25 серпня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/2328/20
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, третя особа: Прокуратура Херсонської області про визнання дій протиправними та скасування рішення від 20.07.2020 р. № 19, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, третя особа: Прокуратура Херсонської області, в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо прийняття за результатами співбесіди рішення про непроходження успішно атестації позивачем;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 20.07.2020 р. № 19 про неуспішне проходження атестації позивачем;
- визнати ОСОБА_1 - заступника начальника управління - начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Херсонської області таким, що 20.07.2020 р. успішно пройшов атестацію прокурорів;
- зобов'язати уповноважену кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора та Офіс Генерального прокурора видати рішення про успішне проходження атестації заступником начальника управління - начальником відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Херсонської області Кущем Віталієм Григоровичем.
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву, в якій просить вжити заходи забезпечення позову: зупинити дію рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20.07.2020 р. № 19 про неуспішне проходження атестації заступником начальника управління - начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 , до набрання чинності судовим рішенням у даній справі.
Заява мотивована тим, що з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, Сьомою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур 20.07.2020 р. з позивачем проведено співбесіду, за результатами якої прийнято рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Зауважує, що прийняття вказаного рішення може слугувати підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру". Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів.
При вирішенні даної заяви суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено в п.30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі № 826/14951/18).
Значення інституту забезпечення позову полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Слід зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 р. у справі № 826/10936/18).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Суддя зауважує, що заявником не надано жодного доказу (обґрунтування) того, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду або суттєво його ускладнити.
Так, оцінюючи доводи заявника, суддя зазначає, що законодавство передбачає ефективні засоби відновлення в судовому порядку прав незаконно звільненої особи, а саме: 1) рішення суду про поновлення на посаді підлягає до негайного виконання; 2) звільнення особи, яка займає посаду незаконно звільненого працівника у випадку задоволення позову про поновлення на роботі; 3) за весь час вимушеного прогулу на користь незаконно звільненої особи стягується середній заробіток; 4) у випадку затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді особа вправі позиватися про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду.
За таких обставин в задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.150-157, 243, 248 КАС України, суддя -
ухвалив:
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко