ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
20 серпня 2020 року м.Херсон Справа № 923/551/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., розглянувши справу
за позовом: Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул.Євгена Сверстюка, буд.23, офіс 1016, код ЄДРПОУ 37396233),
до: Фізичної особи-підприємця Яриш Олександра Олеговича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення заборгованості 19 995,17 грн. за договором № КБР-103/07/18А від 01.07.2018р.
Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до фізичної особи-підприємця Яриша О.О. з вимогою про стягнення основного боргу 10530,00 грн., 266,22 грн. втрати від інфляції, 3% від простроченої суми, що складають 248,95 грн., штраф у розмірі 8910,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача; витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача. Також, позивач просив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2020 року справу розподілено судді Пінтеліній Т.Г.
Ухвалою від 11.06.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив перше засідання по справі на 01 липня 2020 року, установив відповідачу строк для подачі відзиву на позов - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали, установив позивачу строк для подачі відповіді на відзив - до дня першого судового засідання.
У матеріалах справи наявні докази вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі відсутні. Ухвала про відкриття провадження повернулась без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Адреси місцезнаходження відповідача, за якими відповідач зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та направлено ухвалу про відкриття провадження у справі тотожні. Станом на день розгляду справи відзив по суті позовних вимог від відповідача до суду не надійшов.
Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання ухвали про відкриття провадження у справі -19.06.2020.
Ухвалою від 01.07.2020, розгляд справи відкладався на 24.07.2020.
10.07.2020 від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення про окремі питання, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
21.07.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява щодо вирішення питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні позивача.
10.08.2020 року до суду повернулась копія ухвали від 01.07.2020, яка була направлена на адресу відповідача з відміткою пошти про повернення поштового відправлення "за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 910/15442/17 від 16.05.2018, 910/23064/17 від 10.09.2018, 906/587/17 від 24.07.2018.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частин 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.06.2020 та ухвалою від 01.07.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також, судом враховано висновок Європейський суд з прав людини про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Частиною 3 статті 252 цього Кодексу визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, відповідно до п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), яка діяла до 16.07.2020) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: « 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.
Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX та станом на дату ухвалення цього рішення учасники справи не подавали заяви про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов розгляд справи, у відповідності до ч.9 ст.165 ГПК України, здійснений за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд
Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулася з позовом до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця Яриша Олександра Олеговича з вимогою про стягнення основного боргу 10530,00 грн., 266,22 грн. втрати від інфляції, 3% від простроченої суми, що складають 248,95 грн., штраф у розмірі 8910,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача; витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.
01.07.2018 року між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» та Фізичною особою-підприємцем Яриш Олександром Олеговичем було укладено Договір №КБР-103/07/18А, відповідно до умов п. 3.1. якого Відповідач визнає, що він здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів. Позивач, в свою чергу, надав Відповідачу згідно з цим Договором невиключне право на таке виконання.
За надане невиключне право Відповідач відповідно до пункту 3.3. Договору зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок Позивача винагороду (роялті) узгоджену Сторонами у відповідних Додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку кварталу за який здійснюється платіж. За умовами цього ж пункту Договору перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання Договору.
Строк дії Договору визначено у п. 6.1. Договору: він набирає чинності з моменту його підписання, тобто з 01.07.2018 року і мав діяти до 01.07.2019 року. При цьому у пункті 6.2. Договору зазначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1. дати припинення дії Договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк, і на тих же умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділення поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділенняякий посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.
Враховуючи те, що жодна із Сторін не повідомляла іншу Сторону про припинення протягом місяця до завершення строку дії Договору (п. 6.2. Договору), на поточний момент строк дії Договору визначається періодом: з 01.07.2018 року по 01.07.2020 року.
Відповідно до умов п. 1.2. Додатку № 2 до Договору загальна сума щоквартальної винагороди з дня набуття чинності Договором (тобто з 01.07.2018 року) складає 1350 грн.
Відповідачем мали бути здійсненні такі платежі за 8 кварталів - 1350 гривень за кожен квартал; починаючи з 26.06.2019 - 1620 грн. за кожен квартал, однак Відповідач оплатив лише 1 квартал за використання наданих йому невиключних прав, сплативши всього 1350 грн.
Відповідно до п. 3.6. Договору, якщо Користувач прострочить річний платіж на строк більший ніж 2 (два) місяці, то Користувач повинен буде сплатити Позивачу штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу.
Позивач вирахував загальну заборгованість Відповідача станом на 26.04.2020 року, яка включає в себе основний борг з урахуванням інфляції, три проценти від простроченої суми, штрафні санкції у вигляді штрафу.
Відповідно до розрахунку позивача сума основного боргу складає: 10530,00 грн. за період з 26.09.18 по 26.04.2020.
Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума з урахуванням встановленого індексу інфляції, за розрахунком позивача, складає 266,22 грн.
Сума 3% річних, за розрахунком позивача, складає 248,95 грн.
Штраф, відповідно до умов п. 3.6. Договору, за розрахунком позивача, складає 8910,00 грн. (штраф розраховано відповідно до п. 3.6. Договору, за умовами якого вбачається, що якщо користувач прострочить річний платіж строком більше ніж два місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу).
При цьому, за період прострочення щомісячного платежу з 27.03.20 по 26.04.20 року нарахування штрафу не здійснювалося, так як з моменту прострочення цих щомісячних платежів не минув строк більший ніж 2 (два) місяці, як того передбачає п. 3.6. Договору.
Зазначений Договір за своєю правовою природою є ліцензійним договором. За цим договором на оплатній основі надано право (невиключна ліцензія).
Повноваження організацій колективного управління роз'яснені у пункті 49-1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" в якому зазначено: "Господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське права і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.
Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).
Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління. "
Відповідно до п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 " Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності " якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензіатові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання ліцензіатом відповідного об'єкта (якщо договір є чинним).
Аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України: "неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання".
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України: "якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства".
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст.. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У даній справі позивачу професійну правничу допомогу надають адвокати Адвокатського об'єднання "Інтелкрафтс".
До позовної заяви позивачем додано Договір про надання професійної правничої допомоги умовами якого передбачено, що адвокатське об'єднання надає організації професійну правничу допомогу, а організація сплачує кошти за надану допомогу. Також до позовної заяви додано Наказ про доручення здійснення судового представництва адвокатам Адвокатського об'єднання "Інтелкрафтс", довіреність, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Абзацом другим цієї ж статті встановлено, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження обсягу наданих послуг з професійної правничої допомоги позивачем надано суду договір та акт приймання - передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті Клієнтом, у якому зазначено їх вартість у розмірі 6000,00грн.
Крім того, Позивачем понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00грн.
У даному випадку судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача у повному обсязі.
З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 247 - 252, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яриш Олександра Олеговича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (адреса місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 37396233) 10530,00 грн. основного боргу, 266,22 грн. втрат від інфляції, 248,95 грн. - 3% річних, 8910,00 грн. - штрафу, 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 25.08.2020.
Суддя Т.Г. Пінтеліна