ст. ст. 15, 16, 368 ЦК України;
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 01.08.2007 року по 15.02.2013 року.
Визнати 75/100 частин квартири АДРЕСА_3 , об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 37,5/100 частин квартири АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) кошти в розмірі 8604,80 грн. на відшкодування понесених судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текс рішення виготовлено 21.08.2020 року.
Суддя Чхайло О. В.