Справа № 442/5719/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О.
Провадження № 22-ц/811/4055/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія: 1
26 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів Ванівського О.М., Крайник Н.П.
при секретарі Юзефович Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 листопада 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на дії державного виконавця,
В червні 2019 року представник стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця, яку обґрунтовує тим, що 16 квітня 2019 року він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 581799 по виконанню виконавчого листа від 06.02.2019 № 442/5719/16-ц. В межах десятиденного терміну (з моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження) він звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із скаргою на дії ДВС та державного виконавця. За скаргою було відкрито провадження № 4-с/442/21/2019 (Справа № 442/5719/16-ц), а згодом винесено ухвалу суду від 08 травня 2019 року про залишення її без розгляду у зв'язку з відсутністю у тексті скарги клопотання про поновлення строку розгляду скарги. Після отримання даної ухвали, він звернувся з окремим клопотанням від 21 травня 2019 року про поновлення строку.
30 травня 2019 року згідно супровідного листа голови Дрогобицького міськрайоннного суду окреме його клопотання без повторно доданої скарги на дії ДВС та державного виконавця - повернуто. Використовуючи своє право на повторне звернення до суду просить поновити строк розгляду його скарги та визнати причини пропуску оскарження дій ДВС та державного виконавця Гаврилик Н.А. поважними.
Разом з тим, вказує на те, що згідно виконавчого листа зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні проїздом до будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтажу воріт по АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 самостійно виконала дане рішення, про що 18 березня 2019 року державним виконавцем Гаврилик Назаром Тарасовичем було видано Акт державного виконавця де встановлено: «Що при виїзді за адресою АДРЕСА_2 демонтовано ворота, про що було усунуто ОСОБА_1 перешкоду в користуванні проїздом до будинку АДРЕСА_2 ». У зв'язку з виконанням рішення суду 29.03.2019 державний виконавець закінчив виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Вказує на те, що з метою перевірки постійного виконання боржником ( ОСОБА_3 ) рішення суду та вищевказаного виконавчого листа, 16.04.2019 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, він виїхав за адресою: АДРЕСА_1 . Проїзд до будинку за вищезгаданою адресою був заблокований у зв'язку з монтажем воріт, які згідно акту державного виконавця від 18.04.2019 року були демонтовані. Вважає, такі дії боржника незаконними, такими, що грубо порушують вимоги рішення суду боржником в частині його постійного виконання.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 листопада 2019 року визнано поважними та поновлено строк для звернення зі скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
У задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання неналежними та скасування дій державного виконавця в частині закінчення виконавчого провадження та складення акту та постанови про закінчення виконавчого провадження; скасування акту державного виконавця від 18.03.2019 року та постанови від 29.03.2019 року; зобов'язання державного виконавця здійснити повторне примусове виконання виконавчого листа; зобов'язання державного виконавця роз'яснити боржнику зміст рішення суду та виконавчого листа та наслідки дій вчинених після закінчення виконавчого провадження - відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважає ухвалу суду незаконною. Звертає увагу, що державним виконавцем належним чином не встановлено, чи виконано боржником рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/5719/16-ц. Зазначає, що повторний монтаж воріт для закриття проїзду до будинку АДРЕСА_3 став можливим через неналежні дії державного виконавця Гавриляка Назара Тарасовича, який на момент складення акту 18.03.2019 вважав, що шляхом обрізання завісів воріт та їх демонтажу, рішення суду виконане повністю. Просить його скаргу на дії державного виконавця задовольнити повністю.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18.08.2020, є дата складення повного судового рішення - 26 серпня 2020 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не підлягає до задоволенню із наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з тих обставин, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Також суд прийшов до висновку, що скарга є безпідставною, оскільки рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2018 року в частині демонтажу воріт є виконаним, та повторному виконанню не підлягає, а акт, яким державний виконавець зафіксував виконання рішення суду не є документом який може бути скасований в судовому порядку.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
На виконанні у відділі державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області перебувало виконавче провадження № 58517199, з примусового виконання виконавчого листа № 442/5719/16-ц, виданого 06 лютого 2019 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні проїздом до будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтажу воріт по АДРЕСА_2 .
04.03.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 58517199.
18.03.2019 року у ВДВС надійшла заява боржника про добровільне виконання вимог виконавчого листа. Цього ж дня державним виконавцем здійснено вихід за адресою АДРЕСА_2 , де встановлено факт демонтажу воріт та усунення перешкод в користуванні проїздом до будинку АДРЕСА_1 ; складено відповідний акт державного виконавця з відповідною фото таблицею в додатку.
У зв'язку з повним фактичним виконанням боржником вимог виконавчого документу 29.03.2019 року згідно п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Судом першої інстанції правильно взято до уваги, що боржниками було проведено демонтаж воріт не тільки в частині їх рухомих елементів - стулок, але й завіс на яких вони трималися, таким чином рішення Дрогобицького міськрайонного суду Лььвівської області від 16.05.2018 і виконавчий лист у цій частині є виконаним належним чином. Протилежно скаржником та його представником ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено, а судами не встановлено, відтак, відсутні підстави до скасування оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження.
Також суд правильно зазначив, щодо оскаржуваного акту та зазначив, що такий документ державного виконавця не має характеру нормативного, а більш несе в собі фіксуючу певні обставини функцію, тому й не підлягає до окремого скасування його в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених законом.
Зважаючи на наведено, суд вважає, що повторне виконання виконавчого листа не допускається.
Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає ні обов'язок державного виконавця, ні компетенцію суду (в порядку розгляду скарги згідно розділу VII ЦПК України) зобов'язувати його роз'яснювати боржнику рішення суду та виконавчого листа, а також які дії вчинені після закінчення виконавчого провадження можуть містити ознаки кримінального правопорушення. Частково, власне роз'яснення рішення суду і порядок такого, процесуально визначені іншим порядком розгляду, а саме положеннями статті 271 ЦПК України.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 листопада 2019 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 серпня 2020 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Н.П. Крайник