про повернення позовної заяви
26 серпня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1058/20-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Глибоцького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Глибоцького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови Глибоцького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Біреу К.І. від 06 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №61190075.
Ухвалою суду від 27 липня 2020 року у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та подання заяви про поновлення строку звернення до суду й доказів поважності причин його пропуску.
Вказану ухвалу отримано позивачем 31 липня 2020 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
На виконання ухвали суду про залишення позову без руху представниками позивача подано до суду завірені належним чином документи та заяву про поновлення пропущеного строку, у якій позивач просить суд поновити строк звернення до суду з цією позовною заявою, посилаючись на дію на території України карантину до 31 липня 2020 року, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Розглянувши заяву позивача, суд зазначає таке.
Згідно пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавцем встановлено строк протягом якого особа, чиї права, свободи чи інтереси порушуються рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця або приватного виконавця може звернутися до суду із позовом про їх оскарження.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, про оскаржувану постанову державного виконавця позивач знала ще у лютому 2020 року (згідно змісту заяви про поновлення пропущеного строку - з 12 лютого 2020 року).
Однак до суду із даною позовною заявою ОСОБА_1 звернулася лише 23 липня 2020 року (згідно відбитку штампу канцелярії суду).
Отже, позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду з цим позовом.
Факт пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом визнається позивачем, про що свідчить прохання у позовній заяві поновити строк звернення до суду та зміст заяви про поновлення пропущеного строку.
Варто зазначити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.
Однак, ні у позовній заяві, ні в заяві про поновлення пропущеного строку ОСОБА_1 , прохаючи суд поновити строк звернення, не зазначає жодних причин, які унеможливили її звернутися до адміністративного суду з цим позовом у межах встановленого законом строку.
Із матеріалів, доданих до позову, не вбачається наявності обставин, які б були пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права позивача на звернення до суду з цим позовом у межах строку, встановленого законом.
Самі по собі посилання у позовній заяві та заяві про поновлення пропущеного строку на положення постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17 червня 2020 року "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", якою у постанові Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" у пункті 1 цифри і слово " 22 червня" замінено цифрами і словом " 31 липня", тобто продовжено на всій території України дію карантину до 31 липня 2020 року, суд оцінює критично, адже такі не свідчать про поважність причин пропуску нею строку звернення до суду з цим позовом.
Вказане не пов'язано безпосередньо з позивачем.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 карантин в Україні установлено з 12 березня 2020 року.
Тобто карантин установлено уже після винесення оскаржуваної у цій справі постанови від 06 лютого 2020 року, після ознайомлення з нею позивачем та після закінчення десятиденного строку на її оскарження, встановленого пунктом 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Безпідставними є і посилання позивача у позовній заяві на положення пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 122 цього Кодексу, строки звернення до адміністративного суду продовжуються на строк дії такого карантину, оскільки вказана норма набрала чинності 02 квітня 2020 року, тобто значно пізніше закінчення строку, протягом якого позивач мала можливість звернутися до адміністративного суду з цим позовом, не порушуючи його.
Безпідставними є посилання позивача у позовній заяві та заяві про поновлення пропущеного строку на положення пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України і тому, що на час звернення до суду з цим позовом (23 липня 2020 року) вказана норма мала іншу редакцію.
Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 року №731-IX пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 року №731-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
А Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 року №731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року.
Як уже зазначалось вище, у заяві про поновлення пропущеного строку, поданій на виконання ухвали про залишення позову без руху, окрім як формальних посилань на дію на території України карантину до 31 липня 2020 року, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, позивачем (її представниками) не наведено жодних причин, які унеможливили ОСОБА_1 звернутися до адміністративного суду з цим позовом у межах встановленого законом строку.
При цьому, зазначаючи лише про дію та продовження на території України карантину до 31 липня 2020 року, позивачем (її представниками) не вказано й, відповідно, не надано належних доказів того, що вказана обставина безпосередньо вплинула на неможливість позивача звернутися з цим позовом до 23 липня 2020 року.
Оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції від 24 лютого 2020 року у справі №824/262/20а, якою було повернуто позовну заяву ОСОБА_1 щодо оскарження постанови державного виконавця від 06 лютого 2020 року ВП№61190075, та прийняття апеляційним судом постанови від 27 квітня 2020 року про залишення без змін ухвали суду першої інстанції від 24 лютого 2020 року у справі №824/262/20а (про що також зазначається у заяві про поновлення пропущеного строку), не позбавляло фізичної можливості позивача звернутися до суду з цим позовом як у строк, встановлений законом, так і до 23 липня 2020 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у заяві про поновлення пропущеного строку, а тому вона задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки вказані позивачем (її представниками) у заяві про поновлення пропущеного строку підстави для його поновлення визнаються судом неповажними, безпідставними й необґрунтованими, то суд приходить до висновку про повернення даного позову позивачу.
Керуючись статтями 123, 169, 240, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку відмовити.
2.Позовну заяву ОСОБА_1 до Глибоцького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.П. Лелюк