25 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/8946/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Магульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ) про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати при звільненні компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також - не за цінами встановленими Розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.01.2019 № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно строк носіння якого не закінчився»; зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за все належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 - без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, та за цінами предметів обмундирування визначеними станом на 01.01.2019 року Розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.01.2019 № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно строк носіння якого не закінчився».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 17.12.2019 №1324-ос контракт з позивачем було припинено (розірвано), а мене - звільнено в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) підпункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232- XII (далі - Закон №2232-ХІІ). Наказом від 20.12.2019 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу Державної прикордонної служби України та направлено до Луцького об'єднаного міського військового комісаріату для зарахування на облік як офіцера запасу.
Після звільнення позивачу було нараховано та виплачено грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, розмір якої є нижчим, аніж це передбачено чинним законодавством України, що було зумовлене безпідставним застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, та некоректних цін на речове майно (не за поточний рік).
ОСОБА_1 наголошує на тому, що при нарахуванні та виплаті відповідної компенсації слід керуватися Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року №178 як актами вищої юридичної сили (в порівнянні з відомчим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 року №1132), чого відповідачем не було дотримано.
Позивач вважає, що набувши право на речове майно під час проходження військової служби, може реалізувати таке право при звільненні у спосіб отримання компенсації вартості всього неотриманого речового майна у повному обсязі - за цінами, станом на 01.01.2019, що встановлені Розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.01.2019 № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно строк носіння якого не закінчився».
Відтак, позивач вважає свої вимоги повністю обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Ухвалою від 22.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву вих. №14/2031 від 20.07.2020 (а.с.40-44) позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що визначення розміру грошової компенсації замість належних до видачі, але не отриманих протягом проходження позивачем військової служби предметів речового майна особистого користування, здійснювалось відповідно розрахунків вартості які затверджені розпорядженнями Адміністрації Державної прикордонної служби України: №33 від 11.02.2017 «Про проведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився»; №30 від 06.01.2018 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився»; №21 від 30.01.2019 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майна, строк якого не закінчився» (погодження цього Розпорядження здійснювалось особисто позивачем під час перебування на посаді директора Департаменту юридичного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України), що видані відповідно до п. 5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.
Також відповідач зазначив, що розпорядження, накази або директиви, що надходять від Адміністрація Державної прикордонної служби України на адресу відповідача є обов'язковими до виконання.
Стосовно тверджень позивача щодо застосування різних цін до одного предмету одягу під час здійснення розрахунку компенсації зазначає, що згідно розпоряджень АДПСУ, закупівельна вартість майна могла бути різною станом на 01 січня кожного відповідного року. При цьому застосування різних цін було викликано моментом виникнення права позивача на це майно. Поряд з цим самі предмети належного до видачі, позивачу, майна змінювалися в залежності від встановлених норм забезпечення і військовослужбовців певної категорії. Для прикладу, «пальто зимове» (позиція №4 довідки №147 про вартість речового майна, що належить до видачі) та «білизна натільна» (позиція №13 довідки №147 про вартість речового майна, що належить до видачі) підлягали видозміні та відповідно зміні закупівельної вартості. Разом з цим, «пальто зимове», «білизна натільна» та інше речове майно починаючи з 2017 року не входить до норми забезпечення речовим майном військовослужбовців офіцерського складу, а, отже, здійснити розрахунок компенсації за належне речове майно, виходячи з закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2019 року неможливо.
При цьому порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 не визначає як здійснювати розрахунок компенсації за майно яке не входить до норми забезпечення військовослужбовця на рік звільнення, його закупівельна вартість на 01 січня поточного року відсутня або коли закупівля самого предмету, право на отримання якого має військовослужбовець, не здійснювалась після моменту набуття права на нього військовослужбовцем.
Крім того, відповідач стверджує, що застосування пропорції часу при обчисленні суми грошової компенсації є правомірним і ґрунтується на нормі закону. У зв'язку з чим, відповідач вважає, що з ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок у частині компенсації за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, а тому, підстав для задоволення позовних вимог не вбачає.
У поданій відповіді на відзив від 29.07.2020 (а.с.69-71) позивач, окрім доводів, аналогічних тим, які наведені у позові, зазначає також про те, що недоречними та безпідставними є посилання відповідача на розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби України 2017 та 2018 років. Також, відповідач безпідставно наголошує на тому, що відносно деяких видів речового майна неможливо здійснити розрахунок компенсації, виходячи з закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2019 року.
Крім того, позивач звертає увагу на правові висновки сформовані в постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №815/5826/16 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи
Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці в період з 20.07.2020 по 21.08.2020, справа вирішується у перший робочий день судді 25.08.2020.
Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, та не заперечується відповідачем те що, ОСОБА_1 , проходив військову службу з серпня 1996 року по грудень 2019 року проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 05.03.2018 позивач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с.16).
Відповідно до витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 17.12.2019 №1324-ос контракт з ОСОБА_1 було припинено (розірвано), а саме звільнено в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) підпункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232- XII (а.с.31) .
Згідно з витягу з наказом Голови Державної прикордонної служби України від 20.12.2019 №1349-ос позивача було виключено зі списків особового складу Державної прикордонної служби України та направлено до Луцького об'єднаного міського військового комісаріату для зарахування на облік як офіцера запасу (а.с.32).
