про повернення позовної заяви
26 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/13492/20
категорія 106020000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черноліхов С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції № 411 від 05 березня 2019 року "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії" і стягнути з відповідача 15842,00 грн.
Ухвалою судді від 18 серпня 2020 року вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску, викладеної із врахуванням статті 167 КАС України.
На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подав заяву, в якій просить поновити строк звернення до суду, посилаючись на те, що про спірний наказ дізнався 6 серпня 2020 року. Також вказував на відсутність юридичної освіти і незнання адміністративного судочинства.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).
Суд зауважує, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 521/21851/16-а).
Як видно зі змісту позовної заяви, позивач оскаржує наказ Департаменту патрульної поліції "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії" № 411 від 05 березня 2019 року.
У своїй заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначає, що про спірний наказ дізнався лише 06 серпня 2020 року.
Суд критично ставиться до такого твердження позивача, оскільки як свідчить зміст рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року по справі № 240/9665/19 про спірний наказ ОСОБА_1 було відомо ще з липня 2019 року, однак з даним позовом звернувся лише у серпні 2020 року, тобто, з пропущенням місячного строку звернення.
Позивач не надав належних та беззаперечних доказів на підтвердження існування непереборних обставин, які не дозволили йому подати позов в межах місячного строку звернення.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Необхідно зазначити, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи Стаббігс та інші проти Великобританії рішення від 21 лютого 1986 року справа, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27 лютого 1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21 лютого 1975 року).
На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску звернення до суду, наведених позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, поданій на виконання ухвали про залишення позову без руху, у зв'язку з чим у задоволенні цього клопотання відмовляє.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, за сукупністю наведених обставин, враховуючи, що адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом для його подання, суд не визнав причини такого пропущення поважними, а тому позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Черноліхов