Справа № 560/4098/20
іменем України
26 серпня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Ковальчук А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 гро шової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додат кової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослуж бовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзви чайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 03 серпня 2020 року Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 . Вказав, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.
На виконання ухвали від 03 серпня 2020 року позивач надіслав клопотання в якому просив відкрити провадження у справі. В обґрунтування клопотання позивач вказує, що відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд, дослідивши клопотання про усунення недоліків, зазначає наступне.
Як вказано раніше, позивач просить провести перерахунок та здійснити виплату грошової допомоги на оздоровлення у зв'язку із звільненням з військової служби з врахуванням всіх складових його грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 вказаного Закону).
Згідно із пунктом 1 Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У додатку 25 до вказаної Постанови "Додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів" не зазначено такого додаткового виду грошового забезпечення як одноразова грошова допомога при звільненні.
Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні передбачена ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", п. 10 Постанови КМУ від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей". При цьому вказані нормативно-правові акти, як і інші Закони та постанови Кабінету Міністрів України, не відносять одноразову грошову допомогу при звільненні до додаткових видів грошового забезпечення.
Суд також звертає увагу, що одноразова грошова допомога при звільненні, виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про оплату праці", не входить до структури заробітної плати і відповідно не може вважатися додатковим видом грошового забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2017 №38-РС позивача звільнено у запас та з 30.06.2017 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №159 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Тобто, саме із 30.06.2017 позивач мав дізнатися про своє порушене право, однак звернувся до суду за захистом лише 23.07.2020.
Суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду після спливу 3 років з моменту виникнення права на звернення до суду.
Судом враховується, що в аспекті викладених обґрунтувань щодо наявності підстав для поновлення пропущеного строку, його порушення було занадто тривалим, хоча об'єктивно для позивача були створені обставини, які дозволяли забезпечити можливість вчасно поставити перед судом питання щодо оцінки правомірності дії відповідача. Оскільки позивачем протягом трьох років не був реалізований процесуальний інтерес щодо судового захисту своїх прав, суд не встановив жодних об'єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали б для позивача більш логічне у питанні строків звернення з позовом до суду.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що намір захистити у судовому порядку порушені права має реалізовуватись у чіткій відповідності до вимог закону і має бути наслідком добросовісних дій як суду, так і всіх учасників процесу.
Отже, за наведених обставин та з огляду на ненадання позивачем будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, викладені позивачем обставини у клопотанні про поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
За таких обставин, вказані позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, які є поважними, позивачем не вказано.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для такого поновлення.
Отже, перевіривши і дослідивши поданий позов на предмет дотримання статей 160, 161 КАС України, суд дійшов до висновку, що у строк, встановлений судом, позивач вимог ухвали суду від 03.08.2020 про залишення позовної заяви без руху не виконав, оскільки не зазначив причин, які об'єктивно йому перешкоджали вчасно звернутись до суду або робили таке звернення неможливим.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами суд вважає неповажними, позовну заяву необхідно повернути позивачу.
Керуючись частиною 2 статті 123, статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати причини пропуску строку звернення до суду неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуючий суддяА.М. Ковальчук