25.08.20
22-з/812/74/20
справа № 1411/405/2012
провадження № 22-ц/812/1473/20
25 серпня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі судді Лівінського І.В., вирішуючи клопотання апелянтів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке подане їх представником ОСОБА_3 , про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи Універсальна товарна біржа «Віконт-Т», Жовтнева державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 січня 2012 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи Універсальна товарна біржа «Віконт-Т», Жовтнева державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 7 серпня 2020 року подали апеляційну скаргу на вказане судове рішення, а також клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 45/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , які належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 на підставі рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 січня 2012 року у вказаній справі відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1560593348233, зареєстрованого 21 травня 2018 року, № запису про право власності 26302983.
Вирішуючи вказане клопотання апеляційний суд виходить з наступного.
21 серпня 2020 року Миколаївський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження по даній справі.
Згідно пункту 7 частини 1 статті 7 статті 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.
Відповідно до частини першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову представник апелянтів зазначила, що ОСОБА_4 , отримавши на підставі оскаржуваного рішення право власності на 45/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , намагається його продати, пославшись при цьому лише на наявність свідків, які могли б це підтвердити.
Між тим, письмових доказів вчинення ОСОБА_4 дій по реалізації спірного майна, таких як, наприклад, розміщення об'яв про продаж, або належним чином завірених письмових пояснень відповідних осіб щодо таких дій позивачки, до клопотання не надано.
Отже, представник апелянтів жодним чином не обґрунтувала необхідність вжиття такого заходу забезпечення, як арешт спірної частки будинку.
За такого, клопотання апелянтів, поданого їх представником ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 153, 365 ЦПК України, суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поданого їх представником ОСОБА_3 , про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду І.В. Лівінський
Повне судове рішення складене 25 серпня 2020 року.