Справа № 219/4154/18
Провадження № 2/219/87/2020
26.08.2020 року м. Бахмут
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючого судді Погрібної Н.М.,
при секретарі Захарчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №219/4154/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відповідно до якого просить суд визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме по АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач є власником будинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про власності від 30.08.2006року. Зазначає, що в будинку зареєстрований відповідач, який є колишнім чоловіком. Однак, відповідач не проживає в житловому приміщенні понад трьох років, особистих речей не має, що перешкоджає їй, як власнику користуватися і розпоряджатися належним їй майном та оформити субсидію.
Позивач, у судове засідання не з'явився про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином. До початку судового засідання надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позов просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи був належно повідомлений у встановленому законом порядку. На адресу суду надав заяву, яка засвідчена Гіагінським нотаріальним округом Республіки Адигія, відповідно до якої, ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 визнає у повному обсязі та просить розглянути справу за його відсутності.
З урахуванням ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, додатково представлені документи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 30.08.2006 року, будинку, який АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .
Актом від 07.03.2018 року, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 та за вказаною адресою фактично не проживає з січня 2015 року.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Конституцією (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 р. відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.97р. "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стст.316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.391 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач не є власником будинку, у ній не проживає, особистих речей не зберігає, його необхідно визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: будинку АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.7, 12, 13, 76, 263, 264, 265, 272, 280-283 , ЦПК, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Н.М. Погрібна
26.08.2020