Справа № 447/2662/19 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І.
Провадження № 33/811/287/20 Доповідач: Головатий В. Я.
26 серпня 2020 року суддя cудової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Головатий В. Я., за участю захисника Павлюка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 09 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 09 грудня 2019 року
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) грн.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200(десять тисяч двісті ) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
На підставі ст. 36 КУпАП визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень за ст.ст.124, 130ч.1КУпАП та остаточно накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті ) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Відповідно до постанови суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 09 листопада 2019 року о 22 год. 11 хв. на автодорозі Розділ Жирова 5км.-400м. в напрямку м. Новий Розділ керував автомобілем марки ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.п.2.5 ПДР України, своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.
Крім того ОСОБА_1 09 листопада 2019 року о 22 год. 11 хв. на автодорозі Розділ Жирова 5км.-400м. керуючи автомобілем марки ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 не врахував дорожніх умов та дорожньої обстановки не врахував безпечної швидкості руху, втратив кермування та допустив наїзд на електроопору, внаслідок чого транспортний засіб перекинувся та отримав технічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, порушив вимоги п.п.1.3,1.5,1.1.,12.1,2.3»Б», 2.3»Є» ПДР України, своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.
На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді першої інстанції про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП і провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Одночасно просить поновити строк апеляційного оскарження постанови судді першої інстанції, оскільки такий пропущено з поважних причин, а саме, судовий розгляд в суді першої інстанції відбувся без його участі. Про зміст постанови йому стало відомо після її одержання, а саме 05 лютого 2020 року.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що постанова судді першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права i тому підлягає скасуванню з підстав неповного встановлення необхідних для вирішення справи обставин, недоведеності встановлених обставин та невідповідності висновків суду обставинам справи. Судом не повно з'ясовано всі фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам i обставинам, при цьому суд формально підійшов до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване та безпідставно суворе застосування вказаного в постанові стягнення як вид покарання за не вчинене жодне адміністративне правопорушення, а також суд не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи i тому постанова суду є помилковою та необгрунтованою.
Крім цього вказує, що адміністративне стягнення, якому його піддано оскарженою постановою суду не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Оскаржуваною постановою суд першої інстанції безпідставно визнав його винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч. 1 ст.130 КУпАП та притягнув до передбаченої вказаними нормами КУпАП адміністративної відповідальності.
Звертає увагу на те, що він взагалі не перебував за кермом автомобіля i не керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння i жодним чином не відмовлявся від освічення на стан алкогольного сп'яніння. Поліцейські його не зупиняли під час руху за кермом автомобіля, бо працівники поліції приїхали на місце знаходження ушкодженого автомобіля вже за фактом ДТП набагато пізніше після скоєння цього ДТП. До того-ж, від отриманих ударів головою i від шоку внаслідок ДТП він майже не розумів, що відбувається довкола, також нічого не чув від головокружіння i болю в голові та зовсім не розумів, хто i про що 3 ним говорить та у зв'язку з цим міг щось відповідати невпопад. Тому притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП ґрунтується виключно на припущеннях.
Заслухавши доводи захисника Павлюка В.В., який підтримав апеляційну скаргу, одночасно просив закрити провадження у справі з підстав визначених п.6 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із скасуванням акта, який встановлював адміністративну відповідальність за вказане правопорушення або закрити провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що у її задоволенні слід відмовити.
Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії БД № 084199 від 09.11.2019, серії БД № 084200 від 09.11.2019, що відповідають вимогам ст. 256 КУАП, та якими зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення, та зазначено, що ОСОБА_1 відмовився підписати складені протоколи; схемою місця ДТП; протоколом про адміністративне затримання серії АА № 189843 від 09.11.2019; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2019, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області Білоуса О.З.; та іншими долученими матеріалами.
Апеляційний суд не приймає до уваги і покликання апелянта в апеляційній скарзі про те, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Не заслуговують на увагу доводи захисника Павлюка В.В. про закриття провадження у справі з підстав визначених п.6 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із скасуванням акта, який встановлював адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.
Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно-правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаюча (ультраактивна) дія.
Переживаюча (ультраактивна) дія (окремі положення нормативно-правового акта продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини). Зокрема ультраактивність має місце тоді, коли приписи нормативно-правового акта, який діяв раніше, поширюються на нереалізовані або неприпинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникають після набрання ним чинності.
Виходячи із цих положень до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.
У свою чергу стаття 8 КУпАП передбачає, що закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Таким чином, з огляду на те, що відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп'яніння посилена у зв'язку із доповненням Кримінального кодексу України ст. 286-1, вказаний закон зворотної сили не має, а тому до вказаних правовідносин підлягає застосуванню закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення, а саме ст. 130 КУпАП.
Крім цього не заслуговують на увагу доводи захисника Павлюка В.В. про закриття провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, оскільки постанова суду першої інстанції від 09 грудня 2020 винесена у строк, передбачений ст. 38 КУпАП.
Відтак, вважаю, що суд, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції статей та з урахуванням відповідно до ст. 33 КУпАП, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При цьому ОСОБА_1 необхідно поновити строк апеляційного оскарження постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 09 грудня 2019 року як такий, що пропущений з поважних причин.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
постановив:
поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 09 грудня 2019 року.
Постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 09 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду Головатий В. Я.