Справа № 595/887/20Головуючий у 1-й інстанції Федорончук В.Б.
Провадження № 33/817/348/20 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
25 серпня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.
з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 23 липня 2020 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя м.Бучач, гр-на України, який не працює,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 ( десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп.
Згідно даної постанови, 20 червня 2020 року, о 10 год. 30 хв., ОСОБА_1 , в м.Бучач по вул.Торгова Тернопільської області, керував транспортним засобом DACIA LOGAN, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі.
Зазначає, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення допущено ряд порушень та наявні докази у справі є недостатніми для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Вказує, що за його участі відбулось ДТП, ОСОБА_1 з іншим водієм досягнули згоди щодо відшкодування шкоди та вирішили скласти Європротокол і не викликати поліцію, тому він пішов додому за сумою необхідною для відшкодування збитків.
Коли він повернувся на місце події разом із батьком, то прибули працівники поліції, що заставляли його пройти огляд на стан сп'яніння, при цьому до іншого водія вони не пред'являли такої вимоги, а залучили його в якості свідка.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, з мотивів викладених у ній, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступного висновку.
Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги судом першої інстанції не було дотримані у повному обсязі у з'язку із чим було постановлено помилкове рішення.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.2.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП без належного дослідження та оцінки всіх доказів, наявних в матеріалах справи, а обмежився лише викладенням їх переліку, без зазначення, що саме вони доводять чи спростовують.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ОБ №050948 від 20.06.2020 року ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції, у присутності двох свідків, пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу "Драгер" на місці зупинки транспортного засобу категорично відмовився, а також відмовився його пройти у медичному закладі у присутності двох свідків.
Разом з тим, викладені у протоколі дані не відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам.
З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які наявні в матеріалах справи, вбачається, що водій ОСОБА_1 в їх присутності відмовився пройти перевірку для визначення стану сп'яніння за допомогою приладу "Драгер" на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
Відповідно до п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
В даному випадку наявні в матеріалах справи покази свідка ОСОБА_2 не можуть буди доказом відмови ОСОБА_1 від проходження ним огляду на стан сп'яніння, з тих підстав, що згідно пояснень ОСОБА_2 , наданих в суді першої інстанції, він був учасником вчиненого ДТП ОСОБА_1 , внаслідок якого його автомобіль отримав механічні пошкодження, що є порушенням вимог п.6 розділу ІІ Інструкції. Інші свідки працівниками поліції не запрошувалися.
При цьому даний свідок пояснив, що він не чув, щоб працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Також місцевим судом залишено поза увагою той факт, що відеозапис, який долучений працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення є частковим і засвідчує лише факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці знаходження транспортного засобу.
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.4 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;поведінка, що не відповідає обстановці.
Ч.2 ст.266 КУпАП передбачено, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Разом з тим, на вказаному вище відеозаписі відсутні дані про зміст розмови між поліцейськими та ОСОБА_1 , який відбувався до пропозиції працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння, тобто відсутні відомості про те чи вони зупиняли транспортний засіб, чи встановлювалися поліцейськими ознаки сп'яніння у особи, які б викликали таку необхідність для проведення огляду водія.
Згідно ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Вказаним обставинам при винесенні рішення судом першої інстанції не було дано належної оцінки.
Будь-які інші докази, які б доводили дані обставини, у матеріалах справи відсутні.
Аналіз даного відеозапису, проведений судом апеляційної інстанції, дає обґрунтовані підстави для сумніву щодо наявності в діях та поведінці ОСОБА_1 , за обставин відображених на відеозаписі, порушення ним п.2.5 ПДР України.
При цьому, закон пов'язує відповідальність за відмову від проходження водія від освідчення на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння встановлену ст.130 КУпАП лише за керуванням такою особою транспортним засобом і лише за наявності ознак такого сп'яніння, що в даному випадку встановлено не було.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а викладені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, у зв'язку з чим було постановлено необґрунтоване рішення, яке належить скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 23 липня 2020 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження в даній справі - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя