25 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1525/20 пров. № А/857/7827/20
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Запотічного І.І., Бруновської Н.В.
при секретарі судового засідання: Волошин М.М.
за участі представника відповідача: Шведа О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року (рішення ухвалене о 11:53 хв. у м. Львові судом у складі головуючого судді Сакалоша В.М., повний текст рішення складено 18.06.2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України за участі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань , пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, оформлений протоколом №147 від 01.11.2019 у частині пункту 22, зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги, як особі, яка отримала поранення під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 70-ти кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 31 липня 2018 року він отримав поранення пов'язане з виконанням бойового завдання по захисту територіальної цілісності Вітчизни у зв'язку з чим йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності. З огляду на вказане позивач звернувся до ЛОВК для призначення йому виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців”. 26.11.2019 його було проінформовано про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з пропуском 3 місячного строку встановлення ступеня втрати працездатності після звільнення з військової служби. Означену відмову ОСОБА_1 вважає неправомірною та незаконною. Просив позов задоволити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, оформлений протоколом №147 від 01.11.2019 у частині пункту 22. Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги, як особі, яка отримала поранення під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 70-ти кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Міністерство оборони України. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період 2017 року по 2018 рік проходив службу в Збройних силах України.
З 13.01.2018 по 03.08.2018 позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (довідка ВЧ НОМЕР_1 від 29.01.2019 №48).
02.11.2018 наказом командира 24 окремої механізованої бригади (по особовому складу) №122-РС командира бойової машини-командира механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону молодшого сержанта ОСОБА_2 звільнено з військової служби в запас за підпунктом “Д” (через службову не відповідність) відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”.
08.11.2018 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) командира бойової машини-командира механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону молодшого сержанта ОСОБА_2 виключено із списку особового складу частини та направлено на військовий облік до Галицько-Франківського ОРВК міста Львова.
Разом з тим, 31.07.2018 року ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення середньої третини лівого передпліччя, осколкове поранення лівої кисті. Поранення пов'язане з виконанням бойового завдання по захисту територіальної цілісності Вітчизни.
Зазначену довідку ОСОБА_1 отримав 07.08.2019, вказане підтверджується відміткою на супровідному листі від 25.07.2019 №4337.
При цьому, довідки про обставини поранення видавалися 14.08.2018 року за №1182, проте у ній була допущена помилка: не вказаний повний діагноз та 25.07.2019 №4334 з невірно зазначеною датою отримання діагнозу, діагнозом та підставою звільнення.
Відповідно до витягу з протоколу №367 від 20.09.2019 засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - поранення, травма, контузія, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
07.10.2019 року відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААА №002298 ОСОБА_1 було встановлено 25% втрати професійної працездатності згідно витягу протоколу ВЛК №367 на підставі акта огляду МСЕК №1491.
Відтак, позивач звернувся до ЛОВК із заявою для призначення мені виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців”.
17.10.2019 зазначена заява із відповідними документами ЛОВК направлено до МОУ для прийняття рішення.
01.11.2019 пунктом 22 Протоколу №147 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги молодшому сержанту в запасі ОСОБА_3 у відповідності до пункту 7 частини другої статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у зв'язку із тим, що втрату працездатності встановлено 07.10.2019, тобто понад три місяці після звільнення його з військової служби.
Листом від 26.11.2019 №12010 ЛОВК проінформував ОСОБА_1 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги з причини, вказаної п.7 ч.2 ст.16 Закону, а саме пропуску 3 місячного строку встановлення ступеня втрати працездатності після звільнення з військової служби.
Статтею 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно із пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Пунктом 12 Порядку № 975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом 15 Порядку № 975 передбачено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з військової служби з 08 11.2018. Після звільнення позивач звернувся до ЛОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону № 2011-XII, до якої також було додано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №002298 від 07.10.2019, де визначено ступінь втрати працездатності 25 %. Згідно витягу з протоколу №367 від 20.09.2019 засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії причинний зв'язок втрати працездатності поранення, травма 31.07.2018, захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
Довідкою огляду МСЕК позивачу встановлено втрату працездатності в наслідок травми, захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, з 20.09.2019.
Таким чином, враховуючи, що позивач був звільнений з військової служби 08.10.2018, травму пов'язану із захистом Батьківщини отримав 31.07.2018, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку, що ступінь втрати працездатності позивача внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини встановлено у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби та безпідставно відмовив у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності, відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII та згідно Порядку №975.
Відтак, апеляційний суд вважає безпідставним посилання відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення за одноразовою грошовою допомогою, оскільки відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII військовослужбовець має право на отримання одноразової грошової допомоги в тому числі й після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 826/6846/16 та від 29.04.2020 у справі 760/9823/16-а.
Оспорюваному рішенні відповідачем визначено, що захворювання позивача, пов'язане із захистом Батьківщини, сталося 31.07.2018.
Відповідно до частини 2 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року у справі №380/1525/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді І. І. Запотічний
Н. В. Бруновська
Повне судове рішення складено 26.08.2020р.