Як слідує з копії рапорту ОСОБА_1 від 20.12.2019 року на ім'я В.о. Голови Державної прикордонної служби України, позивач клопотав про нарахування та виплату грошової компенсації за недоотримане протягом проходження військової служби речове майно особистого користування, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, якою затверджено відповідний Порядок такої виплати, та виходячи з цін вартості такого майна станом на 01.01.2019 року, згідно з Розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.01.2019 № 21. Також, у даному рапорті позивач просив надати довідку про вартість речового майна належного при звільненні та копію наказу про виплату компенсації вартості не отриманого речового майна при звільненні. При цьому, у разі відмови у задоволенні рапорту просив надати письмову відповідь по суті порушених питань - із зазначенням причин такої відмови. (а.с.18).
Відповідно до довідки №147 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу нараховано 35154,18 грн.
Згідно з витягу з наказу коменданта Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України від 20.12.2019 року №872-АГ було доручено виплатити грошову компенсацію за недоотримане речове майно (а.с.27).
Як підтверджується наявними матеріалами справи та засвідчується її учасниками, нарахування компенсації за недоотримане речове майно було здійснене відповідачем відповідно до цін на речове майно, які були встановлені в період набуття права на отримання відповідного майна, та зі застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Проте, позивач не погодилася з таким нарахуванням і, вважаючи, що відповідачем порушено порядок і умови здійснення компенсації за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно з ч.1 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
22.03.2016 набув чинності Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок №178).
Як визначено п.2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Відповідно до п.3 Порядку №178, звільнення з військової служби є однією з підстав виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення та здійснення виплати військовослужбовцям грошової компенсації.
Пунктом 4 Порядку №178 установлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі військова частина), а командирам (начальникам) військової частини наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до п.5 Порядку №178, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Формою довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178, визначено включення до неї, зокрема, даних щодо: найменування речового майна, року і місяця виникнення права на отримання предметів речового майна, кількості предметів, вартість за одиницю, суми грошової компенсації.
У зв'язку з чим, суд зазначає, що при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується, шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на поточний рік.
При цьому, суд відзначає, що наведені вище нормативно-правові акти не містять можливості застосування інших умов при нарахуванні такої компенсації, як-от визначивши вартість речового майна пропорційно до часу його використання, врахувавши вартість одиниці речового майна станом не на 1 січня поточного року тощо.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом установлено, що проведене нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 не відповідає порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, відповідачем було застосовано пропорцію часу, що минув з дня виникнення в позивачки права на отримання речового майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Окрім того, вартість одиниць речового майна не відповідає цінам, які визначені розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року №21 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» станом на 1 січня поточного року (тобто року виключення позивачки зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації). А також, відповідачем було оформлено довідку про вартість речового майна, що належить до видачі за формою, яка не відповідає визначеній постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178.
Відтак, указані дії відповідача суд оцінює як такі, що не відповідають нормативному регулюванню даних правовідносин і не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України в сфері соціального захисту військовослужбовців.
Відповідач у відзиві зазначає, що згідно з Інструкцією про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016р. №1132 (далі - Інструкція №1132) визначено, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права па отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Зазначає, що відповідно до розпоряджень Адміністрації Держприкордонслужби від 11.02.2017 №33 та від 06.01.2018 ОСОБА_1 здійснювалось нарахування грошової компенсації замість належних до видачі, але не отриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування відповідно до додатків до розпоряджень, якими визначено вартість речового майна для нарахування такої компенсації. Крім того, відповідач вказує, що при аналізі розпорядження №21 встановлено, що деяких предметів речового майна, що належали до видачі позивачу при набутті права до 01.01.2017 року згідно вартості встановленої вищезазначеними розпорядженнями немає, що не дає змоги нарахувати за такі предмети речового майна грошову компенсація без застосування Розпорядження №33 та Розпорядження №30.
З приводу зазначеного суд звертає увагу на таке.
Дійсно, Інструкція №1132 визначає, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби (п.10 Інструкції №1132).
Проте, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Оскільки саме Порядком №178, встановлено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони саме станом на 1 січня поточного року, відтак дії відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні позивача компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 №21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» є протиправними.
При цьому, суд вважає, що твердження відповідача про те, що позивач виявив власне бажання отримати грошову компенсацію у відповідності до наказу МВС №1132, крім того, з таким наказом ознайомлений і заперечень та зауважень до нього не мав, не свідчать про відсутність у прикордонного загону обов'язку, як суб'єкта владних повноважень, дотримуватись вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №178. Крім того, такі доводи відповідача не свідчать про обґрунтованість вирішення спірного питання на підставі підзаконних актів, які суттєво звужують обсяг прав позивача як військовослужбовця.
Також, при вирішенні даного спору суд враховує правову позицію викладену у п. 54 Постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у якій зазначено, що з боку військової частини порушено право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату і аналогічні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 23.08.2019 по справі №2040/7697/18 та в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 по справі №809/1488/16.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). За приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
ЄСПЛ тлумачить поняття «якість закону» так: національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. аnd Others v. Bulgaria») від 24 липня 2008 року, заява № 1365/07, п. 39, «Олександр Волков проти України» від 29 січня 2013 року, заява № 21722/11, п. 170).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. А роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France») від 11 листопада 1996 року, заява № 17862/91, п. 31-32, «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року, заява № 20372/11, п. 65).
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач згідно з ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись статтями 9, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими розпорядженням Адміністрації прикордонної служби України від 30.01.2019 року №21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого закінчився».
Зобов'язати Окрему комендатуру охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за все належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року №21 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 (фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (02121, місто Київ, вулиця Світла, будинок 6, код ЄДРПОУ 14321955)
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський