25 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/447/20 пров. № А/857/8031/20
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Запотічного І.І., Бруновської Н.В.
при секретарі судового засідання: Волошин М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року (рішення ухвалене у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Мірінович У.А., повний текст рішення складено 09.06.2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до 06.08.2019 звернулася до відповідача зі заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" частини першої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), надавши до такої заяви всі необхідні документи. Однак, за результатами розгляду такої заяви та доданих до неї документів, відповідач свої рішенням № 13 від 12.08.2019 відмовив позивачу у призначенні зазначеної пенсії, мотивуючи тим, що згідно поданих документів стаж роботи позивача становить 26 років 2 місяці 17 днів, що недостатньо для призначення такої пенсії.
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона досягла пенсійного віку та надала відповідачу всі необхідні документи, які підтверджують, що в неї спеціальний стаж роботи становить більше 30 років, що дає право на пенсію відповідно до пункту "е" частини першої статті 55 Закону № 1788-XII.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 06.08.2019 звернулася до відповідача зі заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" частини першої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), надавши до такої заяви всі необхідні документи. Однак, за результатами розгляду такої заяви та доданих до неї документів, відповідач свої рішенням № 13 від 12.08.2019 відмовив позивачу у призначенні зазначеної пенсії, мотивуючи тим, що згідно поданих документів стаж роботи позивача становить 26 років 2 місяці 17 днів, що недостатньо для призначення такої пенсії. Вважає таку відмову протиправною, оскільки вона досягла пенсійного віку та надала відповідачу всі необхідні документи, які підтверджують, що в неї спеціальний стаж роботи становить більше 30 років, що дає право на пенсію відповідно до пункту "е" частини першої статті 55 Закону № 1788-XII. Просила позов задоволити.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.08.2019 № 13 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років. Зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання у Дрогобицькому державному педагогічному інституті імені Івана Франка з 01.09.1984 по 28.06.1989 до спеціального стажу та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 06.08.2019.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.08.2019 позивач звернулася до відповідача зі заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" частини першої статті 55 Закону № 1788-XII. До такої заяви позивач надала наступні документи: копію паспорта; копію РНОКПП; документ про місце проживання (реєстрації) особи; копію трудової книжки; копію диплома про навчання; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2020; копію свідоцтва про шлюб.
За результатами розгляду такої заяви та доданих до неї документів, відповідач свої рішенням № 13 від 12.08.2019 відмовив позивачу у призначенні зазначеної пенсії, мотивуючи тим, що згідно поданих документів стаж роботи позивача становить 26 років 2 місяці 17 днів, що недостатньо для призначення такої пенсії.
Пунктом "е" частини першої статті 55 Закону № 1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають право працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, згідно якого учителі загальноосвітніх навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 01.09.1984 по 28.06.1989 навчалася на денній формі навчання в Дрогобицькому державному педагогічному інституті імені Івана Франка, за спеціальністю "Англійська та німецька мови", про що свідчить відповідна архівна довідка та диплом, з 15.08.1989 по 25.08.2011 працювала на посаді вчителя іноземної мови Звиняцької ЗОШ І-ІІ ступенів Чортківського району Тернопільської області, з 02.09.2013 по 05.08.2019 працювала на посаді вчителя німецької і англійської мови Звиняцької ЗОШ І-ІІ ступенів Чортківського району Тернопільської області.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" від 10.02.1998 № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Апеляційним судом встановлено, що позивач закінчила зазначений інститут 28.06.1989, а зарахувалася на роботу за набутою професією 15.08.1989, тобто не пізніше трьох місяців після закінчення інституту, а тому період навчання з 01.09.1984 по 28.06.1989 в Дрогобицькому державному педагогічному інституті імені Івана Франка зараховується позивачу до спеціального стажу.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, що на дату подання заяви про призначення пенсії за вислугу років позивач досягла 52-ох річного віку, а також те, що період навчання з 01.09.1984 по 28.06.1989 у зазначеному інституті зараховується позивачу до спеціального стажу, як наслідок спеціальний стаж роботи позивача становить більше 30 років, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, а тому оскаржене рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року у справі №500/447/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді І. І. Запотічний
Н. В. Бруновська
Повне судове рішення складено 26.08.2020р.